Номер провадження: 22-ц/813/5031/22
Справа № 523/11968/19
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Заїкін А. П.
29.09.2022 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/11968/19
Номер провадження: 22-ц/813/5031/22
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Зеніної О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації, за апеляційною скаргою адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Сувертак І.В. 19 листопада 2020 року, повний текст рішення складений 26 листопада 2020 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача: 1) грошову компенсацію спричиненої матеріальної шкоди в розмірі - 574 554 грн.; 2) грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі - 60 000,00 грн..
ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.03.2018 року між ОСОБА_1 , (Замовник), та відповідачем ОСОБА_2 , (Підрядником), було укладено договір підряду, будівництва індивідуального житлового будинку.
У відповідності до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався виконати за завданням Замовника роботу, зазначену в пункті 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти результат роботи і сплатити його.
Будівельні роботи у відповідності до договору повинні були виконуватися згідно проекту приватного жилого будинку, виконаного 25.11.2017 року головним інженером проектувальником ОСОБА_3 , ліцензія АР №011229 від 29.07.2015 року, який являється невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) з дотриманням метражу, площі забудови, згідно архітектурного рішення, номер проекту 031-2017 АР, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №2), і згідно з кошторисом, узгодженим Сторонами.
У відповідності до п. 1.3. Договору ОСОБА_1 , для виконання зазначених у пункті 1.2 цього договору робіт, було надано при підписанні Договору необхідну проектну документацію, технічні умови.
Відповідно до п. 2.1. Договору строк виконання робіт, зазначених в пункті 1.2 цього договору, встановлювався у період - з 12.04.2018 року по 01.09.2018 рік, початок виконання робіт - 08.04.2018 року, закінчення виконання робіт - 01.08.2018 року.
ОСОБА_1 були виконані всі умови договору, в тому числі і внесені грошові кошти у відповідності до п. п. 3.2., 3.7., 3.8. договору у відповідності до кошторису, який є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вимог п. 4.1. договору, відповідач зобов'язався виконати всі роботи в обсязі та строки, передбачені в цьому договорі та додатках до нього, оформлених в письмовому вигляді і підписані Сторонами, здати Роботу Замовнику в стані, що дозволяє нормальну експлуатацію об'єкта.
Згідно п. 4.2. договору підрядник зобов'язався провести роботи в повній відповідальності з проектом, кошторисом, робочими кресленнями і будівельними нормами і правилами.
Але відповідач грубо порушив умови договору.
Відповідно до висновку № 18-07/19 будівельно-технічного дослідження про відповідність об'єкта вимогам державно-будівельних норм та виготовленої проектної документації, який додано до позовних матеріалів, виконані на об'єкті за адресою - АДРЕСА_1 будівельні роботи: - не відповідають виготовленій проектній документації - проекту приватного жилого будинку, виконаного архітектором ОСОБА_4 ; - не відповідають діючим будівельним нормам; - вартість приведення об'єкта у відповідність з розробленою проектною документацією, а також з будівельними нормами складає - 574 554,00 грн.. Кошторисна документація розроблена у відповідності з ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
Неправомірними діями відповідача, на думку позивачки, їй спричинена значна матеріальна шкода в розмірі - 574 554,00 грн. та моральна шкода, відшкодування якої вона оцінила у розмірі - 60 000,00 грн. (Т. 1, а. с. 3 - 7).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
ОСОБА_2 із заявою про відкладення розгляду справи в суді першої інстанції не звертався, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію спричиненої матеріальної шкоди в розмірі - 574 554 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду у розмірі - 60 000,00 грн..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 2 445 гривень 00 копійок.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору будівельного підряду.
Відповідно до висновку № 18-07/19 будівельно-технічного дослідження про відповідність об'єкта вимогам державно-будівельних норм та виготовленої проектної документації, виконані на об'єкті за адресою - АДРЕСА_1 , будівельні роботи: - не відповідають виготовленій проектній документації - проекту приватного жилого будинку, виконаного архітектором ОСОБА_4 ; - не відповідають діючим будівельним нормам; - вартість приведення об'єкта у відповідність з розробленою проектною документацією, а також з будівельними нормами складає - 574 554,00 грн.. Кошторисна документація розроблена у відповідності з ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
У зв'язку з вказаними грубими порушеннями Акт прийомки об'єкту до експлуатації, не оформлювався та Сторонами договору не підписувався. Відповідно до п. 7.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода в розмірі - 574 554,00 грн., яку необхідно стягнути з ОСОБА_2 ..
Також суд дійшов до висновку про те, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню і моральна шкода у розмірі - 60 000 гривень на користь ОСОБА_1 , оскільки остання зазнала моральних страждань. Грошова компенсація у розмірі - 60 000 гривень буде цілком відповідати характеру та тяжкості завданої моральної шкоди (Т. 1, а. с. 194 - 197).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Поляков Ігор Валерійович, діючий від імені ОСОБА_2 , просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) роботи виконані у відповідності до умов укладеного договору, з чим позивачка погодилася, повністю оплативши виконані роботи; 2) замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття; 3) судом першої інстанції досліджено, але не правильно оцінено висновок №18-07/19 будівельно-технічного дослідження; 4) апелянт був позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням про призначення експертизи, у зв'язку із неналежним його повідомленням про розгляд справи; 5) наявність моральної шкоди не доведено жодними доказами (Т. 2, а. с. 3 - 9).
3. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року (Т. 2, а. с. 17).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2021 року апеляційну скаргу адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року призначено до розгляду (Т. 2, а. с. 18).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.09.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , про призначення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції сторін у наданих суду заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
05.03.2018 року між ОСОБА_1 , (Замовник), та відповідачем ОСОБА_2 , (Підрядником), було укладено договір підряду з будівництва індивідуального житлового будинку. У відповідності до діючого законодавства вказаний договір було укладено письмово та підписано сторонами (Т. 1, а. с. 13 - 20).
У відповідності до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався виконати за завданням Замовника роботу, зазначену в пункті 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язався прийняти результат роботи і сплатити його.
Будівельні роботи у відповідності до договору повинні були виконуватися згідно проекту приватного жилого будинку, виконаного 25.11.2017 року головним інженером проектувальником ОСОБА_3 , ліцензія АР №011229 від 29.07.2015 року, який являвся невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) з дотриманням метражу, площі забудови, згідно архітектурного рішення, номер проекту 031-2017, яке є невід'ємною частиною Договору (Додаток №2), і згідно з кошторисом, узгодженим Сторонами (Т. 1, а. с. 57 - 144).
У відповідності до п. 1.3. Договору ОСОБА_1 , для виконання зазначених у пункті 1.2 цього договору робіт було надано при підписанні Договору необхідну проектну документацію, технічні умови.
Відповідно до п. 2.1. Договору строк виконання робіт, зазначених в пункті 1.2 цього договору, встановлювався у період - з 12.04.2018 року по 01.09.2018 рік, початок виконання робіт - 08.04.2018 року, закінчення виконання робіт - 01.08.2018 року.
ОСОБА_1 були виконані всі умови договору, в тому числі і внесені грошові кошти у відповідності до п. п. 3.2., 3.7., 3.8. договору у відповідності до кошторису, який є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вимог п. 4.1. договору відповідач зобов'язався виконати всі роботи в обсязі та строки, передбачені в цьому договорі та додатках до нього, оформлених в письмовому вигляді і підписаними Сторонами, здати Роботу Замовнику в стані, що дозволяє нормальну експлуатацію об'єкта.
Згідно п. 4.2. договору підрядник зобов'язувався провести роботи в повній відповідальності з проектом, кошторисом, робочими кресленнями і будівельними нормами і правилами.
Відповідно до висновку № 18-07/19 будівельно-технічного дослідження про відповідність об'єкта вимогам державно-будівельних норм та виготовленої проектної документації виконані на об'єкті за адресою - АДРЕСА_1 , будівельні роботи: - не відповідають виготовленій проектній документації - проекту приватного жилого будинку, виконаного архітектором ОСОБА_4 ; - не відповідають діючим будівельним нормам; - вартість приведення об'єкта у відповідність з розробленою проектною документацією та будівельними нормами складає - 574 554,00 грн.. Кошторисна документація розроблена у відповідності з ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (Т. 1, а. с. 31 - 55).
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглянувши спір, який виник між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
15.03.2018 року між ОСОБА_1 , (Замовник), та відповідачем ОСОБА_2 , (Підрядником), було укладено договір підряду з будівництва індивідуального житлового будинку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини першої статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався виконати за завданням Замовника роботу, зазначену в пункті 1.2 цього договору, а Замовник зобов'язався прийняти результат роботи і сплатити його.
Будівельні роботи у відповідності до договору повинні були виконуватися згідно проекту приватного жилого будинку, виконаного 25.11.2017 року головним інженером проектувальником ОСОБА_3 , ліцензія АР №011229 від 29.07.2015 року, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) з дотриманням метражу, площі забудови, згідно архітектурного рішення, номер проекту 031-2017 АР, Архітектор Рудчик С.П., сертифікат серія АА№001221 від 31.01.2013 р, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток №2), згідно з кошторисом, узгодженим Сторонами, який є невід'ємною частиною Договору (Т. 1, а. с. 57 - 144).
У відповідності до п. 1.3. Договору ОСОБА_1 , для виконання зазначених у пункті 1.2 цього договору робіт було надано при підписанні Договору необхідну проектну документацію, технічні умови.
Відповідно до п. 2.1. Договору строк виконання робіт, зазначених в пункті 1.2 цього договору, встановлювався у період - з 12.04.2018 року по 01.09.2018 рік, початок виконання робіт - 08.04.2018 року, закінчення виконання робіт - 01.08.2018 року.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
ОСОБА_1 були виконані всі умови договору, в тому числі і внесені грошові кошти у відповідності до п. п. 3.2., 3.7., 3.8. договору у відповідності до кошторису, який є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до вимог п. 4.1. договору відповідач зобов'язувався виконати всі роботи в обсязі та строки, передбачені в цьому договорі та додатках до нього, оформлених в письмовому вигляді і підписаних Сторонами, і здати Роботу Замовнику в стані, що дозволяє нормальну експлуатацію об'єкта.
Згідно п. 4.2. договору підрядник зобов'язався провести роботи в повній відповідності з проектами, кошторисом, робочими кресленнями і будівельними нормами і правилами.
Відповідно до висновку № 18-07/19 будівельно-технічного дослідження про відповідність об'єкта вимогам державно-будівельних норм та виготовленої проектної документації виконані на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1 , будівельні роботи: - не відповідають виготовленій проектній документації - проекту приватного жилого будинку, виконаного архітектором ОСОБА_4 ; - не відповідають діючим будівельним нормам; - вартість приведення об'єкта у відповідність з розробленою проектною документацією, а також з будівельними нормами складає - 574 554,00 грн.. Кошторисна документація розроблена у відповідності з ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (Т. 1, а. с. 31 - 55).
Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України закріплено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
У зв'язку з вказаними грубими порушеннями Акт прийомки об'єкту до експлуатації, не оформлювався та Сторонами договору не підписувався. Відповідно до ст. 7.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Згідно вимог ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Невиконання умов договору або приписів закону є порушенням умов договору, приписів закону, що тягне за собою встановлено законом, договором відповідальність.
Згідно вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Доводи апелянта про те, що він був позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням про призначення експертизи, у зв'язку з неналежним його повідомленням про розгляд справи, колегія судів відхиляє, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у судові засідання не з'являвся, хоча суд першої інстанції неодноразово, через кур'єрську службу, направляв на адресу ОСОБА_2 копії ухвал та судові повістки. Однак, від отримання вказаних документів відповідач відмовився. Згідно з повідомленнями про вручення поштової кореспонденції повістки не були вручені та повернулися до суду з відміткою «відмова від отримання» (Т. 1, а. с. 15, 191).
Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було неправильно оцінено висновок №18-07/19 будівельно-технічного дослідження, колегія суддів також відхиляє.
Відповідно до діючого процесуального законодавства, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, складений у порядку, визначеному законодавством, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові.
Суди можуть у своєму судовому рішенні відхилити висновок експерта, який не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, але таке відхилення повинно бути мотивоване у судовому рішенні.
В загальному вигляді експертну помилку можна визначити як судження експерта або його дії, що не відповідають об'єктивній реальності і такі, що не приводять до мети експертного дослідження, якщо викривлене дослідження і невірні дії експерта є результатом добросовісної помилки.
У Постанові Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц закріплено наступні правові висновки:
- під неясністю висновку експерта слід розуміти нечіткість, розпливчастість відповідей експерта, внаслідок чого стає незрозумілий хід думок експерта;
- недостатньо повним є висновок, заснований на дослідженні не всіх наданих експертові об'єктів або що не містить вичерпних відповідей на всі поставлені питання.
Однак слід розуміти, що жоден доказ сам по собі не є самостійною підставою для спростування висновку експерта. Висновок експерта не є достовірним/належним/допустимим доказом у разі доведення наявності дефекту самого висновку, а сааме наявність одного (або декількох) із зазначених моментів:
- необґрунтованості, неповноти або його неясності;
- факт вирішення експертом правових питань чи питань, які виходять за межі його спеціальних знань;
- вирішення експертом питань щодо обставин, які не є предметом доказування;
- призначення та проведення експертизи, складання висновку експерта з порушенням чинного законодавства України.
Таким чином, слід розуміти, що оскільки достовірність/належність/допустимість висновку експерта - це обставина, що має значення для вирішення справи, то дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність «дефектів» висновку експерта, є доказами у справі.
Відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» судові експерти мають право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб.
Законодавчо визначена процедура та можливість оскарження результатів судової експертизи, з метою виправлення добросовісних помилок експерта чи скасування завідомо неправдивого висновку, є гарантією забезпечення права особи на незалежний суд та змагальний судовий процес.
ОСОБА_2 , який був повідомлений про розгляд справи, за час розгляду справи не надано жодних доказів у спростування вищевказаного висновку.
Доводи апелянта про недоведеність наявності моральної шкоди, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. (зі змінами та доповненнями) в пункті 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Також у п.7 даної Постанови вказано, що завдану моральну (немайнову) шкоду відшкодовується тій фізичній або юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно до п.п. 3,7, 9 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Завдана моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній або юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку ОСОБА_1 зазнала моральних страждань та грошова компенсація у розмірі - 60 000 гривень цілком відповідає їх тяжкості та тривалості.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Полякова Ігора Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 19 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе