Справа №760/13682/16-ц
2/760/2463/22
04 жовтня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степанової Н.І.
за участі:
представника позивача Світича П.В.
представника відповідача ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Відродження» до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
08 серпня 2016 року ПАТ КБ «ТК Кредит» звернулося в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 463/1/V зі змінами та доповненнями, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 200000 доларів США, на строк з 26 вересня 2008 року по 25 вересня 2013 року з процентною ставкою 16,5 % річних за користування кредитним коштами.
ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, тому станом на 08 серпня 2016 року заборгованість становить 360266,39 доларів США, яка складається з: 181000 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 179266,39 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 360266,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05 серпня 2016 року становить 8937876 гривень 26 копійок.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року відмовлено у відстроченні сплати судового збору.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року відкрито провадження в справі.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2020 року проведено заміну позивача ПАТ КБ «ТК Кредит» на його правонаступника - ТОВ «Факторингова компанія «Відродження».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив позивача (т. 2, а.с. 31-41). Пояснив, що ПАТ КБ «ТК Кредит» відступив шляхом продажу ТОВ «Факторингова компанія «Відродження» право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 . Зазначає, що строки позовної давності пропущені не були, оскільки згідно з графіком погашення заборгованості останній платіж за основною заборгованістю мав бути сплачений 25 вересня 2013 року. З позовом банк звернувся в суд 08 серпня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності. Вважає, що проценти мають бути нараховані в порядку, передбаченому кредитним договором, незважаючи на закінчення терміну його дії. Також законом передбачена можливість встановлення комісії банком і позичальник погодився з такою умовою договору. Факт отримання коштів відповідачем у справі підтверджується заявою про видачу готівки з підписом ОСОБА_2 .
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Підтримав подані заперечення на позовну заяву (т. 1, а.с. 171-174), в яких зазначено, що розрахунок заборгованості здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним, оскільки не відображає всіх проплат, які були здійснені в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують факт видачі позичальнику кредитних коштів. У правовідносинах між банком та позичальником не дотриманого розумного балансу між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків та охоронюваними законом інтересами споживачів. Нарахування відсотків за ставкою 16,5 % річних після закінчення терміну дії кредитного договору є протиправним.
У подальшому, після надання нового розрахунку заборгованості, стороною відповідача подані письмові пояснення (т. 1, а.с. 236-239), де вказано, що останній платіж було здійснено 31 липня 2012 року, а прострочка сплати чергового платежу відбулася 10 серпня 2012 року, тому з 11 серпня 2012 року починається відлік позовної давності. Разом з тим, з позовом банк звернувся лише в серпні 2016 року. Просить врахувати, що всупереч прямої заборони встановлення комісії за дії, які не є послугою, у п. 1.4. кредитного договору передбачено сплату комісії за перевірку документів та проведення розрахунків в розмірі 1000 доларів США, які були ним сплачено. Зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору.
У письмових запереченнях на відповідь на відзив (т. 2, а.с. 90-95) сторона відповідача також посилається на пропуск строку позовної давності стороною позивача. Заперечує проти вимог позивача про стягнення нарахованих процентів після закінчення терміну дії кредитного договору.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26 вересня 2008 року між АКБ «ТК Кредит», правонаступником якого є ПАТ КБ «ТК Кредит», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 463/1/V (з подальшим укладенням до нього додаткових угод №№ 1-17), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі 200000 доларів США на строк з 26 вересня 2008 року по 25 вересня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом (т. 1, а.с. 10-71).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
З матеріалів справи вбачається, що банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором шляхом видачі готівки в сумі 200000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №37/002 від 26 вересня 2008 року, яка підписана отримувачем ОСОБА_2 .
Стороною відповідача не оспорюється факт підписання ОСОБА_2 заяви на видачу готівки.
Крім того, після укладення кредитного договору між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до кредитного договору, та відповідач вносив платежі на погашення існуючої заборгованості, що спростовує доводи представника відповідача про недоведеність позивачем факту видачі кредитних коштів.
Сторона позивача посилається на те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по сплаті заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування кредитними коштами, тому у нього станом на 05 серпня 2016 року виникла заборгованість на суму 360266,39 доларів США, що складається з: 181000 доларів США - простроченої заборгованості за кредитом та 179266,39 доларів США - заборгованості по процентах за користування кредитом (т. 1, а.с. 200-201).
Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості з обґрунтуванням його правильності та повноти.
Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок в строки та в сумах, згідно додатку № 1 до кредитного договору, що є невід'ємною частиною цього договору, та не пізніше кінця строку дії договору, згідно з п. 1.1 даного договору.
Додатком № 1 до кредитного договору передбачалася сплата платежів на погашення тіла кредиту до 10 числа кожного місяця в сумі 4167 доларів США (т. 1, а.с.14-15).
До кредитного договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, деякими з яких вносилися зміни в додаток № 1 до кредитного договору.
Так, останні зміни в додаток № 1 внесено додатковою угодою № 13 від 17 серпня 2012 року та з останнього погодженого сторонами графіку погашення заборгованості вбачається, що позичальник мав сплатити до 31 серпня 2013 року - 1000 доларів США, а до 25 вересня 2013 року - 173250 доларів США (т. 1, а.с. 60).
За таких обставин, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту за період з 08 серпня 2013 року (за 3 роки до дня звернення до суду) по 25 вересня 2013 року (день закінчення дії кредитного договору) в сумі 174250 доларів США, а саме: за графіком погашення заборгованості - 1000 доларів США за серпень 2013 року та 173250 доларів США за вересень 2013 року.
Позивач також просить стягнути з відповідача 179266,39 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стороною відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2, 4 ст. 267 ЦК України).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої ст. 1050 стаття ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
За умовами договору відповідач мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту - до 10 числа кожного місяця та зі сплати процентів - щомісячно до останнього числа (включно) поточного місяця, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
У такому випадку, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, яка є обов'язковою для застосування.
Позивач звернувся до суду з позовом 08 серпня 2016 року, а останній платіж за договором було здійснено 31 липня 2012 року. Термін дії кредитного договору закінчився 25 вересня 2013 року.
Відсотки за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача лише за період з 08 серпня 2013 року по 25 вересня 2013 року, тобто в межах строку позовної давності та до закінчення терміну дії кредитного договору.
Суд враховує правову позиція, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, у якій зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вбачається, що після спливу строку кредитування у позивача відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, тобто вимоги позивача про стягнення таких процентів за період з 26 вересня 2013 року до 05 серпня 2016 року не підлягають задоволенню.
За умовами пунктів 3.2., 3.3. кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісяця на дату їх сплати, відповідно до умов даного договору, за попередній місяць. Кількість днів у році приймається - 365/366, виходячи з фактичної кількості днів у році. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісячно до останнього числа (включно) поточного місяця та в момент повного погашення кредиту.
Вбачається, що позивачем відсотки розраховувалися за наступною формулою: сума боргу за місяць * відсоткову ставку(кількість днів у році) * дні користування коштами в певному місяці / 100.
У такому випадку розрахунок відсотків з 08 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, тобто за 24 дні користування кредитними коштами, складає:
1000 доларів США (сума за серпень 2013 року згідно графіку погашення (а.с. 60))*16,5 % / 365 * 24/100 = 10,85 доларів США.
Розрахунок відсотків з 01 вересня 2013 року по 25 вересня 2013 року, тобто за 25 днів користування кредитними коштами, складає:
173250 доларів США (сума за вересень 2013 року згідно графіку погашення (а.с. 60))*16,5 % / 365 * 25 / 100 = 1957,96 доларів США.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 08 серпня 2013 року по 25 вересня 2013 року, тобто за період в межах строку позовної давності й до закінчення терміну дії кредитного договору в сумі 1968,81 долар США. (10,85 доларів США + 1957,96 доларів США).
Сторона відповідача посилається на те, що п. 1.4. кредитного договору суперечить Закону, оскільки ним передбачено сплату комісії за перевірку документів та проведення розрахунків, тому просить врахувати зазначену суму при стягненні заборгованості, судом враховується наступне.
У пункті 1.4. кредитного договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісію за перевірку документів та проведення розрахунків, в день підписання договору в розмірі 0,5 % від суми кредиту, що складає 1000 доларів США.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
ПАТ КБ «ТК Кредит» звернулося з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка складається виключно з заборгованості по тілу кредиту та відсотках, й питання про стягнення комісії ним не порушується.
Із зустрічним позовом про визнання п. 1.4. кредитного договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення сплаченої комісії ОСОБА_2 не звертався.
У такому випадку, відсутні правові підстави в межах даного спору вирішувати питання щодо правомірності нарахування комісії згідно з п. 1.4. кредитного договору.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 96661 гривні 13 копійок.
Керуючись статтями 257, 261, 267, 526, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Відродження» (м. Київ, вул. Максима Берлінського, 19) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Відродження» (м. Київ, вул. Максима Берлінського, 19) заборгованість по тілу кредиту в сумі 174250 доларів США, заборгованість по процентам в сумі 1968 доларів 81 цент США та судовий збір у розмірі 96661 гривня 13 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 19 жовтня 2022 року.
Суддя: