з питань визнання дій протиправними, вчинених суб'єктом владних повноважень
19 жовтня 2022 року Справа № 280/6295/21 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 08680075) про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)" (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням уточненої заяви, просить суд зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату невиплаченої компенсації за затримку виплат під час звільнення згідно вимог законодавства України у розмірі 9255,83 грн., виходячи з того, що відповідно до розрахунків сума компенсації за період з 25.04.2013 по 30.06.2021 складає 28744,75 грн. і з урахуванням проведеної часткової виплати компенсації у розмірі 19488,96 грн.
Заява обгрунтована тим, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі № 280/6295/21 відповідачем було проведено нарахування компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з квітня 2013 року по червень 2021 року. Відповідно до наданої в листі інформації загальна сума компенсації складає 24209,84 грн., з якої було утримано податок з доходів фізичних осіб 4357,77 грн. та військовий збір в сумі 363,15 грн.. Таким чином сума до виплати компенсації становила 19488,92 грн. Позивач не погодився із вказаною сумою виплаченої компенсації, оскільки, на його думку, відповідач при проведенні розрахунку компенсації протиправно взяв за основу суму 12602,73 грн. (15655,56 грн. - 2818 грн. ПДФО - 234,83 грн. військового збору). Вважає, що для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати необхідно застосовувати грошове забезпечення у розмірі 15309,57 грн. та індекс інфляції 192,1 %, а відтак сума компенсації повинна складати 29394,37 грн. Просить заяву задовольнити.
Розгляд заяви призначено на 06.10.2022, на адресу учасників справи направлено судові повістки.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2022 оголошено перерву до 10.10.2022, для надання доказів по справі.
Представником відповідача подано до суду пояснення по суті поданої позивачем заяви. Так, вказано, що нарахування позивачу компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у відповідності із індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року у порядку встановленому законодавством України підприємством проведено ще в квітні 2022 року за допомогою калькулятора компенсації. Розрахунок було проведено у відповідності до вимог п.п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянами частини грошових доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159 та з урахуванням Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що
утримуються з грошового забезпечення, грошових
винагород та інших виплат, одержаних
військовослужбовцями, поліцейськими та
особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222. Вважає, що компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати у відповідності із індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги перерахована у повному обсязі. Просить у задоволенні заяви відмовити повністю.
Позивачем до суду 18.10.2022 подано заперечення на пояснення відповідача, де зазначає, що рішення відповідача не проводити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб передбаченої Постановою № 44 від 15.01.2004 є безпідставним та незаконним.
Позивач та представник відповідача в судове засідання 10.10.2022 з'явились, на фіксації судового процесу не наполягали.
З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що у листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55”, управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- зобов'язати ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55” провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання:
- № 78 від 05 липня 2011 року про преміювання за травень 2011 року - 50%;
- № 89 від 29 липня 2011 року про преміювання за червень 2011 року - 20%;
- №119 від 05 жовтня 2011 року преміювання за серпень 2011 року - 50%;
- №131 від 14 листопада 2011 року преміювання за вересень 2011 року - 30%;
- №146 від 02 грудня 2011 року преміювання за жовтень 2011 року - 40%;
- №170 від 27 грудня 2011 року преміювання за листопад 2011 року - 60%;
- №9 від 31 січня 2012 року преміювання за грудень 2011 року - 80%;
- № 52 від 13 квітня 2012 року преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.;
- № 76 від 18 червня 2012 року преміювання за травень 2012 року - 50%;
- №90 від 19 липня 2012 року преміювання за червень 2012 року - 80%;
- № 100 від 17 серпня 2012 року преміювання за липень 2012 року - 100%;
- № 112 від 18 вересня 2012 року преміювання за серпень 2012 року - 100%;
- №122 від 17 жовтня 2012 року преміювання за вересень 2012 року - 50%;
а також з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року;
- зобов'язати ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55” здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні і компенсації за невикористані відпустки з урахуванням зміни розміру грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року;
- зобов'язати ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55” провести коригування довідки по додаткових видах грошового забезпечення за період з 01 квітня 2011 року по 01 квітня 2013 року і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області всі необхідні документи для перепризначення пенсійного забезпечення та розрахунку недоплаченої суми пенсійного забезпечення за період з 25 квітня 2013 року до теперішнього часу;
- стягнути з ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55” на користь позивача грошові кошти на загальну суму 197284,10 грн., із яких:
- 66597,75 грн сума грошової допомоги при звільненні;
- 80094,90 грн сума компенсації за невикористанні 451 доби відпустки;
- 42446,78 грн сума донарахування грошового забезпечення;
- 8166,79 грн. - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції і прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ДП “Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55” на користь позивача грошові кошти на загальну суму 71385,19 грн, у т.ч., 23171,58 грн - сума грошової допомоги при звільненні, 47387,02 грн - сума компенсації за невикористанні 451 доби відпустки, 8166,79 грн - сума заборгованості по авансовим звітам підприємства. Позовні вимоги щодо проведення перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням наказів начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про преміювання: № 78 від 05 липня 2011 року про преміювання за травень 2011 року - 50%; № 89 від 29 липня 2011 року про преміювання за червень 2011 року - 20%; №119 від 05 жовтня 2011 року преміювання за серпень 2011 року - 50%; №131 від 14 листопада 2011 року преміювання за вересень 2011 року - 30%; №146 від 02 грудня 2011 року преміювання за жовтень 2011 року - 40%; №170 від 27 грудня 2011 року преміювання за листопад 2011 року - 60%; №9 від 31 січня 2012 року преміювання за грудень 2011 року - 80%; № 52 від 13 квітня 2012 року преміювання за березень 2012 року - 1500 грн.; № 76 від 18 червня 2012 року преміювання за травень 2012 року - 50%; №90 від 19 липня 2012 року преміювання за червень 2012 року - 80%; № 100 від 17 серпня 2012 року преміювання за липень 2012 року - 100%; № 112 від 18 вересня 2012 року преміювання за серпень 2012 року - 100%; №122 від 17 жовтня 2012 року преміювання за вересень 2012 року - 50%, а також з урахуванням оплати за роботу в вихідні та святкові дні, доплати за роботу в нічний час та доплати згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07 листопада 2007 року залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20 червня 2017 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Державного підприємства "Підприємство Софіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 55" провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оплати за роботу у вихідні і святкові дні, доплати за роботу в нічний час скасовано, та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, суд апеляційної інстанції погодившись з висновками суду першої інстанції, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року в частині, яка підлягала перегляду, залишив без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.11.2020 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №808/8558/13-а СН/280/58/20 (набрало законної сили 13.05.2021) частково задоволено позовні вимоги позивача та зобов'язано Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)" провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оплати за роботу у вихідні та святкові дні. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На виконання рішення суду відповідач 30.06.2021 перерахував на особовий рахунок позивача грошові кошти за роботу в вихідні та святкові дні у сумі 15655,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 170 від 30.06.2021.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив суд:
- зобов'язати ДП “Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 55)” провести нарахування грошового забезпечений за роботу в вихідні дні за період з 01.04.2011 по 01.04.2013 з урахуванням підвищення посадового окладу за роботу ВТК. Згідно з вимогами ст. 34 Закону України “Про оплату праці” нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з квітня 2013 року по червень 2021 року у порядку встановленому законодавством України;
- зобов'язати ДП “Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 55)” провести перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані відпустки з урахування зміни грошового забезпечення;
- зобов'язати ДП “Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 55)” провести корегування довідки наданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розрахунку пенсійного забезпечення на момент звільнення позивача з урахуванням змін грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі № 280/6295/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)” про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 по справі № 280/6295/21 Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року по справі №280/6295/21 було скасовано та позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов'язано Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)” нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року у порядку встановленому законодавством України. В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року по справі №280/6295/21 - залишено без змін.
Позивач листом від 30.08.2022 звернувся до відповідача із проханням нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року.
Листом від 14.09.2022 № 7/8-1814 відповідач повідомив, що на виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 по справі № 280/6295/21 проведено нарахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року у порядку встановленому законодавством України, загальна сума якої склала 24209 грн. 84 коп. Після утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 4357 грн. 77 коп. та військового збору в сумі 363 грн. 15 коп. сума до виплати склала 19488 грн. 92 коп.
На виконання рішення суду відповідач 14.09.2022 перерахував на особовий рахунок позивача грошові кошти на виконання рішення суду по справі № 280/6295/21 у сумі 19488,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 429 від 14.09.2022.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,-за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд наголошує, що стаття 383 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
З системного аналізу вищезазначених норм права встановлено, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Як було уже зазначено вище Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 по справі № 280/6295/21 Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року по справі №280/6295/21 було скасовано та позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме зобов'язано Державне підприємство “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)” нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року у порядку встановленому законодавством України.
За приписами статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон України №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналізуючи наведені положення Закону, суд зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни у гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, й заробітна плата (грошове забезпечення).
Варто також зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14 (номер рішення в ЄДРСР 42010795), основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідачем не заперечується, що у позивача наявне право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою грошових коштів за роботу в вихідні та святкові дні у сумі 15655,56 грн. за період з 25 квітня 2013 року (день, в який мали б бути сплачені грошові кошти за роботу в вихідні та святкові дні) по 30 червня 2021 року (день фактичної сплати заборгованості).
Відповідно до статті 3 Закону України №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Суд зазначає, що з метою реалізації Закону України №2050-III постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Разом з тим, як було зазначено вище, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.
За змістом дослідженого судом калькулятора компенсації, розрахованої відповідачем, сума компенсації була розрахована з урахуванням утримання податків від суми 15655,56 грн., а саме податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2818 грн. та військового збору у розмірі 234,83 грн..
Суд зазначає, що таке обчислення не відповідає вимогам статті 3 Закону України №2050-III п. 4 Порядку № 159, за змістом яких сума компенсації повинна бути обчислена саме виходячи із суми виплаченого нарахованого доходу, тобто за основу для обчислення компенсації необхідно було брати отриману позивачем суму 15655,56 грн.
Суд зазначає, що спір між розміром індексу споживчих цін у розмірі 192,1 % у сторін відсутній.
При цьому суд зазначає, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 Податкового кодексу України, а тому утримання відповідачем податків із фактично отриманої позивачем суми 15655,56 грн. саме при розрахунку компенсації втрати частини доходів, а не під час виплати грошового забезпечення, є не доречним.
При цьому суд не бере до уваги посилання позивача та представника відповідача на Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.200 № 44, оскільки предметом розгляду у справі № 280/6295/21 є компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги, а не компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з
грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Таким чином застосований відповідачем варіант розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів та означені ним періоди розрахунку не в повній мірі відповідає наведеному вище у Порядку № 159 механізму розрахунку.
Суд звертає увагу, що захист порушеного права позивача полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії - нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року у порядку встановленому законодавством України.
Суд також зазначає те, що при вирішенні справи № 280/6295/21 не було стягнуто конкретну суму компенсації, а лише зобов'язано відповідача провести нарахування і виплату такої компенсації із зазначенням чіткого періоду, за який необхідно здійснити розрахунок компенсації, відтак посилання позивача у поданій заяві на визначення конкретної суми до стягнення у розмірі 9255,83 грн. на виконання рішення у даній справі суд не бере до уваги, оскільки такі розрахунки є виключними повноваженнями відповідача і суд не вправі перебирати на себе такі повноваження.
Тому, виконуючи рішення суду у справі №280/6295/21 відповідач зобов'язаний застосовувати величину для обрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги виходячи з фактичного розміру невиплаченого грошового забезпечення у розмірі 15655,56 грн..
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №280/6295/21, а тому заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем задовольнити частково.
Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у відповідності з індексом зростання цін на товари та тарифів на послуги за період з 25 квітня 2013 року по 30 червня 2021 року із застосування величини обрахунку виходячи з фактичного розміру невиплаченого грошового забезпечення у розмірі 15655,56 грн.
Зобов'язати Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)" подати до Запорізького окружного адміністративного суду протягом одного місяця після отримання копії даного рішення звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень, виявлених під час виконання Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року у справі №280/6295/21.
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено 19.10.2022.
Суддя А.В. Сіпака