Справа № 761/17070/22
Провадження №1-кп/761/2911/2022
іменем України
22 вересня 2022 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_3.,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100100001786, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2022 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого грузчиком, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5.,
обвинуваченого ОСОБА_1.,
потерпілого ОСОБА_2 ,
І. Історія провадження.
25.08.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022100100001786, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_3.
Ухвалою судді від 26.08.2022 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст.314-316 КПК України.
Ухвалою судді від 05.09.2022 у даному кримінальному провадженню призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
ІІ. Виклад обставин справи.
ОСОБА_1 , 18.07.2022, приблизно о 13 годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку № 49 по вулиці Д. Щербаківського у місті Києві, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, упевнившись, що його дії є непомітними для потерпілого ОСОБА_2 , який перебував у безпорадному стані внаслідок вживання алкогольних напоїв, діючи умисно, з корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок чужого майна в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно викрав з пальця руки потерпілого золоту обручку, вартістю 1425 гривень та зняв з його плеча сумку, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, у якій знаходились: паспорт громадянина України с/н НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , картка «Киянина» та військовий квиток на ім'я ОСОБА_2 , які матеріальної цінності для потерпілого не представляють; мобільний телефон марки «Tecno» лінійки «Spark 6 Go» моделі «КЕ5j» 3/64 Гб, іМЕІ1: НОМЕР_3 ІМЕІ2: НОМЕР_4 , вартістю 3 066 гривень 33 копійки; дитячі окуляри для зору з чорною оправою, вартістю 1 300 гривень; грошові кошти у сумі 2 600 гривень, на загальну суму 8391 гривня 33 копійки, які належать ОСОБА_2 .
Після чого, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_2 , майнової шкоди на загальну суму 8391 гривня 33 копійки.
Таким чином, ОСОБА_1 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ІІІ. Позиція сторін судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та вказав, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив дане кримінально каране діяння.
Так, обвинувачений ОСОБА_1 зокрема заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються, є послідовними, логічними і правдивими, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Наведене свідчить про щире каяття ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі та просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
Потерпілий в судовому засіданні прокурора підтримав, просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
IV. Положення закону, яким керувався суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Згідно пунктів 3, 4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім цього, відповідно до Указу Президента України від 22.05.2022 №2263-IX «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України»(Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011 року, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії»(«Scoppola v. Italy»заява № 10249/03) від 17.09.2009 року, частиною принципу верховенства права (а ст. 7 Конвенції є його важливою частиною) є очікування від суду застосування до кожного караного діяння такого покарання, котре законодавець вважає пропорційним. Пунктом 38, передбачено, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий та надмірний тягар (справа «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia) від 16.10.2008 року).
ІV. Висновки та мотиви суду.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів. Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки № 5-26072022/80210 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відповідно до відповіді головного лікаря психоневрологічного диспансеру від 25.07.2022 на обліку лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває, відповідно до довідки КНП КМНКЛ «Соціотерапія» № 462952 від 22.07.2022 на обліку лікаря-нарколога обвинувачений не перебуває, згідно характеристики наданої дільничним Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_1 суспільно корисною працею не займається, веде антигромадський, паразитичний спосіб життя, за місцем проживання характеризується посередньо, час від часу порушує громадський порядок.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України);
- особу винного, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, одруженого, працюючого грузчиком, за місцем проживання характеризується посередньо;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 .
Щире каяття обвинуваченого полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 N 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності").
Обвинувачений повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час та після вчинення злочинних дій, відношення обвинуваченого до вчиненого. Судом ураховується, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому вчинене під час дії запровадженого в країні режиму воєнного стану і дана обставина у даному випадку напряму вплинула на кваліфікацію діяння.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання суд ураховує також роз'яснення, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 р.), що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, при цьому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, що сприятиме досягнення мети покарання, покладаючи такі обов'язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання.
У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога дотримуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме кожного дня з 22 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв. наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 , до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-22/29216-ТВ від 28.07.2022, які складають 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 коп. на користь держави.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме кожного дня з 22 год. 00 хв. по 05 год. 00 хв. наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 , до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-22/29216-ТВ від 28.07.2022, які складають 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 коп. на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні:
-CD-диск DVD-R - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-Квитанцію з ломбарду «Скарбниця», договір № 835-22010451 від 16.07.2022, серії А 3 8181989, яку поміщено до паперового конверту, а потім сейф-пакету - SUD 2098051 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
-Золоту каблучку - повернути потерпілому ОСОБА_2 ;
-Мобільний телефон марки «TECNO» лінійки «Spark 6 Go» моделі KE5j 3-64-гб, який поміщено до сейф пакету SUD 2098050 разом з первинним упакуванням (сейф-пакету SUD 2098052), потім спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 5326366 - повернути потерпілому ОСОБА_2 .
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_3