17 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6603/22 пров. № А/857/11194/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року (головуючої судді Братичак У.В., ухвалене у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/6603/22 за позовом ОСОБА_1 до Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Львова про визнання протиправною та скасування довідки,-
ОСОБА_1 20.04.2022 звернувся в суд з позовом до Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Львова в якому просить визнати протиправною та скасувати Довідку від 30.03.2022 №67/2055/1984 видану військово-лікарською комісією Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо придатності до військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 , визнати протиправними дії та рішення Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо включення ОСОБА_1 до військового обліку, якого 09.06.2006 Жовтневим райвійськоматом м. Харкова, після проходження військової-лікарської комісії, було знято з військового обліку та зазначено, що він не підлягає військовому обліку згідно Наказу МОУ №342.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що у Положенні про військово-лікарську експертизу у статті №57 зазначено, що якщо у нього підтверджена важко піддається лікуванню поширена форма хронічного псоріазу - на шкірному покриві в різної локалізації присутні множинні (більше трьох) поразки, присвоюється категорія Б, також стаття 57 Положення про військово-лікарську експертизу вказує, що інфекційні хвороби шкіри та підшкірної клітковини L00-L08 (імпетиго, абсцес, фурункул та карбункул, флегмона всіх локалізацій, гострий лімфаденіт, пілонідальна (куприкова) кіста; бульозні порушення L10-L14 (усі види пухирчатки, пемфігоїд, інші бульозні порушення); дерматит та екзема L20-L30 (дерматит себорейний, атопічний, пелюшковий, алергічний, контактний, ексфоліативний, простий хронічний лишай та свербець, свербіж); папулосквамозні порушення L40-L45 (псоріаз, парапсоріаз, пітиріаз рожевий, плоский червоний лишай) - непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час. Псоріаз у позивача є невиліковною хронічною хворобою і з роками вона тільки розвивається, однак відповідач протиправно та без належних на те повноважень включив його в військовий облік. Також жодним нормативно-правовим актом не надано відповідачу право включати в облік раніше виключених з нього громадян та які раніше були визнані непридатними до військової служби з подальшим виключенням з військового обліку. Зазначає, що військово-лікарська комісія була зобов'язана належним чином перевірити стан здоров'я позивача та видати відповідний висновок, але, комісією було проігноровано наявні документально підтверджені захворювання та видано непередбачений положенням про військово-лікарську експертизу висновок про повну придатність позивача до служби, з огляду на наявні захворювання, чим також значно було порушено права позивача.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №380/6603/22 та ухвалою суду від 18.08.2022 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 27.04.2001.
Згідно з довідкою №796 від 29.08.2003, виданої призовною комісією Жовтневського РВК м. Харкова, ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено здатним в воєнний час по ст.67-б гр. 1 Наказу №2-94 та переданий на облік військовозобов'язаних запасу, підлягає переосвідченню через 5 років - 2008 рік. Дані відомості дублюються в довідці № 5287 від 29.05.2003.
Як слідує з довідки № 5287 від 29.05.2003, позивачем було зроблено переосвідчення 09.06.2006 і Жовтневим РВК м. Харкова, після проходження військової-лікарської комісії, було знято позивача з військового обліку та зазначено, що він не підлягає військовому обліку згідно з Наказом МОУ №342.
У зв'язку з військовою агресією з боку російської федерації проти України, позивач був змушений виїхати з м. Харкова до м. Львова та у березні 2022 року позивач отримав повідомлення про необхідність стати на облік у м. Львові, а тому звернувся до Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Львова з документами, що стосувалися його захворювань та його відправлено на проходження військово-лікарської комісії, зазначені обставини сторонами не заперечуються.
ОСОБА_1 надано направлення №142 від 28.03.2022 до Львівського обласного шкірно-венерологічного диспансеру до лікаря дерматолога з приводу псоріазу. Після проходження медичного огляду в Львівському обласному шкірно-венерологічного диспансері позивачу було видано Акт дослідження стану здоров'я №122 від 30.03.2022, згідно з яким йому встановлено діагноз розповсюджений псоріаз, прогресуюча форма.
Згідно довідки Військово-лікарської комісії Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Львова від 30.03.2022 №67/2055/1984, ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 30.03.2022 та на підставі статті 57б глави ІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ «Б» позивача визнано придатним до військової служби за мобілізацією.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Згідно з пунктом 1 частини 10 статті 1 Закону №2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 14 Закону №2232 приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. Для проведення приписки громадян України у районах (містах) утворюються призовні дільниці.
Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов'язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.
Частиною 3 статті 37 Закону №2232 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід, тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
У частині 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ зазначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема: зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону №2232 зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з цим, механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921).
Пункти 15, 16 Порядку №921 визначають, що військовий облік здійснюється з урахуванням встановленого в Україні порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники і військовозобов'язані працюють (навчаються). Військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Відповідно до пункту 56 Порядку №921 районні (міські) військові комісаріати, серед іншого: організовують та ведуть військовий облік на відповідній території; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників і військовозобов'язаних, які проживають (перебувають) на відповідній території, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на воєнний час, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників і військовозобов'язаних та персональних даних, які містяться в них.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.
Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляється відповідні відмітки.
З наведеного слід дійти висновку, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку, Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов'язаного на такий облік.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач помилково ототожнює в позовній заяві вказані вище поняття, зазначаючи, що його було повністю пожиттєво виключено (знято) з військового обліку.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що довідкою №796 від 29.08.2003 ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час, обмежено здатним в воєнний час по ст.67-б гр. 1 Наказу №2-94 та переданий на облік військовозобов'язаних запасу, підлягає переосвідченню через 5 років - 2008 рік. Дані відомості дублюються в довідці № 5287 від 29.05.2003.
Відповідно до довідки № 5287 від 29.05.2003 позивачем було зроблено переосвідчення 09.06.2006 і Жовтневим РВК м. Харкова, після проходження військової-лікарської комісії, було знято позивача з військового обліку та зазначено, що він не підлягає військовому обліку згідно з Наказом МОУ №342.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, в сукупності з встановленими вище обставинами справи, суд враховує, що позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі Наказу МОУ №342, про що в довідці № 5287 від 29.05.2003 проставлена відмітка про зняття з військового обліку.
Разом з цим, 15.01.2015 наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 №684 «Про затвердження Переліку випадків, за яких громадяни України знімаються з військового обліку військовозобов'язаних» (далі - Наказ МО №684, який набрав чинності 13.02.2018) зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у військових комісаріатах, відповідних підрозділах Служби безпеки України підлягають громадяни України, які: були засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості та відбували покарання в установах відбування покарань; за рішенням військово-лікарських комісій (призовних комісій) визнані за станом здоров'я непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідки.
Таким чином, починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку.
Крім того, така підстава, як визнання військово-лікарськими комісіями особи непридатною до військової служби в мирний час, обмежено придатною у воєнний час відсутня у частині 5 статті 37 Закону №2232 для зняття військовозобов'язаного з військового обліку, а оскільки позивача було саме знято з військового обліку на підставі Наказу МОУ №342, а не виключено з нього, він відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232 повинен був повторно взятий на військовий облік.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону №2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний та воєнний час.
Суд зауважує, що в позовній заяві позивач посилається на п.п.2.6 - 2.10 глави 2 розділу II Положення №402, які регулюють організацію здійснення медичного огляду призовників і допризовників.
ОСОБА_1 призовною комісією Жовтневського РВК від 11.04.2003, визнаний непридатним в мирний час, обмежено здатним в воєнний час по ст. 67-б гр. 1 Наказу №2-94 та переданий на облік військовозобов'язаних запасу, вимоги п.п.2.1 - 2.19 глави 2 розділу II Положення №402 від 14.08.2008 до нього не застосовуються.
Разом з тим, в даному випадку застосуванню підлягають норми глави 3 розділу II Положення №402, які встановлюють організацію здійснення медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період.
Так, пунктом 3.1 глави 3 Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Згідно з пунктом 3.2 глави 3 Положення №402 військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.
Відповідно до пункту 3.3 глави 3 Положення №402 військовозобов'язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов'язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
З огляду на наведене, враховуючи те, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, а не призовником чи допризовником, а тому на думку апеляційний суду його медичний огляд повинен був проводитися саме за графою ІІ Розкладу хвороб, а не за графою І Розкладу хвороб, як помилково вважає позивач.
Пунктом 3.8 глави 3 Положення №402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»; «Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)»; «Придатний до військової служби».
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Згідно з пунктом 3.11 глави 3 Положення №402 у разі, коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров'я військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
Разом з тим, пунктом 20.4 глави 20 Положення №402 встановлено, що у воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби», за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.
Відповідно до статті 57 Додатку 2 до Положення №402 Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, поширені форми хвороб шкіри та підшкірної клітковини характеризуються висипаннями на значній поверхні шкірного покриву, з ураженням двох та більше анатомічних областей.
Під обмеженими формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини розуміють поодинокі осередки враження будь-якої локалізації, що займають невелику площу однієї з анатомічних областей (стопа, гомілка, кисть, голова тощо).
Часто рецидивними формами хвороб шкіри та підшкірної клітковини вважаються такі форми, за яких загострення виникають два та більше разів на рік.
До пункту «б» статті 57 належать також обмежені, але великі бляшки псоріазу на голові, відкритих ділянках шкіри, а на обличчі - будь-якої величини. Великою слід вважати бляшку псоріазу розміром з долоню хворого та більше.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем визначено, позивачу діагноз - розповсюджений псоріаз, прогресивна форма, який підпадає під ознаки, передбачені пунктом «б» статті 57 Додатку 1 до Положення №402 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (поширений псоріаз, часто рецидивуючі форми обмеженої та поширеної екземи, дифузний нейродерміт (атопічний дерматит) з обмеженою ліхеніфікацією шкірного покриву, дискоїдний червоний вовчак, фотодерматити, вульгарний іхтіоз, рецидивуюча багатоформна еритема), та відповідно до графи II Розкладу хвороб непридатність до військової служби або обмежена придатність в даному випадку визначається індивідуально, що спростовує доводи апедлянта.
Колегія суддів вважає, що для остаточного визначення стану здоров'я військовозобов'язаного ОСОБА_1 , відповідач відповідно до вищевказаного пункту 3.11 Положення №402 надав йому направлення №142 від 28.03.2022 до Львівського обласного шкірно-венерологічного диспансеру до лікаря дерматолога з приводу псоріазу, а після проходження вказаного медичного огляду позивачу було видано Акт дослідження стану здоров'я №122 від 30.03.2022.
Після проведення медичного огляду Військова лікарська комісія 30.03.2022, враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин на території України введено воєнний стан та ведуться активні військові дії, а на підставі статті 57 б графи II Розкаду хвороб, графи 2-7 ТДВ «Б» та відповідно до пункту 20.4 глави 20 Положення №402, ОСОБА_1 1985 року народження був визнаний придатним до військової служби за мобілізацією, що підтверджується Довідкою від 30.03.2022 №67/2055/1984.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювана довідка від 30.03.2022 №67/2055/1984, видана військово-лікарською комісією Галицько-Франківського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо придатності до військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 є правомірною, а суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі №380/6603/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді О.М. Довгополов
В.В. Святецький