18 жовтня 2022 року Справа № 280/4370/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Товариства обмеженою відповідальністю «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 35979484)
до Головного управління ДПС у Вінницькій області (21028 м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107 код ЄДРПОУ ВП 44118663)
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство обмеженою відповідальністю «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (далі- позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - третя особа), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ш») від 16.06.2022 №0033471807 прийняте ГУ ДПС у Вінницькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (ЄДРПОУ 35979484).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам ст. 58 Конституції України, та позивач не може бути підданий відповідальності за правопорушення, яке було вчинене до дати набрання чинності ч.124.2 ст. 124 ПКУ (в редакції Закону №466), яка передбачила склад такого правопорушення та ввела відповідальність за його вчинення, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Зазначає, що лише з 01.01.2021 з'явилась ст.124 ПКУ, яка розділила відповідальність за винне та невинне порушення строків сплати грошових зобов'язань та передбачила підвищену відповідальність (25%) за новий склад правопорушення - умисну несплату або несвоєчасну сплату грошового зобов'язання. Також позивач наголошує на тому, що Закон №466 змінив суми штрафу за звичайне порушення строків сплати грошового зобов'язання (без необхідності доведення умислу (вини) - п. 124.1 ст. 124 ПКУ передбачає зменшені санкції (порівняно з ст. 126 ПКУ в редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення) за несвоєчасне погашення суми грошового зобов'язання залежно від тривалості прострочення: 5 % від несвоєчасно погашеної суми в разі затримки до 30 календарних днів і 10 % - за затримки понад 30 календарних днів, передбачив новий склад правопорушення у ч. 124.2 ст. 124 ПКУ - умисна несплата або несвоєчасна сплата грошового зобов'язання - та ввів окрему відповідальність за нього. Вказує, що лист №23115/6/08-01-18-07 від 14.04.2021 про надання для визначення вчинених умисно/неумисно діянь щодо несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання позивач розглядає як спробу перекласти обов'язок контролюючого органу по доведенню умислу та вини на платника податків, шо є неприпустимим. Стверджує, що актом перевірки жодних обгрунтувань, що позивач порушив п. 124.2 ст. 124 ПКУ та при цьому діяв умисно не наведено. Вважає, що не може бути законним податкове повідомлення-рішення, яке містить помилки, які прямо впливають на розмір штрафних санкцій (зокрема кількість днів прострочення та граничні строки сплати). На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві вх. №32324 від 23.08.2022 вказує, що за результатами перевірки позивача встановлено умисне порушення ним вимог, встановлених 57.1 статті 57 розділу ІІ пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: TOB «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51340, 00 грн. Вказує, що інформація від ТОВ "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання не надходила. Зазначає, що вина TOB "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматись норм чинного законодавства, зокрема: платник отримав нарочно податкове повідомлення-рішення № 0065575004 від 28.05.2020 року та податкове повідомлення-рішепня № 0081695004 від 02.07.2020, самостійно визначив та подав податкові декларації з ПДВ, в яких добровільно задекларував суми податку до сплати в бюджет, попередніх звітних періодах, своєчасно і у повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ та, відповідно, обізнаний з граничними строками сплати податку, які закріплені в Кодексі. Вказує, що ДПС України забезпечено можливості для платників податку користуватись Електронним кабінетом за посиланням cabinet.tax.dov.uа, у відкритій частині електронного кабінету платника податку засобами інтерактивного календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків, має інформацію про рахунки, на які здійснюється сплата податкових зобов'язань, які розміщена на сайті ДПС та в електронному кабінеті платника. Стверджує, що платник не вжив достатніх заходів для своєчасної сплати грошового зобов'язання через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Вважає, що дані дії платника податків, вважаються умисними, зважаючи що особа мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вважає, що позовна заява TOB "ФЕМ" не підлягає задоволенню.
Від третьої особи також надійшов відзив 18.08.2022 вх. № 31909, де вказано, що за результатами перевірки встановлено умисне порушення вимог, встановлених 57.1 статгі 57 розділу ІІ пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: TOB «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51340,00 грн. Зазначає, що відповідальність платника передбачена статтею 124 Податкового Кодексу України, зокрема, діяння за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання вчинені умисно, відповідно до п. 124.2 ст.124 розділу II ПКУ тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання. Посилається на те, що на дату складання акту камеральної перевірки №1091/08-01-18-07/35/79484 від 26.01.2022, інформація від ТОВ "ФЕМ-ЗАІІОРІЖЖЯ" про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання не надходила. При цьому вина TOB "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" підтверджується тим, що платник податків мав можливість дотриматись норм чинного законодавства. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи без повідомлення сторін та призначення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Вознесенівським відділом камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 у порядку ст.76 Податкового кодексу України, 26.01.2022 року проведено камеральну перевірку ТОВ «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №1091/08-01-18- 07/35/79484 від 26.01.2022
Згідно висновків акту, за результатами перевірки встановлено умисне порушення вимог, встановлених 57. 1 статті 57 розділу ІІ пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: TOB «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51340,00 грн.
16.06.2022 ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення №0033471807, яким позивачу був нарахований штраф у сумі 12835,00грн. за несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за травень та червень 2020 року.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
За приписами ст.203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у строки, визначені законом, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Так, за нормами п. 124.1 ст. 124 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2021) визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Водночас, положеннями п. 124.2 ст.124 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2021) встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
А за пунктом 109.1 ст.109 ПК України визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (п.109.3 ст.109 ПК України).
Відповідно до п.112.1, п.112.2 ст.112 ПК України передбачено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Отже, не вжиття платником податків достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства, або якщо контролюючий орган доведе що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються не достатніми, платник податків вважається винним у вчиненні правопорушення.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Суд зазначає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 ст.112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні ст. 112 Кодексу є:
- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;
- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення.
Отже, обов'язок доведення вини, ПК України покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.
Слід відмітити, що згідно п.109.3 ст.109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених, зокрема, і пунктами 124.2, 124.3 статті 124 цього Кодексу.
У всіх інших випадках визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов'язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.
Аналізуючи зазначені законодавчі положення, можна дійти висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.2 ст. 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом умислу платника податків, а саме: умисних дій платника податку, зокрема, таких, які полягають у тому, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання умисно.
Судом встановлено, що позивачем 22.06.2020 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2020 року № 9142146873 від 22.06.2020, у якій позивач самостійно задекларував суму податкового зобов'язання з ПДВ 622,00 грн., граничним строком сплати за якою є 30.06.2020. 30.06.2020 року TOB "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" сплачено 622,00 грн платіжним дорученням №76222605 від 30.06.2020, тобто у межах встановленого строку.
Також, TOB "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" 20.07.2020 подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2021 року № 9171690176 від 20.07.2020, в якій задекларовано податкове зобов'язання, яке сплачується до державного бюджету» в сумі 50718,00 грн. Граничний термін сплати 30.07.2020 року. 31.07.2020 платіжним дорученням №4583 TOB "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" сплатило суму, вказану податкового зобов'язання в розмірі 50718,00 грн.
Проте, як стверджує відповідач, станом на дату сплати за податковою декларацією №9142146873 від 22.06.2020 у платника вже рахувався борг в розмірі 1020,00 грн, у зв'язку з чим, кошти сплачені в рахунок декларації за травень 2020 року були спрямовані в рахунок сплати наявного податкового боргу.
Крім того, на дату сплати за податковою декларацією №9171690176 від 20.07.2020 в ІКП ТОВ "ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ" рахується борг, який виник за рахунок несплати по податковому повідомленню-рішенню №0065575004 від 28.05.2020 та податковому повідомленню-рішенню №0081695004 від 02.07.2020, тому кошти сплачені в рахунок декларації за червень 2021 року були частково спрямовані в рахунок сплати по податковим повідомленням-рішенням, а решта зарахована в рахунок сплати по декларації за червень 2020 року. В ІКПП залишився борг в розмірі 10005,70 грн. який сплачений в повному обсязі 04.08.2020.
При цьому, позивач не оспорює вказані обставини, а посилається, зокрема, на відсутність його вини.
Натомість, зміст акту камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п.57.1 ст.57 ПК України, що є обов'язковою умовою для застосування штрафу на підставі п.124.2 ст.124 ПК України.
Так, зі змісту акту камеральної перевірки вбачається, що умисними діями позивача контролюючим органом визначено те, що платник отримав нарочно податкове повідомлення-рішення № 0065575004 від 28.05.2020 року та податкове повідомлення-рішепня № 0081695004 від 02.07.2021, які призвели до виникнення боргу у платника.
Однак, суд заважує, що строки та порядок сплати пдатником податків податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями №0065575004 від 28.05.2020 та №0081695004 від 02.07.2020 не входить в предмет даного спору.
Крім того, контролюючий орган вказує, що в електронному кабінеті платника податку контролюючий орган нагадує терміни сплати податків та платник обізнаний із граничними строками сплати податку, оскільки вони закріплені у Кодексі та знаходяться у вільному доступі, про терміни сплати міститься інформація і на сайті ДПС, а тому платник податків був обізнаний з інформацією щодо бюджетного рахунку, який розміщено на сайті ДПС. Тобто, за висновком контролюючого органу платник був обізнаний та мав можливість дотриматися норм чинного законодавства в частині своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань, однак, платник не вжив достатніх заходів для сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за травень та червень 2020 року через те, що він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Дані дії платника податку (позивача) по несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання посадовою особою контролюючого органу кваліфіковані як умисні, за що передбачена відповідальність у вигляді фінансових (штрафних) санкцій за п.124.2 ст.124 ПК України.
Разом з тим, у акті камеральної перевірки відповідачем не наведено жодних належних, допустимих та достатніх доказів та документів, які б підтверджували умисність дій позивача по несвоєчасній сплаті вищенаведеного грошового зобов'язання з ПДВ за травень та червень 2020 року та наявність можливості дотриматися вимог податкового законодавства у наведеній частині, чи невжиття достатніх заходів для своєчасної сплати. Таких доказів до відзиву також не додано.
При цьому, сторонами не оспорюється, що позивач, вживаючи заходів до виконання свого обов'язку зі сплати грошового зобов'язання сплатив зазначені вище суми за податковими деклараціями.
Отже, із аналізу змісту акту перевірки та наданих копій документів фактично, можна дійти висновку, що наведені у акті камеральної перевірки обставини щодо можливості позивачем дотриматися вимог податкового законодавства у наведеній частині та невжиття достатніх заходів для своєчасної сплати зобов'язання є лише припущеннями посадової особи контролюючого органу, які жодними доказами не підтверджені, таких доказів відповідачем суду не надано.
Слід зазначити, що суд, у даних правовідносинах, не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків, оскільки згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об'єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.
Також, судом враховується і те, що за приписами ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно п.2 змісту Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 1-рп/99 від 09.02.99, визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Так, приписи ст.124 ПК України набули чинності та діють з 01.01.2021, при цьому, її зміст не містить вказівок на те, що норми податкового кодексу у частині застосування штрафних санкцій до платників податків за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість мають зворотню силу в часі, тобто, можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли та закінчилися у травні -червні 2020 року.
З аналізу наведених вище норм можна дійти висновку, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому, до події чи факту несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання з ПДВ за травень-червень 2020 року, строк сплати якого настав 30.06.2020 та 30.07.2020 не можуть бути застосовані норми ст.124 Податкового кодексу України, які набрали законної сили лише з 01.01.2021 та не мають зворотної дії в часі виходячи з вимог ст. 58 Конституції України.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення та змісту акту камеральної перевірки, до події (факту) несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за травень-червень 2020р. з граничним строком сплати 30.06.2020 та 30.07.2020 були застосовані норми п.124.2 ст.124 ПК України, у редакції, чинній з 01.01.2021, тобто контролюючий орган до даних правовідносин застосував зворотню дію закону в часі, що суперечить вимогам ст. 58 Конституції України.
Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд приходить до висновку, що контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу штраф у розмірі 25 % від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи представником позивача заявлено до стягнення витрати на такі види правової допомоги, складання позовної заяви - 4 000 грн.; складання відповіді на відзив на позовну заяву - 1 500 грн.; участь у судовому засіданні у Запорізькому окружному адміністративному суді - 1500 грн. (одне судове засідання); складання адвокатських запитів - 1000 грн.; всього 8 000 грн.
Проте, доказів факту надання та прийняття послуг з правничої допомоги (зокрема, договору, акту приймання-передачі, платіжного документу тощо) матеріали справи не містять.
Тож, суд приходить до висновку, що витрати на відшкодування правничої допомоги є непідтверженими наданими документами, необґрунтованими та підстави для їх стягнення відсутні.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» (69032 м. Запоріжжя вул. Доківська, 3, код ЄДРПОУ 35979484) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (21028 м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107 код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області (форма «Ш») від 16.06.2022 №0033471807.
Стягнути на користь Товариства обмеженою відповідальністю «ФЕМ-ЗАПОРІЖЖЯ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.10.2022.
Суддя Л.Я. Максименко