19 жовтня 2022 року Справа № 280/5004/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.02.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що первинно йому призначена пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». З 17.02.2022 відповідачем призначено позивачу пенсію за віком, проте не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. Вважає, що такими діями відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки дії відповідача ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 30.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем 29.09.2022 подано до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилається на те, що на підставі особистої заяви позивача її переведено з пенсії за вислугу років та пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Так, розмір пенсії розрахований вірно у відповідності до вимог чинного законодавства та правові підстави для перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки відсутні. Відповідач зазначає, що позивач помилково вважає, що їй було заново призначено пенсію за віком, оскільки фактично відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший. За вищевказаних підстав, у задоволенні позову просить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач з 22.12.2006 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та їй первинно призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17.02.2022 позивач, у зв'язку із досягненням 60 років, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом від 20.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що пенсію за віком позивачу було призначено а із застосуванням показника за 2014-2016 роки -3764,40 грн., перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14 = 6186,32).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058 у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058, тому звернувшись до відповідача із заявою від 17.02.2022 про призначення йому пенсії за віком, позивач використав право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше.
Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 2ст. 40 Закону № 1058- середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно із ч. 3ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, ч. 3ст. 45 Закону № 1058регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас, як вже зазначив суд позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку суду, ч. 3ст. 45 Закону №1058 може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058, як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 520/6664/17, від 05 липня 2018 року у справі № 565/645/17 та від 22 січня 2019 року у справі № 577/2457/17.
Крім того в ч. 3ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону(за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2017 року у справі № 679/1000/17, суд вважає, що у даному випадку при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2019 - 2021 роки.
Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача і не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи те, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком 17.02.2022 вперше, пенсію позивачу слід перерахувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки починаючи з 17.02.2022.
Відтак, слід визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки та зобов'язати здійснити відповідний перерахунок.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.02.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058- IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 17.02.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова