Справа № 937/9077/20
Провадження № 1-і/333/32/22
13 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч.3 ст.186 КК України, -
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
12.10.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
У ході досудового розслідування установлено, що в період часу з 15 години 40 хвилин до 16 годині 10 хвилин 29 листопада 2020 року, ОСОБА_4 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1 , через відсутню секцію паркану, проник до території вказаного домоволодіння, де, продовжуючи свої злочинні дії, відчинив двері господарської будівлі, яке є сховищем, пошкодивши їх, проник до вказаної будівлі, звідки вчинив відкрите викрадення майна, а саме: 94 метра мідного електричного кабелю в ізоляції білого кольору, діаметром 0,3 сантиметри, вартістю 5 гривень за метр, загальної вартістю 470 гривень, 1 електричного автомата включення і виключення подачі електроенергії, вартістю 200 гривень, 1 електричного запобіжника, вартістю 250 гривень.
В момент вчинення злочину, ОСОБА_4 , побачив потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є особою похилого віку, який висловив ОСОБА_4 вимогу про припинення своїх противоправних дій, на що ОСОБА_4 , усвідомлюючи що за його противоправними діями спостерігають, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи при собі вищевказане майно ОСОБА_6 , висловив погрозу насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, після чого втік з місця вчинення злочину, тим самим відкрито викрав вказане майно, чим спричинив потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 920 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , на думку прокурора, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.186 КК України.
Вина ОСОБА_4 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.
19.08.2022 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області строк тримання ОСОБА_4 було продовжено до 17.10.2022 року включно. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На цей час, на думку прокурор, встановлено, що ризики, котрі слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , не зникли, не зменшилися та продовжують існувати, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років. Також, під час досудового розслідування встановлено обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання/домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Оскільки обвинувачений, як було зазначено вище, усвідомлює ступінь тяжкості вчиненого злочину та той факт, що він не має стійких соціальних зв'язків, тому і унеможливлюється застосування вказаних запобіжних заходів;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки;
- запобіжний захід у вигляді застави судом може не встановлюватися щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що, з урахуванням відсутності у обвинуваченого будь-яких джерел постійного доходу, унеможливлює застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при їх застосуванні обвинувачена зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, житла, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Крім того, в період воєнного стану та збройної агресії в Україні, у разі не продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може виїхати на непідконтрольну Україні територію.
У судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він вже тривалий час перебуває під вартою, зникли усі ризики, про які зазначала прокурор. Він має батьків, які проживають за адресою: АДРЕСА_2 . У разі зміни йому запобіжного заходу він буде перебувати за вказаної адресою. Свою вину по обвинувальному акту він визнає, але, що скоював крадіжку кабелю, а не грабежу. Ніякого потерпілого на місці вчинення злочину він не бачив, кабель зберігався у сараї на подвір'ї, де ніхто давно не мешкав. По кримінальному провадженню були лише троє свідків - працівників поліції, які його затримали, з них одного допитав суд під час судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 підтримав свого підзахисного та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що зазначені ризики є тільки припущенням. Конкретних доказів прокурором не надано, що вони існують на цей час. За обставин, повідомлених обвинуваченим, вважає, що до ОСОБА_4 , враховуючи дуже тривалий час перебування його під вартою, можливо обрати домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Встановлено, що 29.11.2020 року за фактом крадіжки майна у ОСОБА_6 відносно ОСОБА_4 слідчим СВ Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР за №12020080140002738 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
29.11.2020 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
Того ж числа ОСОБА_4 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
19.08.2022 року ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою по 17.10.2022 року.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше не судимий), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (не одружений; не має на утриманні жодної особи).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
ОСОБА_4 до затримання постійно проживав у м. Мелітополь, Запорізької області, який на цей час знаходиться на тимчасово окупованій території. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, відсутні докази щодо наявності у нього постійного законного щомісячного доходу.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає, що вказані вище ризики відносно останнього дійсно продовжують існувати, але вони зменшилися до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у даному випадку - домашній арешт.
Суд повністю погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Зменшення встановленого ризику судом вбачається із сукупності певних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 знаходиться під вартою майже 2 роки, обвинувачується у скоєнні одного кримінального правопорушення.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурором у даному випадку у судовому засіданні відносно ОСОБА_4 не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі (у даному випадку домашнього арешту), останній не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, на думку суду, клопотання обвинуваченого та його захисника про заміну запобіжного заходу підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_2 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби без застосування електронного засобу контролю з обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 180, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , обвинуваченого за ч.3 ст.186 КК України - відмовити.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_2 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби строком по 12.12.2022 року (включно) без застосування електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
2) не відлучатися з Межівського району, Дніпропетровської області без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
3) повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити з під-варти із зали суду негайно після проголошення цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Копію ухвали направити до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання та відповідному органу поліції для контролю.
Повний текст ухвали складено 14.10.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1