Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3075/22
18.10.2022 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку в АДРЕСА_1 , на який відсутні правовстановлюючі документи. Після смерті батька позивачки житловий будинок успадкувала її мати ОСОБА_3 , але спадкові права не оформила і ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Позивачка вказує, що вона прийняла спадщину та за оформленням спадкових прав звернулася до державного нотаріуса, однак отримала відмову у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок.
За таких обставин позивачка змушена звернутися до Виноградівського районного суду із позовом про визнання за нею права власності на вище вказаний спадковий житловий будинок.
Позивачка у підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, згідно якої вимоги позивача визнає, проти задоволення таких не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання нею позову прийнято судом.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. належним чином, своєчасно повідомлена про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання, в підготовче судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В підготовчому судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 на який відсутні правовстановлюючі документи.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповітного розпорядження не залишив.
Після смерті спадкодавця вище вказаний житловий будинок успадкувала дружина померлого та мати позивачки ОСОБА_3 в порядку ст.549 Цивільного кодексу України 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, так як на час відкриття спадщини вона проживала в спадковому будинку та фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Спадкові права ОСОБА_3 документально не оформила.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.06.2013 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.
Заповітного розпорядження спадкодавець не залишила.
Єдиним спадкоємцем першої черги до спадкового майна є дочка спадкодавця, позивачка по справі ОСОБА_4 .
Інші спадкоємці відсутні.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд констатує, що позивачка після смерті матері спадщину прийняла на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, так як на момент відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем в спадковому житловому будинку, що стверджується довідкою, виданою старостою с. Черна 22.06.2022 за № 324.
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Для отримання свідоцтва про право на спадщину позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де їй було надано лист-відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.07.2022 за № 180/01-16, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий будинок.
Разом з тим правовстановлюючих документів на будинок не виготовлено.
Таким чином позивачка не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності оригінала правовстановлюючого документа на спадковий будинок.
Згідно довідки виданої старостою с. Черна 31.08.2022 за № 388, домогосподарство в АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 Берегівського району Закарпатської області за даними в по господарській книзі № 8, рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки КП «Виноградівського РБТІ» № 605 від 03.08.2016 року та дпвних технічного паспорта, житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Рік будвництва будинку - 1960. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» правовстановлюючих документів на житловий будинок не оформлено. Інвентаризаційна вартість будинку становить 127514 грн.
Відповідно до п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Згідно із правилами, встановленими п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженими Наказом Мін'юсту від 22.02.2012 року N 296/5, для видачі свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, необхідно подати правовстановлюючий документ та Витяг із Державного реєстру речових прав. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК Української РСР та ст.16 ЦК України 2003 року визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відносини спадкування регулюються за правилами ЦК 2003 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 р., у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст.548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих позивачкою доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 525, 527, 534, 541, 542, 548, 549 ЦК УРСР в ред. від 18.07.1963 року, ст.ст.16, 392 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко