06 жовтня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6802/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі №160/6802/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, Дніпропетровського обласного центру зайнятості, в якому просив:
- визнати протиправними дії Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні призначення допомоги по безробіттю;
- зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості призначити нарахування та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 22 та статті 23 Закону України від 02.03.2000 №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 за період роботи у Комунальному підприємстві "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201) з 29.05.2020 по 10.12.2021.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні призначення допомоги по безробіттю. Зобов'язано Дніпропетровський обласний центр зайнятості призначити нарахування та виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 22 та статті 23 Закону України від 02.03.2000 №1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з урахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку ОСОБА_1 за період роботи у Комунальному підприємстві "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201) з 29.05.2020 по 10.12.2021.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 13.12.2021 року звернувся до Верхньодніпровської районної філії з заявою про надання йому статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, повідомивши при цьому про припинення трудових відносин із Комунальним підприємством "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. У трудових відносинах із роботодавцем позивач перебував у період з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року.
Наказом Верхньодніпровської районної філії від 15.12.2021 року на підставі вказаної заяви прийнято рішення про надання позивачу статусу безробітного. При цьому у зв'язку з тим, що період роботи позивача у вказаного роботодавця з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року до страхового стажу не включено, у призначенні допомоги по безробіттю останньому відмовлено.
13.01.2022 року позивач звернувся до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з заявою про нарахування та виплату допомоги по безробіттю у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за період з 13.12.2021 року по 13.01.2022 року.
Листом Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №34 від 21.01.2022 року, позивача повідомлено, що оскільки Комунальним підприємством "Верхньодніпровським виробничим управлінням водопровідно - каналізаційним господарством" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201) за період роботи з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року не сплачувались страхові внески (ЄСВ) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, підстави для нарахування та виплати допомоги по безробіттю відсутні.
24.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Дніпропетровського обласного центру зайнятості з вимогою визнати протиправними дії Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо відмови у здійсненні призначення допомоги по безробіттю та просив призначити нарахування та виплату допомоги по безробіттю на підставі частини першої статті 22 та статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з врахуванням утриманого єдиного соціального внеску із заробітку за період роботи у Комунальному підприємстві" Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року.
Листом Дніпропетровського обласного центру зайнятості №12/04 - 446 від 07.02.2022 року, відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю, мотивуючи свою відмову тим, що підприємство з яким позивач перебував у трудових відносинах перед останнім зверненням до центру зайнятості не сплачувались страхові внески (ЄСВ) у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з вказаними відмовами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача, оскільки несплата підприємством страхових внесків, які роботодавцем було відраховано з заробітної плати працівника, не можуть бути підставою для позбавлення останнього права на отримання соціальних гарантій.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ (далі - Закон №1533-ІІІ) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Приписами ч. 1 ст. 6 Закону №1533-ІІІ визначено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Одним із видів такого забезпечення є допомога по безробіттю.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2018 року після припинення трудових відносин із Комунальним закладом освіти «Верхньодніпровська спеціальна школа» Дніпровської обласної ради», на якому позивач працював у період з 20.04.2017 року по 21.10.2018 року і звільнився у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), позивач звернувся до Верхньодніпровської районної філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.
У зв'язку із відсутністю підходящої роботи, відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067), на підставі поданої заяви, позивачу надано статус безробітного з 23.10.2018 року. Допомогу по безробіттю призначено відповідно до частин 1,3,4 статті 22 та частини 1 статті 23 Закону №1533 з восьмого дня після реєстрації, а саме з 30.10.2018 року.
З 30.10.2018 року, відповідно до пункту 10 розділу II Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який був затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613 (далі - Порядок №613) та діяв на момент звернення до установи Державної служби зайнятості (далі - ДСЗ), у позивача розпочався черговий дворічний період безробіття, який закінчився 30.10.2020.
Допомогу по безробіттю та реєстрацію як безробітного позивачу припинена з 23.10.2019 року на підставі його заяви про відмову від послуг ДСЗ.
В межах названої реєстрації та означеного дворічного періоду допомогу по безробіттю позивачу виплачено за 358 календарних днів.
13.12.2021 року ОСОБА_1 , після звільнення за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з Комунального підприємства "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201), звернувся до Верхньодніпровської Районної філії з заявою про призначення виплати по безробіттю та надання статусу безробітного.
У трудових відносинах із роботодавцем позивач перебував у період з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року.
Наказом Верхньодніпровської районної філії від 15.12.2021року на підставі відповідної заяви прийнято рішення про надання позивачу статусу безробітного, проте допомогу не виплачено у зв'язку з тим, що пунктом 12 розділу II Порядку від 06.04.2020 №624 визначено, що скористатися правом на призначення допомоги по безробіттю у наступному дворічному періоді особа може за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.
Водночас, нормами частини 1 статті 21 Закону №1533-ІІІ встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Отже, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону №1533-III страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 4 цього Закону встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
З цим правом кореспондується обов'язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI), який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464-V).
При цьому відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №2464-VI адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску несуть посадові особи платників єдиного внеску.
При цьому згідно з нормами ст. 1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд України є органом, який уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, вони підлягають обов'язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.
В той же час, особи, які сплачують такі внески через роботодавця, без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на отримання соціальних гарантій.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, останній в період з 29.05.2020 по 10.12.2021 працював у Комунальному підприємстві "Верхньодніпровське виробниче управління водопровідно - каналізаційне господарство" Дніпропетровської обласної ради" (код ЄДРПОУ 02128201).
Згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) у період з 29.05.2020 року по 10.12.2021 року відсутня сплата єдиного внеску роботодавцем позивача за останнього.
При цьому, з урахуванням вищенаведених норм права, несплата підприємством страхових внесків, які роботодавець попередньо відрахував із заробітної плати працівника, не може бути підставою для позбавлення його права на отримання соціальних гарантій, оскільки це призведе до порушення принципу рівності перед законом.
Отже, позивач, як застрахована особа, не може бути позбавлений права на отримання соціальних гарантій через те, що орган, відповідальний за повноту та своєчасність сплати страхових внесків своєчасно не вжив дієвих заходів, що призвело до порушення гарантованого державою права на отримання позивачем допомоги по безробіттю.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду , від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі №752/20612/17 та відповідно до норм ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішені цього спору.
Згідно з пунктами 1 розділу II Порядку №624 Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості з восьмого дня після реєстрації безробітного за його особистою заявою за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.
У період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій допомога по безробіттю призначається з першого дня після надання статусу безробітного.
Розмір допомоги по безробіттю визначається на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб Державного реєстру) залежно від страхового стажу, заробітної плати (доходу), а в разі відсутності цих відомостей - довідок про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором), виданих особі роботодавцем, військовим комісаріатом, де така особа перебувала на обліку, військовою частиною, органом, де особа проходила службу (далі - довідка про зарплату).
Колегія суддів, враховуючи викладені норми права та обставини справи, вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначені та виплаті допомоги по безробіттю діяв не у спосіб та не на підставі, визначених приписами чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного центру зайнятості - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі №160/6802/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко