Справа №694/2196/21
провадження № 2-з/694/19/22
19.10.2022 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді Сакун Д. І.,
за участю секретаря судових засідань Матвієнко А. А.
розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Звенигородський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів (повторна) у справі за його позовом до ОСОБА_3 про встановлення батьківства. У поданій заяві заявник просить забезпечити докази шляхом їх витребування в Звенигородському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), м.Звенигородка, пров. В.Погорілого,1, реєстратора Звенигородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), м.Звенигородка, пров. Віктора Погорілого,буд.1 та надання інформації з єдиного державного реєстру судових рішень.
Заява мотивована тим, що ухвалою Звенигородського районного суду від 07.09.2022 частково задоволено його заяву про забезпечення доказів, однак Звенигородським відділом ДРАЦС у Звенигородському районі Черкаської області Цетрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Київ на ухвалу суду було надано копію актового запису, який містить закриті відомості про батька (усиновителя), його місце проживання, що фактично є невиконання судової ухвали про забезпечення доказів. Окрім того, просить додатково витребувати в реєстратора відомості про усиновлення ОСОБА_4 , актовий запис про народження №163 від 24.09.2014, який внесений до Реєстру на підставі рішення суду в день надходження копії такого рішення до реєстратора або в день пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду (витягу з Реєстру), оскільки відповідно до Постанови КМУ від 22 серпня 2007 №1064 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян» відповідні відомості вносяться до Реєстру на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до реєстратора або в день пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення. Разом з тим, відповідно до ЗУ «Про доступ до судових рішень» судді мають повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної ст..7 цього Закону, у зв'язку з чим просить витребувати з Єдиного державного реєстру судових рішень - рішення Звенигородського районного суду про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №163 від 24 вересня 2014 року будь-ким з дорослих громадян. Вказує, що докази, які просить витребувати, підтвердять обґрунтування його позовної вимоги, що дитина, батьківство відносно якої він хоче визнати, дійсно народилася та що вона не усиновлена іншими громадянами або нададуть можливість змінити предмет або підставу позову.
У судове засідання учасники справи не з'явились.
Суд, враховуючи належне повідомлення усіх учасників справи про час та місце розгляду справи, а також відсутність будь-яких клопотань останніх, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
У зв'язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2ст.247ЦПК України не здійснювалася.
Розглянувши вказану заяву, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Згідно ч. 2 ст. 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням,
заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
На підставі ч. 3 ст. 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК України забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Ставлячи питання про витребування по справі зазначених у заяві доказів, заявник не надав до суду доказів тих обставин, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 01.04.2020 року у справі № 367/6751/18ц (провадження № 61- 23322св19) викладено наступну правову позицію « Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача , має забезпечити докази, якщо є підстави припускати , що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша ст.. 116 ЦПК України) Процесуальний механізм забезпечення доказів , зокрема шляхом їх витребування , призначений для того, щоб отримати , зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати , що з часом їх може бути безповоротньо втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази. Які стосуються предмету доказування і мають значення , потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього , то ризи к такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Разом з цим . згідно зі статтею 84 ЦПК України, учасник справи. У разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного суду у постанові 11.03.2020 року у справі № 9901/608/19.Суд звертає увагу на те, що в матеріалах , які є предметом розгляду , будь-яких обставин та доказів, які дають підставу припускати , що докази, які заявник наразі просить суд витребувати , можуть бути втрачені, або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим , ОСОБА_1 у своїй заяві не наводить. Убачається, що фактично мета відповідної заяви зводиться до «здобуття доказів» а неї « забезпечення»., що є різними правовими поняттями та мають диференційоване правове регулювання та підгрунтя.
З огляду на зміст заяви , її обґрунтування, додані до неї документи , а також зазначені правові позиції Верховного Суду наразі суд не вбачає підстав для задоволення відповідної заяви.
Крім того суд звертає увагу на те, що питання про витребування аналогічних доказів вже вирішувалося судом при розгляді даної справи та такі клопотання були задоволені і відповідні документи надійшли на адресу суду.
Разом з тим подана аналогічна за змістом заява зводиться до незгоди заявника з ненаданням відомостей щодо батька (усиновлювача на думку заявника) дитини. При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст.. 226 СК України гарантується таємниця усиновлення, а саме особа має право на таємницю перебування на обліку тих, хто бажає усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення та її розгляду, рішення суду про усиновлення. Дитина, яка усиновлена, має право на таємницю, в тому числі і від неї самої, факту її усиновлення. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею чотирнадцяти років на одержання інформації щодо свого усиновлення.
Також суд звертає увагу заявника на те, що витребувані можуть бути лише ті докази, які стосуються предмету доказування і мають значення , потрібні для вирішення справи. У даному випадку предметом позову є встановлення факту батьківства.
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються докази, що зібрані відповідно до статті 128 Сімейного кодексу України.
Згідно з листом Верховного Суду України від 01.01.2012 ., до заяви про встановлення факту батьківства, у якості доказів можна надавати такі документи: - докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); - довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; -пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із
заявником.
Зазначений вище перелік не є вичерпним та може розширюватись в залежності від конкретних обставин справи. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19) зроблено висновок що застосування статті 130 СК України та вказано, що «закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України».
Разом з тим, відомості, які просить витребувати заявник стосуються батьківства іншої особи відносно дитини і жодним чином не свідчать про походження дитини від заявника, а отже не стосуються предмету доказування у даній справі.
Враховуючи наведене, заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 116-117 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня складення ухвалидо Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Д.І.Сакун