06 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/491/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 160/491/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення з питання розгляду по суті клопотання (заяву) позивача, зареєстрованого 05.10.2021 за № 36/6162 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати відповідача розглянути по суті клопотання (заяву) позивача, зареєстроване 05.10.2021 за № 36/6162 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та прийняти відповідне рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позов задоволений.
05.04.2022 позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/491/22 за позовом до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/491/22 відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення з вирішенням питання про розподіл судових витрат.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 7-8), на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (а.с. 27-29) подав:
- договір від 05.01.2022 № 198-01/2022 про надання юридичної допомоги року адвокат Верещака О.М. (а.с. 34-35);
- ордер від 06.01.2022, також в матеріалах справи міститься посвідчення адвокат та свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 13, 30);
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (а.с. 31);
- акт прийому-передачі виконаних робіт № 1 від 03.05.2022 до договору від 05.01.2022 № 198-01/2022 про надання юридичної допомоги (а.с. 33);
- додаток № 1 до договору № 198-01/2022 від 05.01.2022 року про надання юридичної допомоги (а.с. 32);
Сума винагороди за надані адвокатом послуги передбачає:
- гонорар за аналіз матеріалів наданих клієнтом, підготовку позовної заяви та подання її до суду 15 000,00 грн.;
- гонорар успіху 20 000,00 грн.
Загальна сума витрат за надання правової допомоги, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 35 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мають бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути документально підтверджена. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано докази щодо обсягу наданих послуг, однак доказів обґрунтування їх вартості та доказів фактичної сплати витрат на правову допомогу, суду не надано. Адвокатом не підтверджено вартість та оплату наданих послуг, тому у стягненні витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід відмовити.
Колегія суддів, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, зазначає про таке.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З огляду на вказане правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, апеляційний суд виходить з такого.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката наведено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У разі задоволення позову, судові витрати відшкодовуються.
Стосовно змісту наданих в даному випадку послуг суд зазначає, що відшкодуванню підлягають лише витрати на аналіз матеріалів наданих клієнтом, підготовку позовної заяви та подання її до суду, що охоплюються такою послугою як складення позовної заяви. Така ж послуга як гонорар успіху не була неминучою чи обов'язковою, а тому окремому відшкодуванню не підлягає.
Стосовно доводів суду щодо відсутності доказів зарахування гонорарів та обґрунтування вартості послуг, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази обґрунтування вартості. Так, відповідно до додатку № 1 до договору № 198-01/2022 (а.с. 32) складений детальний опис робіт (а.с. 31). На а.с. 31 міститься акт прийому-передачі виконаних робіт від 03.05.2022 року до договору № 198/01-2022 від05.01.2022 року про надання юридичної допомоги, згідно якого засвідчено факт прийому позивачем виконаних адвокатом робіт, зокрема: гонорар за аналіз матеріалів наданих клієнтом, підготовку позовної заяви та подання її до суду 15 000,00 грн.; гонорар успіху 20 000,00 грн.
Водночас зазначені документи не містять інформацію щодо детального опису виконаних робіт, наданих послуг та витраченого на це часу.
Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
З огляду на викладене, з урахуванням конкретних обставин справи, характеру і предмета спору, які не є складними, не потребують значного часу для підготовки та вивчення документів для складання позову, враховуючи, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, сталої судової практики щодо аналогічних спорів, а також приписів ст. 139 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 35000 гривень є не співмірними зі складністю адміністративної справи, у зв'язку із чим справедливою, пропорційною, розумною та обґрунтованою сумою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за вказані вище послуги у цій справі є п'ять тисяч гривень. Відтак, саме така сума правничої допомоги підлягає стягненню на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань позивача. Мотиви, наведені судом першої інстанції щодо відсутності доказів сплати судових витрат та гонорару не узгоджуються зі ст. 134 КАС України та суперечать висновкам Верховного Суду, наведених у постановах від 22.12.2020 року у справі №520/8489/19, від 14.12.2020 року у справі №320/4885/20, від 11.12.2019 року у справі №545/2432/16-а.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Керуючись статтями 250, 294, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 160/491/22 - скасувати.
Ухвалити у справі додаткове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко