18 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/17063/21 пров. № А/857/10296/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьку суддею Смокович В. І.; складене у повному обсязі 21 березня 2022 року) в адміністративній справі № 140/17063/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 24 жовтня 2018 року за № 0007971302 на суму 28 121,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до нього застосовано штраф у розмірі 20 % за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 140 606,35 грн. Зазначає, що цю суму він сплачував на виконання рішення суду, у зв'язку із наявним податковим боргом у розмірі 333088,04 грн. Разом з тим вказує на те, що в результаті судового оскарження податковому органу Верховному Суді, у задоволенні позову про стягнення цього боргу відмовлено. Як наслідок цього судом виконавчий лист, який виданий на виконання рішення про стягнення боргу визнаний таким, що не підлягає виконанню. З наведених підстав позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Волинській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування такого судового рішення. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в межах виконавчого провадження позивачем здійснено погашення боргу. При цьому це погашення відбулось із порушенням строку сплати про що ГУ ДПС у Волинській області 19 вересня 2018 року складено акт за № 4012/03-20-13-02/ НОМЕР_1 . На підставі вказаного акта 24 жовтня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення (далі також - ППР) № 0007971302 на суму 28121,35 грн. Вказані акт та ППР були вручені ОСОБА_1 . Оскарження ППР в адміністративному та судовому порядку не проводилося. Відповідно податкове зобов'язання набуло статусу узгодженого. Також вказує на пропуск строку звернення до суду з позовом щодо оскарження ППР, оскільки в матеріалах справи є докази про отримання цього ППР позивачем 13.11.2018.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд апеляційної інстанції відповідно до статті 308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області та є платником податку на доходи фізичних осіб.
Головним управління ДПС у Волинській області проведена камеральна перевірка щодо своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, за результатами якої складений акт від 19 вересня 2018 року № 4012/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення строку сплати податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України (далі - ПК України), за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України (а. с. 18, 41).
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 року № 0007971302, яким за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання до позивача застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми 140 606,35 грн, що становить 28 121,27 грн (а. с. 8, 43).
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти, у зв'язку зі сплатою яких позивачу нараховувалися штрафні санкції згідно з оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням, ухвалою суду, яка набрала законної сили вирішено повернути ОСОБА_1 як безпідставно одержані податковим органом.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
З матеріалів справи видно, що згідно інтегрованої картки ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб (а. с. 44 - 48) та розрахунку штрафної санкції (а. с. 9) за наслідками проведення перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної згідно із податковим повідомленням-рішенням від 18 січня 2016 року № 0000471702.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24 жовтня 2018 року №0007971302, за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання до позивача застосовано штрафні санкції в загальній сумі 28 121,27 грн, а саме:
28 лютого 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 1819,65 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 363,93 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 425 дні з 30 грудня 2016 року по 27 лютого 2018 року);
03 квітня 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 27 757,35 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5551,47 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 459 дні з 30 грудня 2016 року по 02 квітня 2018 року);
26 квітня 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 27 757,35 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5551,47 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 482 дні з 30 грудня 2016 року по 25 квітня 2018 року);
31 травня 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 27 757,35 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5551,47 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 517 дні з 30 грудня 2016 року по 30 травня 2018 року);
21 серпня 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 27 757,35 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5551,47 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 599 дні з 30 грудня 2016 року по 20 серпня 2018 року);
12 жовтня 2018 року відбувалася часткова сплата в сумі 27 757,35 грн, у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5551,47 грн (20 % від суми сплати, за прострочення у 651 дні з 12 жовтня 2016 року по 11 жовтня 2018 року).
Разом з тим, як встановлено судом вказане податкове повідомлення рішення від 18 січня 2016 року № 0000471702 було предметом розгляду справи № 803/674/16/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду цієї справи постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 18 січня 2016 року № 0000471702.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області задоволено.
Скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі № 803/674/16 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено (а. с. 40 - 42).
Постановою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року скасовано, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року залишено в силі.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 803/529/17 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу: постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено повністю (а. с. 21 - 24).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 803/529/17 виконавчий лист від 01 червня 2017 року № 425/2017 в справі №803/529/17 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету міста Ковель податкового боргу в розмірі 333 088,04 грн визнано таким, що не підлягає виконанню повністю та стягнуто з місцевого бюджету міста Ковель на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 безпідставно одержаний стягувачем за виконавчим листом від 01 червня 2017 року № 425/2017 в справі № 803/529/17, що не підлягає виконанню податковий борг в розмірі 251 635,69 грн (а. с. 25 - 28).
Відповідно до пункту 57.4. статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2016 року № 0000471702, на підставі якого було застосовані штрафні санкції у зв'язку з несвоєчасною сплатою грошового зобов'язання, тягне за собою скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2018 року № 0007971302.
Позаяк після скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2016 року №0000471702 у справі № 803/674/16/18 у позивача вважається відсутнім податковий борг щодо несплати грошового зобов'язання за оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням, а відповідно і немає несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.
Суд наголошує, що оскільки податкове повідомлення-рішення, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання, скасовано судом, а тому нараховані такому платнику штрафні санкції за несвоєчасну сплату визначених ним зобов'язань, мають бути скасовані в сили прямих приписів підпункту 57.4 статті 57 ПК України, що обумовлює протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/227/17 та від 06 лютого 2018 року у справі № 810/1720/17.
Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року в адміністративній справі № 140/17063/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин