Справа № 526/1329/22
Провадження № 3/526/628/2022
19 жовтня 2022 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
з участю адвоката Заєць В.П.
особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу поліції № 1 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, неодружений, не працює, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного інспектором СРПП ВП № 1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Яхнівським Е.В. від 26.07.2022, ОСОБА_1 26 липня 2022 року об 11 год. 10 хв. на а/д Гадяч-Вельбівка керував транспортним засобом - скутером, н/з НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки відмовився, від медичного огляду також, відмовився під постійну відео зйомку на бодікамеру № 101481841 та присутності двох свідків.
ОСОБА_1 в судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, суду пояснив, що того дня їхали з братом, який перебував за кермом на скутері, до стоматолога. На блок посту їх зупинили, почули запах і викликали поліцію. Поліцейським пояснював, що він був за кермом, тому і відмовився від проходження медичного огляду. За кермом був його брат, йому потрібно було наступного дня їхати на службу, тому і взяв провину на себе. Проте згодом зрозумів, що буде позбавлений водійських прав і вирішив скористатися правом захисту
Представник ОСОБА_1 - адвокат Заєць В.П. в судовому засіданні пояснив суду, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення не доведена, оскільки працівниками поліції не надано доказів, які б підтверджували факт керування ним автомобілем. З відео запису вбачається, що ОСОБА_1 з перших хвилин говорить, що не був за кермом, в зв'язку з чим відмовився від проходження медичного огляду. Протокол складався в присутності брата, сім'ї якого належить скутер та брат стверджував, що він керував мопедом. Поміж тим в ході судового розгляду здобуті докази, які свідчать про керування автомобілем іншою особою. За відсутністю безпосередніх доказів вчинення адміністративного правопорушення, просив провадження по справі закрити.
Свідок ОСОБА_2 показала суду, що 26 липня 2022 року вранці її чоловік, який приїхав у відпустку зі служби в ЗСУ, вжив спиртне, після чого вирішив їхати до стоматолога на скутері, що їй належить. Він виїхав з двору, потім покликав свого двоюрідного брата - ОСОБА_1 , який сів ззаду і вони поїхали у м. Гадяч до лікаря. Згодом повідомили, що на брата склали протокол, бо чоловіку наступного дня треба було їхати на службу в ЗСУ.
Свідок ОСОБА_3 показав суду, що 26 липня 2022 року зранку він вжив спиртне і рушив їхати до стоматолога та взяв з собою двоюрідного брата, що живе напроти нього. Вони обоє були в шоломах і проїздили блок пост, де їх зупинили і між ними виникла суперечка, після чого були викликані працівники поліції, які склали протокол на брата - ОСОБА_1 , хоча насправді він весь час був за кермом, про що теж повідомляв працівників поліції. Наступного дня йому слід було їхати на службу, тому вирішили, що протокол буде складено на ОСОБА_1 .
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків та захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно положень КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів по справі та з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного сп'яніння.
При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Ці вимоги ініціатором складення протоколу дотримані не були.
З наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сперечається з працівником поліції і стверджує, що не їхав за кермом скутера, після чого протягом усього часу перебування на місці події неодноразово повторював, що не є водієм, в зв'язку з чим відмовляється від проходження. ОСОБА_3 говорить, що скутер належить дружині і що він їхав за кермом. Протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності ОСОБА_3 , свідки зазначені в протоколі як при його складанні, так і при пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння відсутні. Через деякий проміжок часу - більше години - відеозапис продовжується в приміщенні поліції, де ОСОБА_1 оголошують протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, ініціатором складення протоколу не надано доказів не лише керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а й факту керування транспортним засобом взагалі.
Так, згідно пункту 1.10. ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Ініціатором складання протоколу до нього не додано належних і допустимих доказів, які б підтверджували цей факт.
Наданий ініціатором складання протоколу диск з відеозаписом не містить інформації, яка могла б підтвердити факт керування ОСОБА_1 скутером, а отже не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Будь-яких доказів, отриманих у визначеному законом порядку, які б підтверджували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 та порушення ним вимог ПДР під час руху поліцейськими не надано.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З наданого відеозапису не вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності знаходилася за кермом даного скутера під час руху або зразу після його зупинки.
Письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які маються в справі суд не приймає до уваги і відноситься до них критично, оскільки викладені у них події не відповідають наданому відеозапису.
За таких обставин один лише протокол про адміністративне правопорушення не може бути не лише достатнім, а й взагалі доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, яке йому інкримінується.
Таким чином, оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення, як основний доказ, суд вважає, що поліцейським під час його складання не дотримано вимог закону та нормативних актів.
Інші матеріали справи також не містять достатньо фактичних даних про подію скоєного правопорушення та не можуть однозначно «поза розумним сумнівом» свідчити про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
ЄСПЛ у своїх рішення неодноразово зазначав необхідність дотримання стандартів доведення вини особи у вчиненні правопорушення. Так, у справі «Кобець проти України» суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Верховний Суд в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 914/2505/17 згадує, що принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу правопорушення, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
За наведених обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як достатніх об'єктивних даних про те, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння судом не здобуто.
Згідно ст.247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, провадження по справі слід закрити.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
- закрити провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Головуюча: Л. В. Максименко