Справа № 761/18146/22
Провадження № 2/761/9999/2022
17 жовтня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (без повідомлення) учасників справи, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
встановив:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 23.09.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (без повідомлення) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Від відповідача на адресу суду надійшла заява про те, що не заперечила проти задоволення позову, позов визнала в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З свідоцтва про реєстрації шлюбу, № НОМЕР_1 , виданого в Республіці Казахстан 22.07.2016 року Апаратом акіма Жетисуського района м.Алмати відділом реєстрації актів громадянського стану, вбачається, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22.07.2016 року, про що складено відповідний запис №50-561-16-0000552.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні продовжувати сімейні відносини з відповідачем, оскільки разом не проживають, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини не підтримують, рішення про розірвання шлюбу приймалось спільно сторонами.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, с дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності, шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 2, 3 Конвенції що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, до якої приєдналася України відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10.01.2002 року № 2933-III кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак, дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалась даним правом та звернувся до суду з цим позовом і наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб.
Приймаючи до уваги підстави позову, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суддя,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в Республіці Казахстан 22.07.2016 року Апаратом акіма Жетисуського района м.Алмати відділом реєстрації актів громадянського стану, про що складено відповідний запис №50-561-16-0000552 - розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: