Справа № 638/750/22
Провадження № 2/638/3306/22
18 жовтня 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Почерніної А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 128350 грн., 3% річних у розмірі 970,54 грн., інфляційні втрати у розмірі 1796,90 грн., судовий збір у розмірі 1311,17 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що 21 вересня 2021 року згідно боргової розписки ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 120000 грн. на строк один місяць. Крім того, 12 серпня 2021 року згідно боргової розписки ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 8350 грн. на строк один місяць. Станом на момент звернення із позовною заявою боржник не повернув кошти. У зв'язку з невиконанням відповідача своїх зобов'язань, позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 липня 2022 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений. Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за їх відстуності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії розписки 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 8350 грн. Згідно вказаної розписки, відповідач зобов'язався повернути борг протягом місяця.
Відповідно до копії розписки 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 120000 грн. Згідно вказаної розписки, відповідач зобов'язався повернути борг протягом місяця.
Доказів належного виконання ОСОБА_2 зобов'язань з повернення позики суду не надано.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Сторони дотримались письмової форми договору та ОСОБА_1 були передані ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі вказаному у боргових розписках на загальну суму 128350, що на момент вчинення позики становило 188000 грн.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписках умовах, тобто виконання ним умов договору.
Проте, відповідач свої договірні зобов'язання за розписками не виконав, та не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі та строки, які були визначені у боргових розписках.
У відповідності до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц).
За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем у позовній заяві проведено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до якого сума 3% річних складає 970,54 грн., сума інфляційних втрат складає 1796,90 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання перед позивачем з повернення грошових коштів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розписками в розмірі 128350 грн., 3% річних в розмірі 970,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1796,90 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та доведеним.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Між тим, позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу понесення ним витрат на правову допомогу, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 128350 (сто двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 970 (дев'ятсот сімдесят) грн., 54 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1311 (одна тисячі триста одинадцять) грн. 17 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Л.М. Рибальченко