іменем України
04 жовтня 2022 року справа 160/14796/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
при секретарі Діденко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 (суддя Озерянська С.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про зобов'язання здійснити фінансування для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності; третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»
ОСОБА_1 25.08.2021 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії щодо відмови прийняти заяву-розрахунок 001952 від 30.06.2020 та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі;
- зобов'язати прийняти листок непрацездатності серія АДЮ 198295 виданий 24.04.2020 та листок непрацездатності серії АДЮ №544011, виданий 19.05.2020, заяву-розрахунок 001952 від 30.06.2020, нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності за період з 30.04.2020 по 05.06.2020 в розмірі 22558,53 грн та здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі № страхового свідоцтва 315615411 (допомога по тимчасовій непрацездатності) в кількості 37 днів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволено частково:
- визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності серії АДЮ № 198295 та серії АДЮ №544011;
- зобов'язано відповідача здійснити фінансування ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» для надання позивачу матеріального забезпечення - допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності серії АДЮ № 198295 та серії АДЮ №544011 за період з 24.04.2020 по 05.06.2020.
В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що у період простою підприємства допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам не виплачується, оскільки у період простою позивач знаходився поза межами підприємства, виконання трудової функції від нього не вимагалося, а тому ним не була втрачена працездатність, яка необхідна працівнику для виконання його посадових обов'язків.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
ОСОБА_1 працює прохідником 6-го розряду з повним робочим днем у Виробничому структурному підрозділі «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Наказом ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» № 2244 від 15.04.2020 оголошено простій з 20.04.2020 до 15.05.2020 для працівників служб, департаментів, відділів, дільниць, цехів ВСП «Шахтоуправління Тернівське»; працівникам, які перебувають у простої, дозволено не знаходитись в період простою за місцем роботи протягом всього робочого дня (зміни); встановлено, що оплату працівникам, які перебувають у простої, нараховувати у відповідності з положенням Колективного договору та Галузевої угоди, у розмірі не нижче тарифної ставки (окладу).
В період з 24.04.2020 18.05.2020 та з 19.05.2020 по 05.06.2020 позивач перебував на лікарняному у зв'язку з загальним захворюванням, що підтверджується копіями листків непрацездатності серії АДЮ 198295 та АДЮ №544011.
Вказані листки непрацездатності було надано в комісію із соціального страхування ВСП «Шахтоуправління Тернівське».
Листом № 1430 від 02.06.2021 відповідач повідомив позивача про те, що комісією було прийнято рішення призначити матеріальне забезпечення за листами непрацездатності (Серії АДЮ 198295 та АДЮ №544011), що підтверджено протоколом № 19 від 25.06.2020 року. Відповідно до розрахунку заробітної плати сума нарахованої допомоги склала за рахунок підприємства 5 календарних днів - 3048,45 грн, за рахунок фонду соціального страхування 37 календарних днів - 22558, 53 грн.
Заява-розрахунок була подана на розгляд до фонду через програму МЕДОК 26.06.2020, а 30.06.2020 отримана квитанція від ФСС про не прийняття заяви розрахунку з позначкою «Допомога по тимчасовій непрацездатності за календарні дні тимчасової непрацездатності, які збігаються з календарними днями перебування працівника в простої, за рахунок фонду не надається оскільки суперечить нормам ч. 1 статті 22 ЗУ 1105».
Вважаючи протиправним дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Таким чин, допомога по тимчасовій непрацездатності, за своєю правовою природою, є формою матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, оскільки заробітна плата є винагорода працівнику за виконану ним роботу, то необхідним є встановлення того, чи виплачується заробітна плата працівнику у період простою підприємства.
Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» оплата за час простою відноситься до інших норм і гарантій в оплаті праці, відмінних від заробітної плати.
Отже, така державна гарантія, як оплата за час простою, не є заробітною плату працівника у розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України.
Таким чином, оскільки у період простою підприємства заробітна плата працівникам не виплачується, то не може мати місце і факт її втрати у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що є обов'язковою умовою для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що допомога по тимчасовій непрацездатності не виплачується працівнику у разі простою підприємства, окрім випадків коли працівникам на час простою визначено спеціальний графік роботи або передбачено необхідність їх виходу на роботу на певний період, тобто у випадках коли працівники фактично виконують роботу та отримують за це винагороду - заробітну плату.
При цьому, апеляційний суд враховує, що як допомога по тимчасовій втраті працездатності так і оплата за час простою є державними гарантіями, а отже працівник підприємства, що знаходиться в простої, у разі настання страхового випадку (хвороба), не позбавлений державних гарантій у вигляді оплати за час простою.
Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що вичерпний перелік підстав при яких допомога по тимчасовій непрацездатності не надається, визначений ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і до таких підстав, період простою підприємства, не належить, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити те, що положення вказаної норми права слід застосовувати у взаємозв'язку з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правову природу допомоги по тимчасовій непрацездатності, суть якої становить компенсацію втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити.
Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з 04.10.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко