17 жовтня 2022 року Справа № 640/10255/22 ЗП/280/29/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 69270484 від 21.06.2022 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа №280/3568/20, виданого 05.03.2021 Запорізьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 840,80 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №69270484 від 21.06.2022, винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), є протиправною та підлягає скасуванню, у зв'язку із порушенням встановленої законом процедури виконання рішення суду щодо стягнення коштів за рахунок бюджетних асигнувань. Виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби та підлягає поверненню на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Частинами 2 та 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно ст. 25 Бюджетного кодексу України Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів на виконання рішень суду, стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (боржників) відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, позивач посилається на положення пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845), відповідно до яких рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства. Державний виконавець, отримавши виконавчий документ про присудження судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань, зобов'язаний був діяти у відповідності до вимог п.4 ст.4, 6 Закону України «Про виконавче провадження» і повернути його стягувачу, а натомість допустив протиправну бездіяльність та виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, зазначивши в ній про «стягнення заборгованості у розмірі 840,80 грн.» з посиланням на виконавчий лист №280/3568/20 від 05.03.2021. Державним виконавцем не вчинялись всі належні дії та не використовувались надані повноваження, не забезпечено у відповідності до вимог законодавства належний розгляд виконавчого документа та заяви стягувача про прийняття його до примусового виконання, чим допущено протиправні дії по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 69270484 від 21.06.2022. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 2481,00 грн.
Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 11.10.2022 - 10-00 год.
06.10.2022, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що у відповідності до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VIII 21.06.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статей 3, 27, 40 Закону №1404-VIII з метою перевірки та встановлення майнового стану боржника, державним виконавцем були направлені запити: до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, згідно отриманих відповідей боржник має відкриті рахунки в Національний банк України; до Міністерства внутрішніх справ України, щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, згідно отриманих відповідей в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. Відповідно до частин 1-3 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності та перебуває в його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (в тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач має статус державної організації (установи, закладу). Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. За даними публічно доступної інформації з офіційного сайту Державної казначейської служби України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб із кодом ЄДРПОУ 21708016 не має статусу розпорядника чи одержувача бюджетних коштів, відповідно не має відкритих рахунків у Державній казначейській службі України. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має статус державної установи, яка не має рахунків у Державній казначейській службі України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На виконання вимоги суду відповідачем надані матеріали виконавчого провадження №69270484.
У судове засідання, призначене на 11.10.2022, сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явились, враховуючи заявлене клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі та у відповідності до положень ч.3 ст. 194, ч. 9 ст. 205, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд здійснив подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі №280/3568/20 позовну заяву задоволено, зокрема, стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016).
Рішення набрало законної сили 15.10.2020.
На виконання рішення суду, 05.03.2021, Запорізьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист про стягнення судового збору в розмірі 840,80 грн.
Зазначений виконавчий лист наданий стягувачем для примусового виконання до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гайнутдіновою Оленою Валеріївною від 21.06.2022 відкрито виконавче провадження №69270484.
Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача про відкриття виконавчого провадження, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У частині 1 статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Судом встановлено, що виконавчий лист №280/3568/20 виданий 05.03.2021, поданий з заявою про примусове виконання (вх.№18931 від 20.06.2022) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідає вимогам частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII, що позивачем не заперечується.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За доводами позивача державний виконавець повинен був повернути виконавчий лист без прийняття до виконання, оскільки такий виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, а виконується органами Казначейства.
Як свідчать матеріали справи, боржником за виконавчим документом є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд вказує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду (ч. 2 ст. 3 Закону № 4452-VI).
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 4452-VI фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.
Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Положеннями частини 1, 2 статті 19 Закону № 4452-VI визначено, що джерелами формування коштів Фонду є: 1) початкові збори з учасників Фонду; 2) регулярні збори з учасників Фонду; 3) спеціальний збір до Фонду; 4) доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; 4-1) кошти, залучені Фондом шляхом розміщення облігацій та/або видачі векселів Фонду; 5) доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України; 6) кредити, залучені від Національного банку України; 7) неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до цього Закону; 8) кошти, що були внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на день створення Фонду; 9) кошти з Державного бюджету України (у тому числі облігації внутрішньої державної позики); 11) благодійні внески, гранти, технічна допомога у грошовій або не грошовій формі, у тому числі від іноземних осіб; 11-1) кредити, залучені від небанківських фінансових установ та іноземних кредиторів; 12) кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку; 13) доходи, отримані від надання позики на умовах субординованого боргу приймаючому банку; 13-1) доходи, отримані від надання кредиту перехідному банку відповідно до частини дванадцятої статті 41-1 цього Закону; 14) гарантійні внески, перераховані учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених цим Законом; 15) кошти, одержані від управління майном Фонду (у тому числі від відчуження, оренди тощо).
Кошти Фонду можуть формуватися з інших джерел, не заборонених законодавством України.
За правилами частин 1, 2 статті 20 Закону № 4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
Отже, Фонд є державною установою та не має рахунків у Державній казначейській службі України.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є державні органи.
Відповідно до ст. 2 Закон №4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок №845).
Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно п.26 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Відповідно до пп. 3 п.9 Порядку №845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
Враховуючи зазначене, на виконавчі документи, за якими боржником виступає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, поширюється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень та стягнення коштів з державних та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.07.2015 у справі №3-316гс15, державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, в яких боржниками є державні органи. Стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.
За Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення саме про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону).
Зазначена правова позиція висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17, від 09 липня 2020 року у справа № 806/2179/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 815/3815/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Державний виконавець при надходженні виконавчого документа перевіряє його на відповідність вимогам ст.ст. 3, 4 Закону №1404-VIII та у випадку відповідності вимогам зазначених статей, відкриває виконавче провадження.
В спірному випадку рішення суду про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн, підлягає виконанню органами Державного казначейства України.
Тож, у державного виконавця були підстави повернення стягувачу виконавчого листа без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення у відповідності до п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII (якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем).
При цьому, згідно з пунктом 7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
На підставі вищезазначеного, з урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв не на підставі та не у спосіб визначений чинним законодавством.
За таких обставин, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 69270484 від 21.06.2022 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа №280/3568/20, виданого 05.03.2021 Запорізьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 840,80 грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивач звернувся із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року по справі № 812/246/18.
Суд, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 2481,00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 262, 287, 297, суд, -
Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП № 69270484 від 21.06.2022 з примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа №280/3568/20, виданого 05.03.2021 Запорізьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 840,80 грн.
Стягнути на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016),
Відповідач - Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 110; код ЄДРПОУ 34967593).
Повне судове рішення складено 17.10.2022.
Суддя Б.В. Богатинський