С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;
вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
Код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/1267/22
В справі 760/5110/20
(заочне)
І . Вступна частина
07 вересня 2022 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Семененко А.Д.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
ІІ. Описова частина
В лютому 2020 року Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.
Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі.
Позивач посилається на те, що 26 серпня 2014 року між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував та станом на 10 січня 2020 року мав заборгованість за договором на загальну суму в розмірі 13439,56 гривень, яка включала в себе:
- 1087,04 гривень - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 262,14 гривень - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України;
- 10974,21 гривень - нарахована пеня;
- 1116,17 гривень - штрафні санкції.
Обгрунтовуючи позов в частині стягнення процентів на прострочену заборгованість, Позивач посилається на те, що з 01.03.2019 почала діяти редакція Умов та Правил, в яких обумовлена підвищена процентна ставка на прострочену заборгованість, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України (86,4% або 84% річних в залежності від обраного тарифу).
З огляду на таке Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся.
Суд вважає можливим розглянути справ у відсутність Сторін на підставі наявних матеріалів справи із постановленням заочного рішення.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.
26 серпня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір (у формі приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) про відкриття кредитної лінії на платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.
З розрахунку заборгованості вбачається, що Позивачем нараховано 1087,04 гривень заборгованості за тілом кредиту, 262,14 гривень відсотків на прострочений кредит, нарахований згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за ставкою 86,4% річних, 10974,21 гривень пені, 500 гривень штрафу (фіксована частина) та 616,17 гривень (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У частині 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У Анкеті-заяві від 26 серпня 2014 року, яка містить підпис позичальника ОСОБА_1 , процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена. Крім того, зазначена Анкета-заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та розміру процентів на прострочену заборгованість, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач, крім стягнення тіла кредиту, процентів та пені, просить також стягнути з Відповідача проценти за користування кредитом та проценти, нараховані на прострочену заборгованість згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за ставкою, визначеною в Умовах та правил надання банківських послуг в Приватбанку в редакції від 01.03.2019 (86,40% річних).
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Витягом з Тарифів та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку Відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 26 серпня 2014 року, який саме тарифний план ним було обрано. А також немає підтвердження того, що зазначені документи на момент отримання Відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, підвищеної ставки процентів, які нараховуються за ч. 2 ст. 625 ЦК України, штрафних санкцій.
Роздруківка з сайту Позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Позивачем при розгляді зазначеної справи.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин між Сторонами до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків на прострочену заборгованість, які нараховуються за ч. 2 ст. 625 ЦК України, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з Відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.
Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Подана Позивачем роздруківка Правил надання банківських послуг в Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не може вважатися складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису Відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Сторонами шляхом підписання Анкети-заяви. Відсутні підстави вважати, що Сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, а також збільшений розмір процентної ставки за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами згідно зі ст. 1048 ЦК України Позивач не пред'явив.
А вимоги про стягнення з Відповідача процентів за період прострочення виконання зобов'язання за завищеною ставкою (86,4%) суд має розцінювати критично та при вирішенні справи виходити з тієї ставки, яка передбачена законом - 3% річних.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» повернуті не в повному обсязі, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що збільшення заборгованості Відповідача за тілом кредиту здійснювалося не лише за рахунок фактично використаних ним коштів (стовпчик 3), а і за рахунок збільшення (списання коштів) кредиту з метою погашення нарахованої заборгованості за процентами (стовпчик 4), у зв'язку з чим суд не може взяти за основу розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений Позивачем (відсутнє погодження щодо розміру процентів).
Судом підраховано, що за період з 01.06.2015 по 30.09.2019 Позивач збільшив розмір заборгованості Відповідача за тілом кредита за рахунок погашення нарахованих процентів на суму в розмірі 265,92 гривень. Як встановлено судом вище, нарахування Позивачем процентів на кредит було безпідставним, а тому і погашення таких процентів за рахунок збільшення суми тіла кредиту (договірне списання) не може вважатися обгрунтованим.
Відтак, сума заборгованості за тілом кредиту, який фактично був отриманий Відповідачем, становить: 821,12 (1087,04 - 265,92) гривень.
Саме в цій частині вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід вважати обгрунтованими і таким, що підлягають задоволенню.
Крім того, як встановлено вище, стягненню з Відповідача підлягають проценти за період прострочення виконання зобов'язань з повернення кредиту на рівні ставки, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, тобто 3% річних.
З розрахунку, складеного Позивачем, вбачається, що такі проценти стали нараховуватися на заборгованість Відповідача починаючи з 01.10.2019, а межі позовних вимог стосуються періоду до 29.02.2020.
Таким чином, розрахунок штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді 3% річних на прострочену заборгованість виглядає наступним чином:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
01.10.201930.11.201961821.1234,12
Всього: 61 4,12
Так, стягненню з Відповідача підлягають також 3% річних в розмірі 4,12 гривень, а всього - 825,24 гривень.
Натомість, в іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 129,07 гривень (пропорційно розміру задоволених вимог: 825,24 х 2102 / 13439,56).
IV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26.08.2014 в сумі 825,24 гривень, з яких:
-821,12 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
-4,12 гривень - заборгованість за штрафними санкціями у вигляді 3% річних за період з 01.10.2019 по 30.11.2019.
В іншій частині позову відмовити.
2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 129,07 гривень.
3.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
4.Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570;
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: