Справа №303/8301/21
2/303/2103/21
ряд. стат. звіту - 17
06 жовтня 2022 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, -
В провадженні Мукачівського міськрайонного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.
Первісний позов мотивований тим, що 19.06.2018 року між ОСОБА_5 (головним франшизонадавачем) з однієї сторони та Тарасом Рішко і Михайлом Повханичем (франшизоотримувач навчального центру) з другої сторонни, було укладено Договір франчайзингу навчального центру на предмет місця діяльності ФНЦ у м.Мукачево. За п.1.1 вказаного Договору, франшизоотримувач навчального центру набув право та обов'язок протягом терміну дії договору взятии на себе зобов'язання щодо забезпечення уроків з англійської мови немовлятам, дітям і підліткам у віці від 3 місяців до закінчення школи (19 років)з використанням методу і продуктів АХД. Це робиться за допомогою маркетингу і найму викладачів АХД і учнів. ФРЦ має право продавати матеріали, вироблені ХД вчителям в місці діяльності ФНЦ з уповноважених офісів та стягувати ліцензійні відрахування за урок/ліцензійні відрахування за супутні послуги, пов'язані з ними у відповідності до їх контрактів ФНЦ має право і зобов'язання щодо відкриття офісу і управляти Центром вивчення англійської мови за методом Хелен Дорон і користуватися наступними послугами АХД з правами та обов'язками визначеними Розділом 1 Договору.
Із самого початку не склалася робота з відповідачем через його небажання працювати та перешкоджання у діяльності із створенням навчального центру. Своїми діями ОСОБА_2 поставив під загрозу реалізацію Договору, чим примусив позивача до виплат на його користь грошових коштів взамін на його вихід ФЗ Договору.
31.10.2018 року позивач погодився на те, що на протязі 24 місяців виплачує йому грошові кошти у сумі 1 080 000 гривень, а відповідач після отримання вищевказаних грошових коштів підписати додаток про розірвання договору з компанією Хелен Дорон. Тобто між позивачем і відповідачем було укладено договір, предметом якого було зобов'язання ОСОБА_2 розірвати договір з компанією Хелен Дорон, а зобов'язанням позивача сплатити йому за це винагороду у розмірі 1 080 000 гривень, договір діяв до 31.10.2020 року.
Позивач зазначає, що даний договір суперечив його волі, проте він змушений був його підписати щоб уникнути перешкоджанню діяльності з реалізації Договору франшизи.
У свою чергу, позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 360 000 гривень, про що свідчить його особистий підпис на відомості про отримання коштів.
Незважаючи на отримання від позивача коштів, відповідач продовжував перешкоджати йому діяльності на виконання Договору франчайзингу навчального центру на предмет місця діяльності ФНЦ у м.Мукачево від 19.06.2018 року.
03.12.2019 року головний франшизонадавач ОСОБА_4 повідомила позивача і відповідача про одностороннє розірвання договору про навчальний центр. Дане повідомлення мотивоване тим, що через суперечки між ними, як партнерами унеможливилась діяльність навчального центру у м.Мукачево. Через особистий конфлікт було допущено невиконання умов угоди, зокрема, пунктів 16.4.9, 16.4.11, 16.4.12. Вказані порушення були підставою для розірвання договору в односторонньому порядку.
Таким чином, отримані відповідачем від позивача кошти в сумі 360 000 гривень є безпідставно набутими та підлягають поверненню.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_3 в якому просить суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 720 000 гривень.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_2 із ОСОБА_3 займалися спільним бізнесом. Однак, в жовтні місяці за ініціативи ОСОБА_3 йому було запропоновано відступити від ведення бізнесу по торгових марках « ОСОБА_6 » та « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
31.10.2018 року між ними було укладено Договір в усній формі, згідно за яким ОСОБА_3 зобов'язувався виплатити ОСОБА_2 1 080 000 гривень, протягом 2 років, 24 платежами по 45 000 гривень, щомісячно. У свою чергу, ОСОБА_2 зобов'язувався після отримання коштів в розмірі 1 080 000 гривень підписати додаток про розірвання договору по франшизі торгової марки «Хелен Дорон». З цього часу, ОСОБА_2 вже не брав участь у розвитку бізнес програми.
В період з листопада місяця 2019 року по червень 2019 року ОСОБА_2 , щомісячно, отримував від ОСОБА_3 платежі в розмірі 45 000 гривень, однак з липня місяця ОСОБА_3 почав не виконувати умови договору та 22.08.2019 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано Претензію, однак до сьогоднійшного часу ОСОБА_3 виплати не проводить.
У свою чергу, ОСОБА_3 отримує дохід від діяльності, торгової марки «Соробан» та «Хелен Дорон», однак ОСОБА_2 , як сторона договору, від даної діяльності не отримує жодного доходу, а отже домовленість між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , яка була укладена у жовтні 2019 року не виконується, а її невиконання полягає саме в тому, що ОСОБА_3 не сплачує кошти.
Разом з тим, Договір франчайзингу продовжує діяти, ОСОБА_3 успішно отримує дохід від діяльності навчального центру «Хелен Дорон», однак не виконує свої зобов'язання.
Представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом в судовому засіданні підтримав первісний позов та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому, а у задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення первісного позову, а щодо зустрічного позову просив суд задовольнити з підстав зазначених у ньому.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона з 2017 року працює в школі "Соробан", спочатку працювала адміністратором, а потім займалася питаннями щодо підбору персоналу. Відповідач ОСОБА_2 інколи перебував у школі, а роботою займався виключно сам ОСОБА_3 , сама школа "Хелен Дорон" працювала до 2020 року, а не до 2021 року.
Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам як в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, а саме із копії розписок, що 31.10.2018 року ОСОБА_3 зобов'язався виплатити ОСОБА_2 1 080 000 гривень, протягом 2 років, 24 платежами по 45 000 гривень, а ОСОБА_2 зобов'язався, після отримання зазначених коштів, підписати додаток про розірвання договору з компанією «Хелен Дорон» (а.с. 8).
Із додатку розписки слідує, що в період з 21.11.2018 року по 04.07.2019 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 360 000 гривень (а.с. 9).
Згідно Повідомлення про одностороннє розірвання угоди про навчальний центр від 03.12.2019 року ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що: «згідно з умовами угоди про навчальний центр Англійська Хелен Дорон, підписаної між ними 19.06.2018 року на територію м.Мукачево та Мастером франчайзером, вони порушують Угоду про навчальний центр:
1) через суперечки та непорозуміння між вами, як партнерами, ви унеможливлюєте діяльність навчального центру в м.Мукачево. Франчайзер отримав повідомлення про спроби залучити членів системи франчайзингу Helen Doron English, надалі «Система франчайзингу HDE», до ваших особистих проблем, як партнерів. Ваша поведінка по відношенню один до одного та до франчайзингової системи HDE порушує сприятливий клімат для розвитку Системи франчайзингу HDE та шкодить нормальному робочому процесу, іміджу та репутації Франчайзера, Системи франчайзингу HDE на вашій території та в цілому;
2) оскільки ви обоє є стороною договору, ви повинні діяти спільно, що неможливо внаслідок особистого конфлікту. Відтак, це призвело до невиконання умов угоди, зокрема пунктів 16.4.9., 16.4.12. Це дає право Франчайзеру розірвати Угоду про навчальний центр згідно параграфу 16 Угоди про навчальний центр (а.с. 10).
19.06.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений Договір франшизи навчального центру для LCF в м.Мукачево. Із даного договору зокрема п.18.1 вбачається, що ця угода не може бути змінена, припинена або доповнена, крім письмової форми, підписана обома сторонами (а.с. 12-40).
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження за рахунок iншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Отже, договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошових коштів).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Судом встановлено, що в період з 21.11.2018 року по 04.07.2019 року позивачем ОСОБА_3 було сплачено ОСОБА_2 кошти на загальну суму 360 000 гривень на підставі їхньої домовленості, яка була укладена 31.10.2018 року. Разом з тим, як вбачається із Договору франшизи навчального центру для LCF в м.Мукачево, яка була укладена із однієї сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з другої сторони, будь-які зміни, доповнення або додаткові угоди до неї між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не передбачено, оскільки вони обидва є однією стороною зазначеного договору, на них розповсюджується загальні права та обов'язки, а отже вони не можуть виступати, як учасники правовідносин, окремо один від одного.
Таким чином, укладений договір між сторонами ОСОБА_3 і ОСОБА_2 від 31.10.2018 року не базується на нормах закону, а був укладений ними самовільно та всупереч Договору франшизи навчального центру для LCF в м.Мукачево, який у свою чергу був укладений 19.06.2018 року із однієї сторони ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з другої сторони, тобто ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вийшли за межі своїх повноважень, як учасники вищезазначеного договору.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 отримав грошові кошти від ОСОБА_3 на підставі договору, який суперечить меті правовідносин, а тому набувач ОСОБА_2 збагатився за рахунок ОСОБА_3 поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами та правочином.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що первісний позов є обґрунтований та таким, що підлягає до задоволення.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 , суд вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки підстави задоволення первісного позову є ідентичними підставами для відмови у зустрічному позові і не потребують повторного його викладення.
Керуючись ст.ст. 177, 509, 538, 652, 1212 ЦК України, та ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, ст.ст. 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -
Первісний позов - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 360 000 (триста шістдесят тисяч) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) гривень.
У задоволенні зустрічного позову про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 720 000 (сімсот двадцять тисяч) гривень - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено 14.10.2022 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір