Справа № 308/12434/22
1-кс/308/4199/22
19 жовтня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12022070000000263 від 14.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,-
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_5 , просить в порядку ст. 174 КПК України скасувати арешт, накладений на вантажний транспортний засіб марки «MAN TGX 18.480», транзитні номерні знаки країни Угорщина 2622, який згідно технічного паспорту серії НОМЕР_1 належить громадянину ОСОБА_5 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2022 року по справі №308/12434/22.
В судове засідання адвокат ОСОБА_4 не з'явився, через підсистему «Електронний суд» подав клопотання про розгляд у його відсутності та відсутності володільця майна ОСОБА_5 .
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечила, зазначила, що даний автомобіль визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження №12022070000000263 від 14.09.2022, яке наданий час не розглянуто.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носять у собі тимчасовий характер.
Порядок скасування арешту майна встановлюється нормами ст.174 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано ухвалою суду за клопотанням власника майна або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Встановлено, що 28.09.2022 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у кримінальному провадженні №12022070000000263, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст.286 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на майно, вилучене в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.09.2022 року, що проводився на автодорозі «Мукачево-Рогатин-Львів» в м. Хуст у напрямку м. Тячів, неподалік автозаправки «АГНКС», а саме: вантажний автомобіль марки «MAN TGX 18480» транзитні номера країни Угорщини 2622, із забороною відчуження, розпорядження та користування.
Метою накладення арешту на майно, а саме: вантажний автомобіль марки «MAN TGX 18480» транзитні номера країни Угорщини 2622, відповідно до ухвали слідчого судді від 28.09.2022 року є збереження речових доказів у відповідності до вимог КПК, для їх подальшого детального огляду та фіксації на них слідової інформації (деформацій) внаслідок зіткнення, характеру їх утворення, проведення експертних досліджень та судових експертиз, що неможливо без транспортних засобів.
Клопотання адвоката аргументовано тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведено ряд процесуальних дій, зокрема експертом було проведено огляд вантажного автомобіля марки «MAN TGX 18480», транзитні номера країни Угорщини 2622, на предмет технічного стану його гальмової системи, системи керування, зафіксовано пошкодження транспортного засобу, проведені всі судові експертизи.
Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.
Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, враховуючи, що даний автомобіль визнаний речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження, яке наданий час не розглянуто, обвинувальний акт до суду не передано /відповідні дані у матеріалах клопотання відсутні/, додаткової, повторної, комплексної, комісійної експертизи не призначено, повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення відсутнє, прокурором не наведено підстав для необхідності подальшого застосування арешту майна в частині користування, слідчий суддя вважає за доцільне частково скасувати арешт на вищевказаний автомобіль та передати його власнику/володільцю на відповідальне зберігання до розгляду даного кримінального провадження.
Таким чином, заява представника володільця майна про скасування арешту на майно підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах володільця майна ОСОБА_5 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12022070000000263 від 14.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт на вантажний транспортний засіб марки «MAN TGX 18.480», транзитні номерні знаки країни Угорщина 2622, який згідно посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 знаходиться у володінні ОСОБА_5 , накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.09.2022 року, в частині заборони його користування та повернути автомобіль володільцю ОСОБА_5 .
Покласти обов'язок на ОСОБА_5 забезпечити зберігання вказаного вантажного транспортного засобу марки «MAN TGX 18.480», транзитні номерні знаки країни Угорщина 2622, у переданому вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку до розгляду кримінального провадження №12022070000000263, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.
Зобов'язати ОСОБА_5 надавати безперешкодний доступ до вантажного транспортного засобу марки «MAN TGX 18.480», транзитні номерні знаки країни Угорщина 2622, у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь - яких процесуальних, слідчих дій в даному кримінальному провадженні.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6