Справа № 195/373/22
Провадження № 1-і/333/37/22
13 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Кам'янсько-Дніпровського відділу Василівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , обвинуваченого за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №49/0/9-22 від 14.09.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ судів Запорізької області», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області та Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
12.10.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя від прокурора Кам'янсько-Дніпровського відділу Василівської окружної прокуратури ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
Клопотання прокурора обґрунтоване таким.
10.05.2019 о 01-00 годині ОСОБА_4 , діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , з метою скоєння нападу, який полягав у заволодiннi майном, iз застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, проникли до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де застосувавши силу, штовхнули потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від чого він впав на підлогу та втратив свідомість, після чого заволоділи мобільним телефоном невстановленої моделі, вартість якого становить 700 гривень, грошовими коштами в сумі 1500 гривень, кутошліфувальною машинкою невстановленої моделi, вартість якої становить 800 гривень та ліхтариком, вартість якого становить 100 гривень, якими у подальшому розпорядилися на свій розсуд, чим спричинили останньому матеріальну шкоду за загальну суму 3100 гривень.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , на думку прокурора, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.187 КК України.
Вина ОСОБА_4 прокурор вважає, що повністю доведена зібраними на стадії досудового розслідування доказами.
19.08.2022 року ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області строк тримання ОСОБА_4 було продовжено до 17.10.2022 року включно. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На цей час, на думку прокурор, встановлено, що ризики, якi слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зникли, не зменшилися та продовжують існувати, а саме:
- п. 1 - може переховуватись від суду. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 на теперішній час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який, згідно ст. 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років iз конфіскацією майна. Крiм того, обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, не одружений, не має стійких соціальних зв'язків, особи, які перебували б у нього на утриманні відсутні, не має постійного визначеного місця проживання. Тому ОСОБА_4 , усвідомлюючи невідворотність та тяжкість покарання, яке йому загрожує, враховуючи запровадження по всій території України воєнного стану та тимчасовою окупацією деяких територій, перебуваючи пiд бiльш м'яким запобіжним заходом ніж тримання під вартою, матиме можливість переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі необхiдних процесуальних дій для повного та всебічного судового розгляду, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень;
- п. 3 - незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні. Вказаний ризик підтверджується тим, що є підстави вважати, що ОСОБА_4 , з метою уникнення від притягнення до кримінальної вiдповiдальностi за вчинений злочин буде незаконно впливати на свiдкiв та потерпілого, що підтверджується тим, що обвинувачені в тому числі і ОСОБА_4 погрожували потерпілому застосуванням насильства та спричинили йому тілесні ушкодження, тому його перебування на волi, негативно впливатиме на психологiчний та моральний стан свідків та потерпілого у провадженні, провокуватиме у них бажання відмовитися від наданих свідчень, що викривають його у вчиненні особливо тяжкого злочину, очікуючи її помсту;
- п. 5 вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 працездатний, проте не працює, будь - якою суспільно - корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку не має. Також встановлено, що раніше ОСОБА_4 вже неодноразово притягувався до кримінальної вiдповiдальності за вчинення злочинів проти власності, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Адреса реєстрації та проживання ОСОБА_4 знаходяться на території Василівського району Запорізької області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні та представлені не були.
У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що він тривалий час перебуває під вартою, зникли усі ризики, про які зазначив прокурор. Він дійсно не одружений, але у нього у м. Запоріжжі є подруга, яка допоможе зняти йому квартиру, тому до нього можливо обрати запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник ОСОБА_5 підтримав свого підзахисного та також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що зазначені ризики є тільки припущенням. Конкретних доказів прокурором не надано, що вони існують на цей час. За обставин, повідомлених обвинуваченим, вважає, що до ОСОБА_4 можливо обрати домашній цілодобовий арешт.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Встановлено, що 10.05.2019 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_7 слідчим СВ Кам'янсько-Дніпровського ВП Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР за №12019080260000232 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
10.05.2019 року ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
Того ж числа ОСОБА_4 було оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
25.04.2022 року, 22.06.2022 року, 19.08.2022 року ухвалами слідчого судді Томаківського районного суду Дніпропетровської області обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено строк тримання під вартою до 23.06.2022 року, 20.08.2022 року та 17.10.2022 року, відповідно.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане у клопотанні прокурора. Доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про продовження такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше судимий, звільнився по відбуттю покарання у 2017 році, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (не одружений; не має на утриманні жодної особи).
Також, при вирішенні питання, яке поставлено у клопотанні прокурора, судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, відсутні докази щодо наявності у нього постійного законного щомісячного доходу, раніше судимий. Крім того, місцем постійного проживання обвинуваченого до його затримання було місто Енергодар, Запорізької області, яке на цей час є тимчасово окупованою територією. Відомостей, які б вказували на можливість проживання ОСОБА_4 у м. Запоріжжі або на іншій підконтрольній Україні території, сторона захисту не надала.
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду та можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Водночас, під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 суд розглянув можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Пункт 3 ч.5 ст.182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що законодавець передбачив в ч.4 ст.183 КПК України, право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави, з урахуванням конкретних обставини даного кримінального провадження (перебування обвинуваченого під вартою з травня 2019 року, тобто більше трьох років), вважаю за можливе обвинуваченому ОСОБА_4 визначити альтернативний запобіжний захід, а саме - заставу.
Виходячи із вимог ч.ч. 2,5 ст.182 КПК України, з урахуванням відсутності відомостей про заявлення потерпілим цивільного позову, вказаної у клопотанні матеріальної шкоди, спричиненої потерпілому ОСОБА_7 , тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначати можливість застосувати заставу у розмірі приближеному до мінімального, а саме: ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 248 100 грн.
У разі внесення зазначеної суми застави на обвинуваченого ОСОБА_4 покладаються обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Також, в даному випадку, суд вважає, що встановлені під час судового засідання ризики є настільки вагомими, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, у т.ч. домашній арешт, не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним та відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу. Крім того, як вже зазначалося, відомостей, які б вказували на можливість проживання ОСОБА_4 у м. Запоріжжі або на іншій підконтрольній Україні території, сторона захисту не надала.
Керуючись ст. ст. 182, 314-317, 372, 384, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 12.12.2022 року (включно).
ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 248 100 (двісті сорок вісім тисяч сто) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Копію ухвали направити до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст ухвали складено 14.10.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1