Справа № 438/1269/21
Провадження № 2/438/77/2022
іменем України
17 жовтня 2022 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:
головуючого судді Слиша А.Т.,
за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод» про стягнення заборгованості за весь час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач ОСОБА_1 30.07.2021 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод», в якому просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 64802,65 грн та моральну шкоду в розмірі 10000 грн; стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 08.09.2021 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, сплати судового збору.
У строк, установлений ухвалою, позивач усунув недоліки, зокрема, сплатив судовий збір, одночасно подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 09 вересня 2020 року позивач був звільнений з посади сторожа у відділі безпеки Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» за згодою двох сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України, згідно наказу №31-к від 09.09.2020. У порушення ст.47 КЗпП України роботодавцем не було проведено зі мною розрахунки у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, зокрема не було виплачено заборгованість із заробітної плати з серпня 2019 року по вересень 2020 року. Згідно судового наказу Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2020 (справа №438/751/20), стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 37400,79 грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року включно.
Згідно судового наказу Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2020 (справа №438/1174/20), стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь позивача 42015,83грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з травня 2020 року по вересень 2020 року включно.
Кошти за вказаними судовими наказами Бориславського міського суду Львівської області було стягнуто з відповідача в примусовому порядку Бориславським MB ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів).
Так, 30 червня 2021 року на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в AT «Ощадбанк», надійшли кошти в розмірі 42015,83 грн, а 01 липня 2021 року на його розрахунковий рахунок, відкритий в AT «КБ «ПриватБанк» надійшли кошти в розмірі 37450,79грн, тобто майже через рік з моменту його звільнення з роботи.
Позивач послався на положення ст. 43 Конституції України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.47, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100, та зазначив, що оскільки звільненню 09 вересня 2020 року передувала його робота повні місяці у червні і липні 2020 року, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.
Про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач дізнався з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наданих ГУ ПФУ у Львівській області 15.07.2021 (форма ОК-5), де під кодом 0013863 зазначено страхувальника - Товариство з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод». Відповідно до даних відомостей за звітні місяці 2020 року, позивачу нараховано заробітну плату в розмірі: у червні - 4723 грн, у липні 2020 року - 4723 грн.
Відповідно ч.3 ст. 67 КЗпП України, якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. У 2020 році за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями переносилися такі вихідні дні: 7 червня (Трійця) - на понеділок 8 червня; 28 червня (День конституції України) - на понеділок 29 червня.
Виходячи з наведеного та беручи до уваги те, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, позивач працював у червні та липні повний місяць, кількість робочих днів у червні 2020 року становить 20 днів, а у липні 2020 року - 23 дні.
Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 09 вересня 2020 року по 01 липня 2021 року (295 календарних днів) складає 64802,65грн: ((4723,00грн +4723,00грн)/43 робочих дні) х 295 календарних днів = 64802,65грн.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, то суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Професійну правничу допомогу із складання позову, зокрема аналіз судової практики, опрацювання документів, викладення обставин, які обґрунтовують позовні вимоги, нормативно-правове обґрунтування, було надано адвокатом Партикою О.В. згідно Договору про надання правової допомоги від 19.07.2021. Беручи до уваги обсяг здійсненої роботи адвоката, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, становить 2000 грн.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод» про стягнення заборгованості за весь час затримки розрахунку при звільненні. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін. Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод» в частині вимог про стягнення моральної шкоди - залишено без розгляду.
10.11.2021 до суду надійшов відзив представника товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод», у якому представник просить відмовити в задоволенні позову.
Позовні вимоги не визнають та просять в позові відмовити з таких підстав. Ціна позову ОСОБА_1 не вказана, до позовної заяви не додано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Крім цього, представник зазначив про пропуск позивачем строку пред'явлення позову до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки такий строк обмежено 3 місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Зокрема, ОСОБА_1 , будучи звільненим з роботи 09 вересня 2020 року, отримавши довідку про заборговані виплати на день звільнення, судовий наказ від 11 вересня 2020 року (справа № 438/1174/20), який набрав законної сили 05 жовтня 2020 року, за примусовим виконанням даного судового наказу ОСОБА_1 звернувся в Бориславський міський відділ державної виконавчої служби аж 13 січня 2021 року, чим сам сприяв збільшенню терміну затримки розрахунку. До звернення 30 липня 2021 року з даним позовом в суд ОСОБА_1 не звертався до керівництва Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» з питанням виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, ОСОБА_1 не правильно розрахована середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки про доходи та заборговану заробітну плату, яка стала підставою для видачі судового наказу від 11 вересня 2020 року (справа № 438/1174/20), заробітна плата за червень 2020 року склала 4377,63 грн, за липень 2020 року 2910,81 грн.
Відомості Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Індивідуальні відомості про застраховану особу) не можуть бути підставою для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, так як згідно абз.3 п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу, тобто при нарахуванні працівнику заробітної плати менше мінімальної, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік», єдиний соціальний внесок сплачується з встановленої мінімальної заробітної плати.
Тому за червень та липень 2020 року єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із доходів ОСОБА_1 нараховано в розмірі 22% від мінімальної заробітної плати 4723 грн, що відображено у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, ці місяці будуть повністю враховані до страхового стажу та призначення пенсії за умови, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування буде сплачено Товариством. При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 розраховувалася виходячи з кількості робочих днів за червень-липень 2020 року, а за час затримки розрахунку множилася на кількість календарних днів, що є порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 зі змінами.
Виходячи з вищенаведеного просить відмовити в позові до Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з роботи у розмірі 64802,65 грн.
09 грудня 2021 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив, у якому позивач просить відхилити заперечення ТДВ «Бориславський експериментальний ливарно- механічний завод», викладені у відзиві на позовну заяву; позов задовольнити у повному обсязі. Відповідач покликаючись на судову практику, зокрема на рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1- 5/2012, невірно тлумачить висновки, викладенні у даному рішенні щодо строку пред'явлення позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, перекручуючи їх на власну користь. Конституційний Суд України дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплата всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним». Оскільки тільки 30 червня 2021 року та 01 липня 2021 року Відповідач заплатив позивачу нараховану, але не виплачену заробітну плату, тобто фактично розрахувався з позивачем, то й строк позовної давності необхідно обчислювати саме з 30.06.2021 та 01.07.2021, а відтак позивач звернувся до суду у тримісячний строк від будь-якої із вказаних дат.
17 жовтня 2022 року представник позивача - адвокат Гирич О.В. подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, за якою просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 67251,87 грн. В обґрунтування заяви посилається на те, що ухвалою Бориславського міського суду Львівської області було витребувано від відповідача довідку про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік. Згідно отриманої довідки, у червні 2020 року - 4377,63 грн, у липні 2020 року - 2910,81 грн. Кількість робочих днів складала 12 робочих днів у червні 2020 року, і 10 робочих днів у липні 2020 року. Виходячи з даних відомостей, середній заробіток за один робочий день становив (4377,63 грн +2910,81 грн)/22 робочих дні = 331,29 грн. Кількість робочих днів з 09 вересня 2020 року по 01 липня 2021 року - 203 дні. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить: 331,29 грн х 203 дні = 67251,87грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник у судове засіданні не прибули. Представник ОСОБА_2 подав до суду клопотання від 18.10.2022 про розгляд справи у його та позивача відсутності, збільшені позовні вимоги, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 17.10.2022, підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача товариства з додатковоювідповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод» Головей М.М. у судове засідання не прибула, подала до суду заяву від 18.10.2022, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги, зокрема, збільшені вимоги щодо стягнення 67251,87 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не визнає з підстав, наведених у відзиві та запереченні на позов. Повний розрахунок по заборгованій заробітній платі з ОСОБА_1 проведено 25 червня 2021 року, а не 01 липня 2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Суд установив, що позивач ОСОБА_1 у період з 01.10.20058 по 09.09.2020 перебував у трудових відносинах з товариством з додатковоювідповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод», що підтверджується наданою суду копією трудової книжки позивача.
09 вересня 2020 року позивач звільнений з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, згідно з наказом № 31-К від 09 вересня 2020 року.
В порушення ст.47 КЗпП України роботодавцем не було проведено з позивачем розрахунки у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судовим наказом судді Бориславського міського суду Львівської області від 16 червня 2020 року у справі №438/751/20 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) гривень 79 коп нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з серпня 2019 року по квітень 2020 року включно.
Крім цього, судовим наказом судді Бориславського міського суду Львівської області від 11 вересня 2020 року у справі №438/1174/20 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 42015,83 (сорок дві тисячі п?ятнадцять) гривень 83 копійки нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з травня 2020 року до вересня 2020 року включно. Судовий наказ набрав законної сили 05 жовтня 2020 року.
Кошти за вказаними судовими наказами Бориславського міського суду Львівської області було стягнуто з відповідача в примусовому порядку Бориславським MB ДВС ЗМУ МЮ (м.Львів).
Зокрема, 30 червня 2021 року на розрахунковий рахунок позивача, відкритий в AT «Ощадбанк», надійшли кошти в розмірі 42015,83 грн, а 01 липня 2021 року на його розрахунковий рахунок, відкритий в AT «КБ «ПриватБанк», надійшли кошти в розмірі 37450,79 грн.
Отже фактичний розрахунок відповідачем з позивачем проведено 01 липня 2021 року.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно поданого позивачем розрахунку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 67251,87 грн.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК) загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Виконанням судових наказів Бориславського міського суду Львівської області від 11.09.2020 відповідачем підтверджено заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 , а тому з урахуванням вищезазначеного, суд вважає обґрунтованим розрахунок середнього заробітку наданий позивачем.
Звільненню позивача передувала робота повні місяці у червні і липні 2020 року, тому середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.
Згідно довідки ТДВ «БЕЛМЗ» про доходи ОСОБА_1 за 2020 рік, у червня 2020 року ОСОБА_1 було виплачено 4377,63грн, а липні - 2910,81грн. Довідкою підтверджується, що кількість робочих днів ОСОБА_1 у червні 2020 року становила 12 днів, а у липні 2020 року становила 10 днів.
Середньоденна зарплата: 7288,44грн/22 = 331,29грн, кількість робочих днів за час затримки виплати, станом на 01 липня 2021 року - 203 дні, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні 331,29грн х 203 дні = 67251,87грн.
Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі №755/17855/16-ц.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.13 ЦПК України, якою визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 67251,87грн, є підставними.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, виходячи з такого.
Статтею 233 КЗпП України встановлено тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівників.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 20, 25 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.
У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Як вбачається із матеріалів справи, повний розрахунок з позивачем відповідачем проведено 01 липня 2021 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 30 липня 2021 року. Таким чином, позивачем не пропущено тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
На підставі наведеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно долучених до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 19.07.2021, копії акту прийняття-передачі від 23.07.2021 до Договору про надання правової допомоги від 19.07.2021 та квитанції до прибуткового касового ордера №20 про сплату коштів від 23.07.2021 позивач уклав з адвокатом Партикою О.В. договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 2000 грн. Як стверджується вказаними матеріалами справи, представник позивача в порядку надання останньому професійної правничої допомоги здійснював аналіз судової практики, опрацювання документів, викладення обставин, які обґрунтовують позовні вимоги, нормативно-правове обгрунтування даного позову.
Представник відповідача не подав до суду клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та (або) доводів і доказів про неспівмірність цих витрат, що унеможливлює вирішення судом питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки (ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності) суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, з власної ініціативи.
Вищенаведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 454/3919/18 (провадження № 61-13848св21).
За вищенаведених обставин в їх сукупності суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн, що були сплачені позивачем при зверненні з вказаним позовом до суду.
Керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 11, 12, 13, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод» про стягнення заборгованості за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 67251,87 грн (шістдесят сім тисяч двісті п'ятдесят одну гривню 87 копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 908 гривень судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при поданні позову до суду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: товариство з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00136863, місцезнаходження: 82300, Львівська область, Дрогобицький район, м.Борислав, провул.Губицький, 1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя А.Т.Слиш