Справа № 195/438/22
Провадження № 1-і/333/33/22
13 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченій у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
12.10.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
У ході досудового розслідування установлено, що у невстановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів, діючи повторно, з корисливих мотивів, незаконно, з метою подальшого збуту, незаконно придбала наркотичний засіб, обіг якого обмежено - «метадон», який внесений до Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», який незаконно зберігала при собі, з метою подальшого збуту, до моменту затримання до 15 годині 36 хвилин 19.02.2020 року на підставі ст.208 КПК України співробітниками Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. В ході проведення обшуку затриманої ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено 19 полімерних згортки, з кристалічною речовиною білого кольору, які відповідно до висновків експертів № 7-551 від 20.02.2020 року та № 7-566 від 28.02.2020 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадоном», загальна маса якого в перерахунку на основу склала 0,60924 грамів, яка остання зберігала при собі з метою подальшого збуту.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , на думку прокурора, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.
Вина ОСОБА_4 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.
19.08.2022 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області строк тримання ОСОБА_4 було продовжено до 17.10.2022 року включно. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На цей час, на думку прокурор, встановлено, що ризики, якi слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зникли, не зменшилися та продовжують існувати, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, з конфіскацією майна;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки не має постійного джерела доходу та засобів для існування;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 мешкає без реєстрації в іншій області, у зв'язку з чим є підставою вважати, що остання буде переховуватися та перешкоджати судовому розгляду справи.
При вирішенні питання щодо продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оцінці підлягають у сукупності і всі інші обставини, що відповідно до положень ст.178 КПК України, а саме: остання обвинувачується: у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яке карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; не має постійного джерела доходу, отже не має засобів для існування.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки при їх застосуванні обвинувачена зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, житла, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Враховуючи тяжкість та характер вчиненого кримінального правопорушення є ризик того, що ОСОБА_4 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду; чим перешкодить кримінальному провадженню, вчинить інше кримінальне правопорушення.
Крім того, в період воєнного стану та збройної агресії в Україні, у разі не продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, обвинувачена, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може виїхати на непідконтрольну Україні територію.
У судовому засіданні прокурор підтримала своє клопотання та просила його задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що вона вже тривалий час перебуває під вартою, зникли усі ризики, про які зазначила прокурор. Вона має рідного дядю та сестер, які проживають за адресою: у АДРЕСА_1 . У разі зміни їй запобіжного заходу вона буде перебувати за вказаної адресою. Вона є наркозалежною, має лікуватися, але в умовах СІЗО це неможливо. Свою вину по обвинувальному акту вона визнає, що зберігала зазначений наркотичний засіб, але для себе, а не для продажу.
Захисник ОСОБА_5 підтримав свою підзахисну та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що зазначені ризики є тільки припущенням. Конкретних доказів прокурором не надано, що вони існують на цей час. За обставин, повідомлених обвинуваченим, вважає, що до ОСОБА_4 , враховуючи дуже тривалий час перебування її під вартою, можливо обрати домашній арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченої та її захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Встановлено, що 19.02.2020 року за фактом придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів відносно ОСОБА_4 слідчим СВ Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР за №12020080140000548 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
19.02.2020 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
Того ж числа ОСОБА_4 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
19.08.2022 року ухвалою судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області обвинуваченій ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою по 17.10.2022 року.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачена ОСОБА_4 могла вчинити кримінальне правопорушення, вказане у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченої та її захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченої (раніше не судима, до затримання вживала наркотичні засоби, обвинувачується у скоєнні ще одного епізоду злочинної діяльності (кримінальне провадження №12019080060000232), її майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (незаміжня; не має на утриманні жодної особи).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
ОСОБА_4 до затримання постійно проживала та зареєстрована на цей час на території, підконтрольній Україні (проживала у м. Марганець, Дніпропетровської області, а зареєстрована у Харківській області). Обвинувачена офіційно не працевлаштована, відсутні докази щодо наявності у неї постійного законного щомісячного доходу, до затримання вживала наркотичні засоби.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченої, вважаю, що на цей час продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 , суд вважає, що вказані вище ризики відносно останньої також продовжують існувати. Водночас, ці ризики зменшилися до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у даному випадку - домашній арешт.
Суд повністю погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Зменшення встановленого ризику судом вбачається із сукупності певних обставин.
Обвинувачена ОСОБА_4 знаходиться під вартою вже більше 2 років 6 місяців, обвинувачується у скоєнні двох епізодів кримінальних правопорушень.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурором у даному випадку у судовому засіданні відносно ОСОБА_4 не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі (у даному випадку домашнього арешту), остання не буде виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, на думку суду, клопотання обвинуваченої та її захисника про заміну запобіжного заходу підлягає задоволенню. Суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останньої за адресою: АДРЕСА_1 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби без застосування електронного засобу контролю з обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 180, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , обвинуваченій за ч.2 ст.307 КК України - відмовити.
Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останньої за адресою: АДРЕСА_1 у період з 21 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступної доби строком по 12.12.2022 року (включно) без застосування електронного засобу контролю.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
3) повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Обвинувачену ОСОБА_4 звільнити з під-варти із зали суду негайно після проголошення цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій та її захиснику.
Копію ухвали направити до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст складено 14.10.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1