Справа № 212/4037/22
1-кп/212/531/22
20 жовтня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, №12022041730000491 від 01.06.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти продовження строку тримання її під вартою, та просила змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт, зазначивши, що вона зобов'язується з'являтися в судові засідання.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 , підтримав клопотання підзахисної, просив його задовольнити посилаючись на те, що вважає ризики наведені прокурором необґрунтованими.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою суду від 25 серпня 2022 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23 жовтня 2022 року включно.
Суд зазначає, що за ч. 1, 3 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту … чи з дня застосування судом до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка не має міцних соціальних зав'язків, бо не перебуває в шлюбі та не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, інвалідності не має, в силу ст.89 КК України раніше не судима; враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченій злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років; що в своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їй інкримінуються, особі обвинуваченої, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які не зменшилися, є реальними, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченої строком на 60 днів .
Матеріали кримінального провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не наведені.
За таких підстав, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти наведеним ризикам, тому задовольняє клопотання прокурора.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 177, 183, 331, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 грудня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення.
Суддя ОСОБА_1