Справа № 201/6732/22
Провадження 1-кс/201/2502/2022
27 вересня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 розглянувши клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42022042020000095 від 19.07.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням погодженим з прокурором, в якому останній просить суд накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході обшук у квартирі АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів по кримінальному провадженню.
У випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абз.1 ч.1, 2 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Дослідивши матеріали клопотання, суддя вважає клопотання не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки слідчим та прокурором не зазначено, які ознаки речового доказу має вилучене майно, а тільки зазначено, що є розумні підозри вважати, що воно є доказом, не доведено можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні та не доведено наявності ризиків його приховування, псування, знищення, передачі, а дані, викладені у клопотанні, дають підстави для висновку, що вилучене в ході обшуку майно не відповідає критеріям, передбаченим ч.2 ст.167 КПК України, а тому не вбачається необхідності накладання арешту на зазначене майно.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Також, слідчий суддя зазначає, що даний обшук було проведено без відповідної ухвали про дозвіл на проведення обшуку, а в подальшому ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, слідчому відмолено щодо легалізації даного обшуку за вищезазначеною адресою, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання про накладення арешту.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 168-169, 170-173 КПК України,
В задоволені клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42022042020000095 від 19.07.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, відмовити.
Строк оскарження ухвали п'ять днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_4