Справа № 761/24551/21
Провадження №1-кп/761/1809/2022
іменем України
18 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_6.,
при секретарях ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю прокурорів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
законного представника ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_11.,
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясіня Рахівського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, добровольця добровольчого формування №42 територіальної громади м. Києва «Легіон Оболонь», неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
30 грудня 2020 року приблизно о 20 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем марки «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у м. Києві у правій смузі по вул. Щербаківського зі сторони вул. Салютної у напрямку прос. Перемоги та наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 1/8 по вул. Д.Щербаківського.
В цей час, в сусідній лівій смузі руху попутного напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом почав знижувати швидкість та зупинився транспортний засіб, а саме невстановлений в ході розслідування легковий автомобіль, водій якого надавав дорогу пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які переходили проїзну частину у м. Києві на вул. Щербаківського по вказаному нерегульованому пішохідного переходу, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху вказаних транспортних засобів.
Грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3 «б», 18.4 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року, 30 грудня 2020 року приблизно о 20 годині 15 хвилин у м. Києві навпроти будинку № 1/8 по вул. Щербаківського, водій ОСОБА_4 невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, не відреагував на зниження швидкості та зупинку транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом в сусідній смузі зліва, в свою чергу не знизив швидкість і не зупинився перед пішохідним переходом і не переконався у відсутності пішоходів, продовживши рух керованого ним автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на нерегульований пішохідний перехід та передньою лівою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , а лівим переднім колесом автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .
Внаслідок проявленої злочинної необережності водієм ОСОБА_4 та порушення ним правил безпеки дорожнього руху визначених ПДР України, в результаті наїзду, потерпілій ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки: компресійні переломи тіл 2, 3, 4, 5 грудних хребців, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-543-2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості та потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми правого колінного суглобу - розрив заднього рогу та тіла медіального меніску, трабекулярний набряк медіального мищелка великогомілкової кістки, розтягнення латеральної колатеральної зв'язки, синовіїт, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-606-2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості.
Крім цього, встановлено, що в діях водія автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пункту 18.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №CE 19/111-21/26787-IT.
Під час керування транспортним засобом водій автомобіля «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 порушив п.п. 2.3 «б», 18.4 Правил дорожнього руху України:
- п. 2.3 «б»: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
- п. 18.4: Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 1 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що: ввечері перед Новим роком, 30 грудня 2020 року, десь о восьмій годині вечора він на автомобілі марки "KIA Ceed" д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його знайомому, підвозив свою подругу до станції метро Житомирська. Перед станцією метро був затор, оскільки перед мостом був пішохідний перехід, де стояв світлофор, цей пішохідний перехід розташований за адресою вул. Щербаківського, 1. На червоний сигнал світлофора він зупинився, будучи приблизно другим перед пішоходним переходом. Після того, як загорілось зелене світло, він розпочав рух. У лівій полосі був великий автомобіль марки якого він не пам'ятає, який також розпочав рух. Через цей автомобіль він побачив пішоходів лише після того, як його обігнав. На те, що вказаний автомобіль зменшив швидкість він уваги не звернув. Коли він побачив пішоходів, а саме жінку похилого віку та дівчинку, то загальмував. У цей момент, дівчинка, яку тримала за руку жінка похилого віку вирвалась із руки останньої та опинилась на капоті його автомобіля, звідки потім скотилась униз. Моменту наїзду на жінку похилого віку він не бачив. У момент зіткнення його автомобіль рухався з невеликою швидкістю, максимум 5-6 км./год. і майже відразу зупинився, жодних пошкоджень на ньому не було. Свою вину у даній ситуації він визнає повністю. У вчиненому розкаюється.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 30 грудня 2020 року вона разом з онукою ОСОБА_2 підійшла до пішоходного переходу по вул. Д. Щербаківського 1. В цей час автомобілі на дорозі не рухались і вона, тримаючи за руку ОСОБА_2 почала переходити дорогу. ОСОБА_2 йшла з правої сторони від неї. Коли вони майже дійшли до іншого кінця дороги, раптово на пішохідний перехід виїхав автомобіль марки "KIA Ceed" д.н.з. НОМЕР_1 на великій швидкості. ОСОБА_2 опинилась на капоті вказаного автомобіля та від зіткнення її протягнуло приблизно 10 метрів. Їй, ОСОБА_1 , вказаний автомобіль переїхав ногу та вдарив коліно. Внасліок ДТП в неї розтягнулись зв'язки на коліні та вона потребує операції, однак грошей на операцію вона не має. Просила призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що взимку 2020 року вона потрапила в аварію. Внаслідок аварії, на скільки вона пам'ятає, у неї був перелом грудної клітини, забиття на руці та обличчі. Зараз вона почуває себе добре, однак її час від часу її турбує спина.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , а також потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння сторонами змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позицій.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом потерпілих, обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є необережним нетяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_4 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий, є добровольцем територіальної оборони.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 286 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі.
При цьому, на підставі ч. 2 ст. 69 КК України, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного та того факту, що останній наразі проходить службу у територіальній обороні, а отже використовує надане йому право керування транспортним засобом для захисту суверенітету та територіальної цілісності України, зважаючи на позицію потерпілих, які просили таке покарання не застосовувати, суд вважає за необхідне не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Однак, беручи до уваги, обставини вчинення злочину, його тяжкість, те, що ОСОБА_4 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є добровольцем територіальної оборони, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування призначених судом основного та додаткового покарань на підставі ч. 1 ст. 75 КК України, вважаючи можливим його виправлення без відбування покарань.
Потерпілою ОСОБА_1 та законним представником ОСОБА_3., в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до початку розгляду справи по суті, пред'явлено цивільні позови у кримінальному провадженні до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому цивільні позивачі, кожен окремо, просять стягнути з ОСОБА_4 на їх користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. на користь потерпілої ОСОБА_1 та 100 000 грн. 00 коп. на користь потерпілої ОСОБА_2 .
В подальшому, до початку розгляду справи по суті цивільні позивачі, змінили свої позовні вимоги до ОСОБА_4 та доповнили їх проханнями стягнути з останнього матеріальні збитки у вигляді витрат на лікування. Законний представник ОСОБА_3 просила додатково стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 витрати на лікування ОСОБА_2 у сумі 5 188,7 грн., а потерпіла ОСОБА_1 просила додатково стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 витрати на своє лікування у сумі 1 500,01 грн.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При розв'язанні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступних положень закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вирішуючи цивільні позови потерпілої ОСОБА_1 та законного представника ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 в межах вимог та підстав наведених у позовних заявах, суд виходить з того, що у судовому засіданні, на підставі зібраних доказів встановлено, що діями ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки: компресійні переломи тіл 2, 3, 4, 5 грудних хребців, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-543-2021 відносяться до середнього ступеня тяжкості, а потерпілій ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у виді закритої травми правого колінного суглобу - розрив заднього рогу та тіла медіального меніску, трабекулярний набряк медіального мищелка великогомілкової кістки, розтягнення латеральної колатеральної зв'язки, синовіїт, які згідно висновку судово-медичної експертизи №042-606-2021 також відносяться до середнього ступеня тяжкості.
В обґрунтування позову в частині витрат на лікування позивачі посилаються на те, що з вини ОСОБА_4 вони змушені були проходити обстеження та придбавати за власний рахунок ліки, а тому внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 їм спричинена матеріальна шкода в сумі 5 188 грн. 70 коп. для потерпілої ОСОБА_2 та 1500 грн. 01 коп. для потерпілої ОСОБА_1 , яку складають витрати, пов'язані з придбанням за власні кошти ліків та проходження обстежень у зв'язку з отриманими травмами.
Крім того, внаслідок описаних в обвинувальному акті подій, цивільним позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних, психологічних (моральних), фізичних стражданнях, переживаннях. Розмір компенсації за завдану моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 50 000 гривень 00 коп., а законний представник ОСОБА_3 для ОСОБА_2 оцінює розмір компенсації у 100 000 грн.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 та законний представник ОСОБА_3 , через представника потерпілої ОСОБА_11., підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_4 , який є цивільним відповідачем за позовами, позови визнав у повному обсязі.
В підтвердження понесених витрат пов'язаних з придбанням за власні кошти ліків та проходження обстежень, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надані фіскальні чеки з аптек м. Києва та медичних закладів, на загальну суму 1 500 гривень 01 копійок потерпілою ОСОБА_1 та на загальну суму 5 188 гривень 70 копійок - законним представником ОСОБА_3 .
Суд вважає надані цивільними позивачами докази належними та допустимими, а цивільні позови, у цій частині, обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що ж стосується цивільних позовів в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
За змістом п.п. 5.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди « №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої ОСОБА_1 , яка отримала тілесні ушкодження у наслідок ДТП, що сталась не з її вини, тривалий час лікувалася та не могла продовжувати вести звичний спосіб життя, отримала загострення раніше наявних хвороб, її психоемоційних переживань, понесених внаслідок отримання ушкоджень, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль направлених для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
За зазначених обставин заявлений ОСОБА_1 цивільний позов підлягає частковому задоволенню.
В свою чергу, з урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої ОСОБА_2 , яка будучи малолітньою, отримала тілесні ушкодження у наслідок ДТП, тривалий час лікувалася та не могла продовжувати вести звичний спосіб життя, продовжує відчувати наслідки отриманих тілесних ушкоджень, що негативно впливають, як на її психоемоційний так і на фізичний стан, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль направлених для їх відновлення, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій сумі у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень.
За зазначених обставин заявлений законним представником ОСОБА_3., в інтересах малолітньої ОСОБА_2 цивільний позов підлягає повному задоволенню.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Судові витрати на залучення експертів для проведення: судово-медичної експертизи (висновок експерта №042-543-2021 від 27.05.2021 року), що становлять 1 796 гривень 90 копійок, судово-медичної експертизи (висновок експерта №042-606-2021 від 09.06.2021 року), що становлять 555 гривень 80 копійок, судової авто технічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-21/26787-ІТ від 09.06.2021 року), що становлять 2 059 гривень 44 копійок, а всього 4 412 грн. 14 коп. слід стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не застосовувався, так само, як і не застосовувались інші заходи забезпечення кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 69, ст. 75, ч. 1 ст. 286 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити основне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 2 ст. 69 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не призначати.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 01 (одну) коп. матеріальної шкоди та 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_3 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , законним представником якої є ОСОБА_3 , 5 188 (п'ять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 70 (сімдесят) коп. матеріальної шкоди та 100 000 (сто тисяч) гривень у якості компенсації заподіяної моральної шкоди.
Речовий доказ: автомобіль «KIA Ceed» д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться на відповідальному зберіганні в ОСОБА_5 , після вступу вироку в законну силу, залишити в володінні останнього.
Судові витрати на експертів для проведення: судово-медичної експертизи (висновок експерта №042-543-2021 від 27.05.2021 року), що становлять 1 796 гривень 90 копійок, судово-медичної експертизи (висновок експерта №042-606-2021 від 09.06.2021 року), що становлять 555 гривень 80 копійок, судової авто технічної експертизи (висновок експерта №СЕ-19/111-21/26787-ІТ від 09.06.2021 року), що становлять 2 059 гривень 44 копійок, а всього 4 412 грн. 14 коп. - стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави з відповідним призначенням платежів.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: