19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2543/22 пров. № А/857/12707/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 260/2543/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Калинич Я. М.,
час ухвалення судового рішення - 05.08.2022 року,
місце ухвалення судового рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язати Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити йому недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ДПС України з 2010 року та 15 лютого 2022 року уклав договір про надання правової допомоги з представником адвокатського бюро «Соломонюк та Партнери» майже перед самою збройною агресією, яка стала на заваді вчасному наданню правової допомоги та складанню позовної заяви. Зазначає, що представник позивача знаходиться у м. Житомир та з початку війни там велися активні бойові дії, місто неодноразово піддавалося авіаударам з боку агресора, є руйнування та постраждалі серед цивільного населення міста, а тому було прийнято наказ про призупинення діяльності адвокатською бюро «Соломонюк та Партнери» з 24 лютого 2022 року і роботу бюро було відновлено з 16 травня 2022 року. Договір про надання правової допомоги укладено між позивачем та представником адвокатським бюро «Соломонюк та Партнери». Таким чином, вважає, що вказані обставини є вагомими причинами пропуску строку. Просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем на виконання вимог ухвали без руху, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Приписи ч.2 ст.123 КАС України передбачають, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до ч.1,4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надавало такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня, до відповідача для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, 30 вересня 2021 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивач міг звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30 вересня 2021 року та не отримання ним до 30 вересня 2021 року виплати йому такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду обраховується з 30 вересня 2021 року та закінчується 30 березня 2022 року.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 щорічно є отримувачем одноразової грошової допомоги як учасник бойових дій до 05 травня, цей факт учасниками справи не заперечується, як і не заперечується та обставина, що таку виплату було здійснено, однак у меншому, як стверджує позивач, розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що для захисту свого порушеного права 15 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Соломонюк та Партнери» укладено договір про надання правової допомоги.
24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні роботу Адвокатського бюро «Соломонюк та Партнери» було зупинено до 16 травня 2022 року.
Також матеріалами справи стверджується, що 13 липня 2022 року адвокат Соломонюк С. в інтересах позивача звернувся в суд з цим позовом, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що у період з 24 лютого 2022 року по 16 травня 2022 року, коли була зупинена діяльність адвокатського бюро «Соломонюк та Партнери», яке здійснює свою діяльність у м. Житомир, а там велися активні бойові дії, то в цей період представник позивача не міг вчиняти відповідних дій.
Разом з тим, як зазначає сам представник позивача, з 16 травня 2022 року вони відновили свою діяльність, а тому у найкоротші строки у нього був обов'язок звернутися в суд з позовом про захист прав свого довірителя. Крім того, останній жодним чином не мотивував чому Адвокатське бюро «Соломонюк та Партнери» у найкоротші строки після відновлення своєї діяльності не звернулося з позовом в суд, а звернулося лише 13 липня 2022 року.
Колегія суддів також не приймає покликання апелянта як на поважні причини пропуску строку в суд з позовом на те, що після відновлення своєї діяльності адвокатським бюро було направлено запит до відповідача про дійсний розмір виплаченої позивачу разової грошової допомоги, а після отриманої відповіді позовну заяву подано до суду, оскільки жодних доказів на вчинення вказаних дій матеріали справи не містять.
При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України у м.Мукачево, тому він не позбавлений права діяти щодо захисту своїх прав самостійно чи звернутися до іншого адвоката за місцем знаходження для допомоги у захисті своїх прав, зокрема, і до регіонального центу з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.
Тобто, позивач у спірних правовідносинах фактично без поважних причин своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, дій відповідача у межах визначеного законом строку.
Аналогічна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду у соціальних спорах викладена у постанові від 31 березня 2021 року Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у справі №240/12017/19, у постанові 140/16998/21 від 30 вересня 2022 року.
При цьому, необхідно зауважити про те, що сутність зазначеного “інституту” полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, “поважними” причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
Разом з тим, позивач, крім зазначених вище обставин, не надав до суду жодних належних та беззаперечних доказів існування таких об'єктивних причин або істотних перешкод.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому, необхідно зазначити, що строк в 6 (шість) місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно (протягом 6 місяців) погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем на виконання вимог ухвали без руху, не могли бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 260/2543/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року.