Справа № 570/2733/22
Номер провадження 2/570/936/2022
17 жовтня 2022 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , де вона проживає разом зі своїм чоловіком. У вказаному житловому будинку зареєстрований відповідач, який є сином позивачки, однак 11.02.2014 року позивачкою було знято його з реєстрації за вказаною адресою. Відповідач в будинку не проживає та не несе витрат на його утримання. Після зняття позивачкою відповідача з реєстраційного обліку, вона випадково дізналася, що він з 05.03.2014 року знову зареєстрований у житловому будинку без її згоди. За таких обставин позивачка звернулася до суду з позовом, мотивуючи його тим, що відповідач тривалий час не проживає у будинку, спільного господарства сторони не ведуть, а його реєстрація є перешкодою позивачці у реалізації своїх прав як власника житлового будинку.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав, просить суд їх задоволити. Не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи. Відзиву до суду не подав. За таких обставин суд, враховуючи згоду представника позивача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.
Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачка є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 07.10.1998 р. Вказаний житловий будинок належить позивачці на праві приватної власності, як вбачається з Витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно від 28.07.2022 р.
У вказаному житловому будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується у відповіді на запит суду щодо надання інформації про місце реєстрації відповідача у справі.
16.03.2012 року позивачкою було зареєстровано у будинку АДРЕСА_1 свого сина - відповідача ОСОБА_2
11.02.2014 року позивачкою було знято з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями, внесеними до будинкової книги.
Як вбачається з довідки, виданої Білокриницькою сільською радою від 07.07.2022 № 526/10-13/22, згідно запису Погосподарської книги № 1 особовий рахунок № НОМЕР_1 , у будинку АДРЕСА_1 проживає відповідач ОСОБА_2 та становить склад сім'ї позивачки.
Відповідач є сином позивачки, в будинку не проживає останні півтора роки, витрати на утримання будинку не несе. Крім того, він був зареєстрований у будинку без відома на це позивачки. Про факт реєстрації відповідача у будинку позивачка дізналася випадково.
Норми статтей 15, 16, 386, 391 ЦК України гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому. Відповідно до положень цих норм власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Таким чином, зміст вказаних правових норм свідчить про те, що право користування житловим приміщенням кореспондується, є похідним від права власності на будинок (квартиру) та існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно.
Відповідно до вимог частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги статей 317,319,391,405 ЦК України, з метою захисту права власності позивачки на житловий будинок, відповідач підлягає визнанню таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задоволити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Гнатущенко Ю.В.