19 жовтня 2022 року № 320/193/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 320/193/22,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо не проведення ОСОБА_1 перарахунку основного розміру пенсії за вислугу років з 01.12.2019 на підставі довідки ДУ «ТМО МВС України у м. Києві» №1121 від 22.06.2021 про розмір грошового забезпечення позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 80% від розміру грошового забезпечення, визначеного в довідці №1121 від 22.06.2021, яка видана ДУ «ТМО МВС України у м. Києві», з виплатою недоотриманої з 01.12.2019 пенсії, яка становить різницю між отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2022 адміністративний позов в даній справі задоволено частково.
Рішення набрало законної сили.
До суду надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Норми частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують з положеннями частини шостої статті 246, пункту 4 частини першої статті 322 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається, відповідно, встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Суд зауважує, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль в подальшому здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.
Отже, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду 10 грудня 2018 року у справі №807/2358/15 (адміністративне провадження №К/9901/45276/18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14, від 07 листопада 2019 року у справі №361/11754/13-а.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
При цьому, у разі невиконання особою у добровільному порядку рішення суду визначено примусове виконання судових рішень згідно Закону України Про виконавче провадження.
Таким чином, що виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження.
Окрім того, вказаний Закон наділяє державних виконавців під час виконання рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не реалізовував своє право на звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду у справі №320/193/22.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
На думку суду, вказана норма додатково свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю, передбачених нормою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю зазначених у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності державних чи приватних виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Отже, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході його виконання в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Тому, з огляду на наведене, суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому статями 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, однак станом на сьогодні, з підстав зазначених вище суд позбавлений можливості вживати заходи судового контролю, передбачені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки лист ГУ ПФУ у м. Києві від 28.09.2022 не може слугувати належним доказом невиконання боржником - ГУ ПФУ у м. Києві рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2022.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 320/193/22.
Керуючись статтями 246, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 17.06.2022 в адміністративній справі №320/193/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Леонтович А.М.