11 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 280/1788/22
Суддя І інстанції - Максименко Л.Я.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому, просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 16.11.2021 із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 16.11.2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в частині задоволених позовних вимог сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а тому в силу положень ч.1 ст. 308 КАС України судом апеляційної інстанції не переглядається.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених задоволених вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не доведено належними та допустимими доказами факт призначення позивачу пенсію, що виключало б підстави для нарахування грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 13.09.2010 було призначено пенсію за вислугу років згідно її заяви про призначення пенсії від 13.09.2010, відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, проте нарахування було припинено з 28.09.2010 у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії.
16.11.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-й, 2015-й і 2016-й роки.
07.12.2021 року представником ОСОБА_1 подано до Головного управління ПФУ в Запорізькій області запит про підстави, з яких пенсію не було обчислено із застосуванням середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки та невиплати грошової допомоги, згідно із п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом від 13.12.2021 ГУ ПФУ в Запорізькій області надало відповідь про відсутність підстав для нарахування допомоги, відповідно до п.7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Крім того, вказано, що при призначенні пенсії за віком була застосована середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016 роки.
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IVособам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IVта які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
При цьому, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Також, законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі №350/294/16-а та від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Як вбачається з матеріалів справи, з 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугою років, що підтверджується протоколом від 14 вересня 2010 року №823049 (а.с.16)
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за період з 13 вересня 2010 року по 27 вересня 2010 року пенсію за вислугою років було виплачено ОСОБА_1 у листопаді 2010 року у сумі 357,36 грн.
Враховуючи те, що позивач скористалася своїм правом на призначення пенсії за вислугу років з 13 вересня 2010 року, а у відповідача, як органу уповноваженого на вирішення питання щодо призначення пенсії виник обов'язок щодо виплати позивачу призначеної пенсії саме з 13 вересня 2010 року, при цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність у позивача права на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Разом з тим, оспорювання скаржником в апеляційній скарзі факту отримання позивачем сум пенсії не впливає на правомірність відмови у виплаті спірної грошової допомоги, оскільки у випадку невиплати особі, якій призначено пенсію за вислугою років, нарахованих сум пенсії з вини пенсійного органу, такі суми, в силу положень ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому, факт нарахування ОСОБА_1 сум пенсії за період з 13 вересня 2010 року по 27 вересня 2010 року в межах даної справи не є спірним.
Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволені адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2022 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя Т.І. Ясенова
суддя С.В. Сафронова