19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/739/22 пров. № А/857/10238/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Обрізка І. М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 300/739/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанції Микитюк Р.В.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі також ГУПФУ в Івано-Франківській області - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до їх вчинення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 300/739/22 позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" з 01.08.1980 по 12.04.2021, який дає право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" з 01.08.1980 по 12.04.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій, станом на день призначення пенсії, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що посада фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад", на якій позивач працювала в період з 01.08.1980 по 12.04.2021 не передбачена в затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. З огляду на вказане, підстав для виплати позивачу грошової допомоги, відповідно до п.7-І розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того підставою для нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року є робота серед іншого на посаді фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров'я, при наявності спеціального стажу в контексті даної спірної ситуації не менше 30 років.
Враховуючи вищенаведене й оскільки позивач працювала в Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад", що входить до переліку установ, як заклад охорони здоров'я, а посада фармацевт до спеціальностей, які передбачені Переліком №909, позивач має право на зарахування стажу роботи за період з 01.08.1980 по 12.04.2021 до спеціального стажу за вислугу років, а відтак, остання має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з:
-01.08.1980 по 19.05.1983 - працювала на посаді фармацевта фармацевтичного відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу (наказ №91 від 01.08.1980);
-з 20.05.1983 по 30.06.1996 працювала на посаді заступника завідуючого відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу (наказ №47 від 20.05.1983);
-з 01.07.1996 по 20.03.2014 працювала на посаді завідуючої відділу отрут Івано-Франківського обласного аптечного складу, який з 09.07.2003 перейменовано на Комунальне підприємство "Обласний аптечний склад" м. Івано-Франківська (наказ №71 від 01.07.1996);
-з 21.03.2014 по 09.10.2016 працювала на посаді заступника завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №12 від 19.03.2014);
-з 10.10.2016 по 31.10.2017 працювала на посаді В.о. завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №69 від 10.10.2016);
- з 01.11.2017 по 31.12.2020 працювала на посаді завідуючої відділу отрут та сивороток Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №1-к від 01.11.2017);
- з 01.01.2021 по даний час працює на посаді заступника завідуючого аптечним складом Комунального підприємства "Обласний аптечний склад" (наказ №77-к від 18.12.2020) (а.с.11-12).
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.04.2021 року, що не заперечується сторонами.
19.10.2021 року позивач звернулася до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.13).
Листом від 10.11.2021 року ГУПФУ в Івано-Франківській області №8876-8381/П-02/8-0900/21 позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи фармацевтом, підтвердженого в установленому порядку, згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач послався на те, що період роботи позивача з 01.08.1980 по 12.04.2021 року на посаді фармацевта відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут у Комунальному підприємстві "Обласний аптечний склад" не може бути врахований до спеціального стажу за вислугу років, оскільки право на пенсію за вислугу років мають працівники не всіх фармацевтичних (аптечних закладів), а тільки ті, що зазначені Переліком №909. Зокрема, фармацевти аптечних складів права на пенсію за вислугу років не мають. З огляду на зазначене, у позивача немає права на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій (а.с.14-6).
Не погодившись із вказаними діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду з даним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок №1191).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності;
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, за умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Також, законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Такі правові висновки суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а та від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Як свідчать матеріали справи, позивачу призначено 12.04.2021 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії позивач не отримувала.
Вирішуючи питання щодо того, чи відноситься посада на якій працювала до переліку робіт, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е-ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивача», колегією суддів ураховано, що згідно із п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах:
- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужбі, Держпраці, Держпродспоживслужбі та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно - епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
- провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, в контрольно-аналітичних лабораторіях у аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях.
- лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у Медико-соціальні експертних комісіях, бюро судово-медичної експертизи.
Отож, робота на посадах фармацевтів (незалежно від найменування такої посади) відноситься до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та зараховується до спеціального стажу.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги з приводу того чи відноситься заклад охорони здоров'я у яких працювала позивач до закладів робота у яких дає право на пенсію за вислугу років, то колегією суддів ураховано наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала на посадах фармацевта (незалежно від найменування такої посади) у комунальних закладах іменованих, як «аптечний склад».
Відповідно до положень ст.ст. 4, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я №2802-ХІІ, закладом охорони здоров'я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення. Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників.
Статтею 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я визначено заклади охорони здоров'я, до яких відносяться, зокрема і аптечні заклади.
Відповідно до пункту 3 Наказу Міністерства охорони здоров'я №385 від 28.10.2002 року «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я», до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).
Згідно п.2 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що до закладів охорони здоров'я віднесені лікарняні заклади, аптечні бази (склади), бази (склади) медичної техніки, а до посад, які надають право на пільгову пенсію віднесені посада, зокрема, провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад).
Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що робота позивача у комунальних закладах, іменованих як аптечний склад входить до переліку установ, як заклад охорони здоров'я, а посада на якій працювала позивач відноситься до посад та спеціальностей, які передбачені Переліком №909, робота на яких надає позивачу право на зарахування стажу роботи за період з 01.08.1980 по 12.04.2021 до спеціального стажу за вислугу років.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи: з 01.08.1980 по 12.04.2021 - фармацевт відділу отрут, заступника завідуючої відділом отрут до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплату - є протиправною.
Підставою для нарахування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року є робота серед іншого на посаді фармацевта у закладі, віднесеному до закладів охорони здоров'я, при наявності спеціального стажу в контексті даної спірної ситуації не менше 30 років.
З урахуванням приведених висновків суду та фактичних обставин справи спеціальний страховий стаж за вислугу років позивача становить 42 роки 2 місяці.
Враховуючи наведене, позивач має право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 300/739/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
І. М. Обрізко