Справа № 308/13180/22
18 жовтня 2022 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2022 вказану позовну заяву залишено без руху із зазначенням недоліків, які слід усунути, так в ухвалі було вказано на те, що: звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 , просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального Округу Горай Олега Станіславовича № 20952 виданого 03.02.2021 року про примусове стягнення з позивача по справі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» грошових коштів у сумі 140810,94 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що на момент звернення з відповідним позовом до суду у позивача по справі відсутній такий письмовий доказ, як кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис. За твердженням позивача представником позивача адвокатом Михалків Богданом Степановичем направлено адвокатський запит приватному виконавцю про надання копії документів, що стали підставою для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. У разі не отримання представником позивача у строки передбачені ст. 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» відповідної відповіді то такі докази підлягають витребуванню судом.
За запевненням позивача, після отримання відповідних доказів, після дослідження позивачем їх змісту вказана позовна заява буде доповнена додатковими доводами з врахуванням тих чи інших порушених відповідачем та третьою особою положень чинного законодавства.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, було вказано на те, що позивачем не додано пітвердження здійснення, направлення будь-якого запиту нею особисто чи через її представника; не додано самого виконавчого напису нотаріуса, що є предметом оскарження, який вона просить визнати таким, що не підлягає виконанню; відсутні відомості щодо того, що позивачем вживалися будь-які заходи спрямовані на отримання позивачем копії виконавчого напису нотаріуса, до позовної заяви не додано обгрунтованого клопотання про витребування доказів.
В ухвалі від 05.10.2022 року вказано і на те, що причин неможливості отримати копії документів виконавчого провадження в тому числі і копії виконавчого напису на обґрунтування своїх позовних вимог не вказано. При цьому суддею констатовано, що доказів неможливості самостійного отримання доказів, в тому числі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса не надано, враховуючи відсутність відмови у наданні необхідних доказів, клопотання про витребування доказів у матеріалах справи відсутнє.
Позивачу було вказано на необхідність надати суду докази звернення до приватного нотаріуса з вимогою отримання нотаріальної справи або подальшою постановою нотаріуса про відмову, яка відповідатиме зазначеним вище вимогам.
Також в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, вказано на те, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що позивач звертався із даного приводу, а саме надання йому вказаних документів до стягувача, та що йому було відмовлено також.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що у приватного нотаріуса не було всіх необхідних документів, які дають підстави для вчинення виконавчого напису:
- виконавчий напис вчинено за відсутності документів, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Також, позивачу було вказано на необхідність зазначити, чим підтверджується вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису за відсутності документів, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусу. Тобто позивачу слід конкретизувати яких саме документів не вистачає у нотаріальній справі, які унеможливлюють винесення виконавчого напису через призму застосовування безспірності заборгованості, пропущення строку позовної давності, первинних бухгалтерських документів та з інших підстав на які посилається позивач під час звернення до суду з позовною заявою.
В ухвалі від 05.10.2022, року вказано на те, що виходячи з того, що позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Неприпустимо обґрунтування позовної заяви загальними обставинами по такій категорії справ, без конкретизації обставин та доказів безпосередньо виниклих із існуючих правовідносин та порушення прав позивача, які витікають із визначеного виконавчого напису 20952 виданого 03.02.2021 року.
Окрім того, позивачу було вказано на необхідність належним чином обґрунтувати підстави звернення із вказаним позовом саме до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, також з огляду і на те, що в матеріалах справи відсутні докази місця виконання виконавчого напису в м. Ужгород та підтвердження місця проживання за адресою вказаною в позовній заяві. Враховуючи що місце проживання боржника в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, як АДРЕСА_1 , та одночасно АДРЕСА_2 .
17.10.2022 року від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Михалків Б.С., надійшла заява про усунення недоліків. Зокрема адвокат зазначає, що на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви від 05.10.2022 року у справі № 308/13180/22 надсилає на адресу суду завірену копію паспорта позивачки серії НОМЕР_1 , виданого 1 січня 1998 року Ужгородським MB УМВС України у Закарпатській області відповідно до відмітки про місце проживання якої зареєстрованим місцем проживання з 11.05.2004 року є АДРЕСА_2 .
При цьому представник позивача зазначає, що у іншій частині недоліків, які вказані в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, а саме те, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) зазначає, що представником позивача додані всі наявні на момент закладення позову до суду докази.
Представник позивача зазначає, що свідоцтво на право здійснення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального Округу ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.02.2021 року № 727/5, що підтверджується відповідним листом Міністерства юстиції України від 24.12.2021 року, копія якого додається, а тому виконання вимог суду, в частині надання постанови нотаріуса про отримання нотаріальної справи або подальшою постановою нотаріуса про відмову, яка відповідатиме зазначеним вище вимогам фізично є неможливим та передбачає інший порядок, який буде реалізований представником позивача в ході доведення відповідних обставин на підставі належних та допустимих доказів.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про усунення недоліків та додані до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача частково усунуто недоліки на які було вказано в ухвалі від 05.10.2022 року, про що в заяві від 17.10.2022 зазначає сам представник позивача.
Щодо недоліків позовної заяви зазначені в ухвалі про залишення такої без руху, представник позивача зазначає, що свідоцтво на право здійснення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального Округу ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.02.2021 року № 727/5, анульовано, що підтверджується відповідним листом Міністерства юстиції України від 24.12.2021 року, копія якого додається.
Разом з тим, вказаний лист який датовано 24.12.2021 року підтверджує, що свідоцтво на право здійснення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального Округу ОСОБА_3 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 24.02.2021 року № 727/5, анульовано.
Зі змісту вказаного листа вбачається, що 15.11.2021 розпочалася процедура передачі-прийому нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Горая О.С. на зберігання до державного нотаріального архіву за адресою: вул. М. Сціборського, буд. 6-А, м. Житомир, 10003, згідно з інформацією Житомирського обласного державного нотаріального архіву.
До суду із даним позовом позивач звернулася 03.10.2022 року. Разом з тим, відомості щодо того, що позивачем вживалися заходи щодо отримання необхідних для розгляду справи доказів в тому числі і копії виконавчого напису який безпосередньо оскаржується позивачем, та який вона просить визнати таким, що не підлягає виконанню, суду не надано.
Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху позивачу було вказано і на те, що окрім нотаріуса вона може звернутися для отримання документів також і до стягувача, та що позивач не звертається до суду із обґрунтованим клопотанням про витребування доказів.
Вказаних недоліків позивачем усунуто так і не було. Клопотань про витребування доказів до суду позивач не подає.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашінгдейн проти Великої Британії (Ashingdane v. the. UnitedKingdom)).
Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду (PerezdeRadaCavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року).
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Право особи на доступ до правосуддя гарантовано статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод.
Реалізацію права на доступ до правосуддя повинні забезпечувати, зокрема і судові органи.
Разом із тим, слід зазначити, що стосовно питання доступу до суду Європейський суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви № 6778/05 «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань (див. справу «Ґолдер проти Сполученого Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року). Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруала Гомес де ла Торре проти Іспанії»).
Аналіз судової практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (справа «Мушта проти України», заява №8863/06, рішення від 18.11.2010, пункти 37-38; Справа "Golder v. The United Kingdom", заява №4451/70, рішення від 21.02.1975, пункт 38).
В даному випадку, зазначена в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вимога, щодо усунення недоліків (надання документів, в тому числі і виконавчого напису, який позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню), не є надмірним формалізмом.
Таким чином з наведеного вбачається, що недоліки на які вказано в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2022 про залишення позовної заяви без руху усунуто частково. Отримана заява на виконання ухвали без руху по формі та змісту не усуває недоліки, що викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
При цьому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів слід розуміти у праві такої особи на подання відповідних документів та доказів, певне обґрунтування позовних вимог у тій мірі, в якій вона вважає за необхідне, оскільки одним із визначальних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, а особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо відкриття провадження без доданих до позовної заяви копій всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб) не відповідає таким засадам (принципам) судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Вважає за необхідне вказати на те, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (Справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, пункт 26; див. серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no.39594/98, п.72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28.08.1991, Серія A no. 208-B, п.33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12.10.1992, Серія A no.245-C, п.26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no.54698/00, п.28, від 08.06.2006).
Таким чином, з огляду на вказане, відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Окрім того, право позивача на судовий захист не порушено, оскільки повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, про що вказав місцевий суд в ухвалі у даній справі, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву подану представником ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельник Юрій Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вважати неподаною та повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош