19 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/3643/22 пров. № А/857/12611/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ГУ ДМС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 380/3643/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ГУ ДМС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Гулик А.Г.,
час ухвалення рішення - 03.08.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ГУ ДМС у Львівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, викладеній у листі від 04.02.2022 №4623-85/4623.1-22.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дана справа не є типовою для зразкової справи №806/3265/17 щодо документування паспортом у формі книжечки зразка 1994 року, ознакам якої вона не відповідає в частині предмета спору, а саме щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, оскільки позивачем вже надано таку згоду при оформленні попереднього паспорта у формі ID-картки. Зазначає, що в даній справі відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17, оскільки зразкова справа стосується майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру, а стосовно позивача персональні дані вже внесені за його добровільною згодою. Крім того, наголошує, що судом першої інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року у справі №0940/2105/18 щодо вже наданої згоди на обробку персональних даних на наявності УНЗР в ЄДДР, які потрібно системно враховувати з огляду на приписи ч. 5 ст.242 КАС України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Представник позивача адвокат Ловінський Д.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач безпідставно відмовив в оформленні та видачі позивачу паспорта громадянина України у вигляді книжечки. Таким чином, своєю відмовою відповідач грубо порушив конституційні права позивача, зокрема, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, здоров'я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо. Наголошує, що його довіритель відмовляється від присвоєння цифрового ідентифікатора особистості у вигляді унікального номера запису в реєстрі, від зняття біометричної інформації щодо себе та її подальшого зберігання, використання, обробки в Єдиному державному демографічному реєстрі, у зв'язку з особистими переконаннями. Також, вважає що дана справа є типовою справою по відношенню до справи №806/3265/17, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України у вигляді ІD-картки, первинне оформлення, термін дії 4 роки, яким користувався протягом строку його дії.
У зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-картки позивач звернувся до Дрогобицького відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.
Листом від 04.02.2022 року № 4623-85/4623.1-22 відповідач повідомив позивача про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року (а.с.13-14).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI), постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 №2503-ХІІ (далі - Положення №2503-ХІІ), постановою Кабміну України "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України" від 25.03.2015 №302 (далі - Порядок №302), постановою Кабміну України "Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи" від 29.11.2014 № 669 (далі - Порядок №669).
Відповідно до пунктів 2, 3 Положення №2503-ХІІ паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України, після досягнення 16- річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Законом України №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України №5492-VI оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються в тому числі особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2016 позивач подав заяву-анкету №274927 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку із оформленням паспорта громадянина України (а.с. 20).
З поданої заяви-анкети вбачається, що позивачем надано згоду на внесення стосовно нього інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, а саме відцифрований образ обличчя особи та відцифрований підпис. Крім того, в даній заявці-анкеті позивачем зазначено, що він не дає згоди на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук відповідно до Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону №5492-VI встановлено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Відповідно до пп. 13 п. 1 ст. 7 Закону відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Слід зазначити, що наслідком подання позивачем заяви-анкети від 27.12.2016 №274927 було присвоєно унікальний номер запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі 20000216-05855.
Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був документований паспортом громадянина України у формі ID-картки - НОМЕР_1 - первинне оформлення, термін дії 4 роки.
Зазначений паспорт виданий позивачу на підставі його особистого звернення до територіального відділення УДМС України в Львівській області з наданням згоди на обробку його персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України, за винятком відцифрованих відбитків пальців рук.
Тобто, позивачем надано згоду на внесення стосовно себе інформації до Єдиного державного демографічного реєстру задовго до звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відповідності даної справи ознакам зразкової справи № 806/3265/17 (провадження №Пз/9901/2/18), у якій Велика Палата Верховного Суду раніше висловила правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах такої категорії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018р. у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення № 2503-ХІІ.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки фактично в даному випадку обставини справи свідчать про бажання позивача отримати паспорт громадянина України, зразка 1994 року у формі книжечки, дана справа не відповідає ознакам типової справи, в зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Положенням пункту 21 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
При цьому, частиною 3 статті 291 КАС України вказано, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи.
Висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Таким чином, визначені обставини, за наявності яких слід застосовувати норми матеріального права зазначені у зразковій справі, зокрема, встановлення факту ненаданням особою згоди на обробку її персональних даних.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Статтею 2 Закону № 2297 визначено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 Закону №2297).
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Підписи позивача на заяві-анкеті від 16.02.2017 свідчать про згоду на внесення інформації до ЄДДР та надання згоди на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису, крім відцифрованих відбитків пальців рук.
Викладене в сукупності свідчить про помилковість тверджень позивача та суду першої інстанції про те, що дана справа за суттю спору повністю збігається з зразковою справою №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) та про можливість врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що використання позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки, при виготовленні якого ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
Отже, з урахуванням встановленого факту надання позивачем згоди на обробку своїх персональних даних та внесення їх до ЄДДР, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу листом від 04.02.2022 року № 4623-85/4623.1-22 в оформленні (обміні) та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, не допускав протиправних дій.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що така також до задоволення не підлягає, оскільки для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області в особі територіального підрозділу Дрогобицького відділу ГУ ДМС у Львівській області задовольнити повністю.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2022 року у справі № 380/3643/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року.