17 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17781/21 пров. № А/857/2042/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року (ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові суддею Сподарик Н.І.) у справі № 380/17721/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання рішення протиправним і зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) від 29 вересня 2021 року № 262/6 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII);
- зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області перевести з 24 вересня 2021 року з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, на пенсію за вислугу років згідно із п. «а» статті 12 Закону № 2262-XII, з урахуванням вислуги років, яка становить 22 роки 08 місяців 00 днів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.09.2021 він звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення його із пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII. Проте, рішенням від 29.09.2021 № 262/6 йому відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років. Стверджує, що він хоч і не має календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років, проте у нього є відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів Постанови № 393, а саме - вислуга років у пільговому обчисленні 22 роки 08 місяців 00 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУПФУ у Львівській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні не передбачено. Зважаючи на те, що позивач не має необхідної календарної вислуги років, підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII, відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02.06.2015 позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі 40 % відповідних сум грошового забезпечення згідно ст. 21 Закону № 2262- XII. Вказане підтверджується проколом за пенсійною справою 1303013083 (МВС) від 02.06.2015.
Згідно з розрахунку вислуги років на пенсію працівника органів внутрішніх справ підполковника міліції ОСОБА_1 , вислуга років на 31 серпня 2015 року становить: час служби в календарному обчисленні 14 років 04 місяців 26 днів. Загальна вислуга років для призначення пенсії становить 22 роки 08 місяці 00 днів.
Позивач 24.09.2021 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням від 29.09.2021 № 262/6 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію підполковника міліції - начальника сектору інспекції з особового складу відділу кадрового забезпечення УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_1 від 07.10.2015 вислуга років станом на 01.06.2015 у календарному обчисленні становить 14 років 04 місяці 26 днів, тому підстави для переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 немає.
При цьому відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2014 по 30.09.2015 і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та більше.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, у позивача є необхідна вислуга років, відтак, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в органах внутрішніх справ є Закон № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Частиною першою статті 2 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії, відповідно до цього Закону, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Згідно із частиною четвертою статті 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ.
При призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) постановою від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393, Постанова № 393 відповідно). Вказаним Порядком також визначаються періоди проходження військової служби, що зараховуються до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах.
У вказаній справі позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього є відповідний пільговий стаж 22 роки 08 місяці 00 днів.
Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення на пільгових умовах призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачено пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом у рішенні від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а, 3 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а, 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.
Крім того колегія суддів апеляційного суду зазначає, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-ХІІ в частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 (на які, зокрема, посилається представник відповідача). При цьому Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами апелянта про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року в адміністративній справі № 380/17781/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин