Справа №568/1162/22
Провадження № 3/568/804/22
20 жовтня 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О., розглянувши матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділення поліції №2 Дубенського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , не працюючий,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В провадженні Радивилівського районного суду Рівненської області знаходяться матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП не визнав.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 року визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством - є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАВ №101006 від 21.09.2022 р., 19.09.2022 р. близько 21:00 год. громадянин ОСОБА_1 за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), вчинив відносно дружини свого брата ОСОБА_2 психологічне насильство, в сім'ї, а саме: обзивав її грубими нецензурними словами, виганяв з будинку, кричав, намагався вчинити бійку, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В даному випадку в протоколі від 21.09.2022 р. лише зазначено, що ОСОБА_1 19.09.2022 р. близько 21 год. за місцем свого проживання вчинив сімейну сварку, під час якої висловлювався нецензурними словами в адресу своєї невістки, чим вчинив психологічне насильство.
Однак, в протоколі та не зазначено, чи призвели нецензурні висловлювання правопорушника у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, чи спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Тобто, не зазначено, в чому саме полягла шкода заподіяна нецензурними висловлюваннями, хоча цей обов'язок прямо зазначений в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В заяві від 21.09.2022 р. ОСОБА_2 просить притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки він 19.09.2021 р. вчинив психологічне насильство відносно неї.
В письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 від 21.09.2022 р. пояснила, що 19.09.2022 року близько 21 год. ОСОБА_1 висловлювався в її адресу нецензурними словами, кричав, намагався затіяти бійку (а.с. 4).
Однак, ані в заяві, ані в письмових поясненнях ОСОБА_2 не зазначає, що дії ОСОБА_1 завдали шкоди її психічному або фізичному здоров'ю, спричинили емоційну невпевненість.
Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі "Малофєєва проти Росії" від 30.05.2013, суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це, становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки, особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом) .
Схожа позиція також міститься в Рішенні ЄСПЛ "Лучанінова проти України від 09.06.2011, в Рішенні ЄСПЛ "Карелін проти Росії" від 20.09.2016
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи достатностіх доказів, а головне про відсутність конкретного "обвинувачення" в протоколі про адміністративне правопорушення від 21.09.22 р., що має визначальний характер і фактично порушує положення ст. 6 Конвенції .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду даної справи судом не встановлено всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження відносно нього на підставі вказаного протоколу слід закрити.
Керуючись ст. ст. 7, 173-2, 245, 247, 280 КУпАП суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.О. Сільман