ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12068/22
провадження № 1-кс/753/2066/22
"07" жовтня 2022 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в
м. Києві клопотання слідчого Дарницького УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 12022100020003348 відомості до ЄРДР внесені 05.10.2022 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львів, українка, громадянка України, освіта середня, не заміжня, на утриманні осіб не має, не працює, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, не інвалід, не депутат, державні нагороди або пільги відсутні, раніше несудима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
07 жовтня 2022 року слідчий СВ Дарницького УПГУНП у м. Києві ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосовування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якій оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий зазначив, а прокурор в судовому засіданні підтримав, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується протоколами допиту свідків, огляду місця події, огляду відеозапису, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, затримання, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Також мають місце ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може вичинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційного джерела доходу; раніше засуджена за вчинення аналогічних злочинів проти власності; переховуватися від органів досудового розслідування або суду, зважаючи на тяжкість покарання, відсутність постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків.
Підозрювана та захисник останнього пояснили, що підозрювананеофіційно працює, має де жити, винаймає кімнату, щиро розкаюється у вчиненому.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає останнє обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується протоколами допиту свідків, огляду місця події, огляду відеозапису, прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, затримання, іншими матеріалами справи у їх сукупності.
Обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (IlgarMammadov проти Азербайджану, § 88; Erdagoz проти Туреччини, § 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, § 32).
Оцінюючи докази підозри ОСОБА_8 , у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, поза розумним сумнівом є достатні підстави вважати, що остання є обґрунтованою.
При встановленні наявності ризику того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя не може орієнтуватися лише на суворість можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (Sulaoja проти Естонії, § 64).
Що стосується оцінки обставин, які дають підстави вважати, що має місце ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, то тяжкість обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення інших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (ibid., § 40).
Наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk проти Туреччини, § 34; Matznetter проти Австрії, § 9).
Відсутність роботи або сім'ї не дає підстав вважати, що особа схильна до повторного вчинення злочинів (Sulaoja проти Естонії, § 64).
ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину згідно ч. 5 ст. 12 КК України. ОСОБА_4 засуджена за вчинення злочинів проти власності, крім того наразі стосовно неї в судовому проваджені перебуває обвинувальний акт за вчинення аналогічного злочину проти власності, законні джерела доходу у ОСОБА_4 відсутні; постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, які б спонукали ОСОБА_4 до правомірної поведінкивідсутні.
Враховуючи зазначене, у слідчого судді не має сумнівів у тому, що ризики втечі ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинення іншого кримінальне правопорушення (п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) мають надзвичайно високий ступень. Так, в разі визнання ОСОБА_4 винною з урахуванням репутації останньої, ймовірність призначення останній реальної міри покарання має високий ступень. Як зазначено вище у підозрюваної відсутнє постійне місце проживання, будь які стримуючи фактори, які б свідчили про неможливість залишити місто також не мають місця; офіційне джерело доходу відсутнє, а зважаючи на категорію злочинів, за які була засуджена та наразі обвинувачується та ОСОБА_9 , можна дійти висновку про те, що підозрювана схильна до стійкої злочинної поведінки.
Згідно статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою відповідно до статті 5 § 1 (с) має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, §§ 55-56).
Постанова про тримання під вартою повинна містити конкретні підстави і встановлювала точну тривалість такого заходу (Meloni проти Швейцарії, § 53).
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути альтернативні заходи забезпечення явки особи до суду (Idalov проти Росії § 140). Це положення проголошує не тільки право на «розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», але також встановлює, що «звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання» (Khudoyorov проти Росії, § 183; Lelievre проти Бельгії, § 97; Shabani проти Швейцарії, § 62).
Отже, суд повинен розглянути можливість застосування менш інтрузивних заходів, ніж тримання під вартою (Ambruszkiewicz проти Польщі, § 32).
Слідчий суддя вважає, що застосування такого запобіжного заходу, як тимчасове утримання підозрюваного під вартою, є найбільш доцільним і обґрунтованим забезпеченням кримінального провадження, оскільки інші запобіжні заходи, з урахуванням особи підозрюваного будуть не дієвими для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків з мотивів щодо ризиків, які наведені вище.
Обґрунтованість будь-якого строку тримання під вартою, яким би коротким він не був, має бути переконливо доведена владою (Idalov проти Росії § 140; Tase проти Румунії, § 40; Castravet проти Молдови, § 33; Belchev проти Болгарії, § 82).
При обґрунтуванні строку тримання під вартою шістдесят днів, прокурор в судовому засіданні пояснив, що по даному кримінальному провадженню необхідно провести ряд слідчих дій таких як проведення додаткових допитів свідків, потерпілої, пред'явлення особи для впізнання, додатковий допит підозрюваних, призначення та проведення товарознавчої експертизи вартості викраденого майна, виконання вимог ст. 290 КПК України, а тому строк шістдесят днів визначений процесуальним законом, є об'єктивно виваженим та ймовірно достатнім для завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.ч. 1-4, п. 2. ч. 5 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливим визначити підозрюваному заставу у мінімальному розмірі.
Керуючись ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод,
ст. ст. 177, 178, 182, 183,193-196, 206, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів, який відраховувати з 05.10.2022 з 15 год. 20 хв. до 03.11.2022 до 15 год. 20 хв.
Заставу визначити в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 208 000 (двісті вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 03.11.2022 обов'язки:
- прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту отримання ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1