10 жовтня 2022 року Справа № 160/11666/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11666/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄРДПОУ: 21910427) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, викладену у листі від 04.07.2022 року №047250014413;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, як передбачено для чоловіків - після досягнення 55 років i при стажі роботи не менше 25 років iз зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам, з дати звернення до відповідача, а саме - з 27.06.2022 року.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач 27.06.2022 року надав до ГУ ПФУ у м. Києві документи для призначення пенсії за Списком №2. Листом від 04.07.2022 року №047250014413 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за Списком №2 зазначивши, що пільгові довідки потребують доопрацювання. Страховий стаж обчислено 15 років 7 місяців 20 днів. Позивач вважає відмову протиправною та зазначає наступні підстави для призначення йому пільгової пенсії.
1) з 03.06.1985 року по 22.08.1985 року позивач працював на сезонних роботах у геологічній експедиції, що відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має зараховуватися до стажу роботи за рік роботи. Однак, відповідач зарахував цей період як фактично відпрацьований час - 2 місяці 20 днів;
2) з 30.10.1996 року по 30.09.2020 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на різних підставах, однак відповідач зараховує лише окремі періоди підприємницької діяльності: з 01.01.2014 по 31.12.2014 (1 рік), з 01.10.2015 по 29.02.2020 (4 роки 5 місяців), з 01.06.2020 по 30.09.2020 (3 місяці 28 днів) - всього 5 років 8 місяців 28 днів;
3) з 16.02.1987 року по 30.04.1988 року, з 01.05.1988 року по 10.07.1993 року позивач працював в глиноземному цеху "шихтовиком-машиністом электрокрану". Позивач вважає, що загальний розмір його свого страхового стажу складає 34 роки 8 місяців, в той час як відповідач обчислив стаж у розмірі 15 років 7 місяців 20 днів.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11666/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11666/22. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
01 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позову заперечує виходячи з наступного. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення позивачу пенсії необхідним є страховий стаж у розмірі 29 років. Пільгові довідки від 31.10.2017 року №182 та №183 потребують доопрацювання через невідповідність професії з посиланням на розділ та підрозділ відповідних Постанов, відсутній підсумок пільгового стажу та відмітки про відпустки без збереження заробітної плати. Стосовно періодів трудової діяльності позивача зазначає наступне:
1) з 03.06.1985 року по 22.08.1985 року (сезонні роботи у геологічній експедиції). Вказаний період зараховано як фактично відпрацьований час (2 місяці 20 днів), а не за повний рік через те, що на сезонну роботу позивача прийнято наказом від 01.08.1985 року з 03.06.1985 року, звільнено 22.08.1985 року наказом від 30.08.1975, що ставить під сумнів працевлаштування позивача в цей період - наказ про прийняття на роботу видано майже через 6 місяців після прийняття на роботу, а наказ про звільнення - пізніше дати припинення трудової діяльності, підставою для звільнення вказано «за власним бажанням» відповідно до ст. 37 КЗпП Азербайджанської ССР.
2) з 30.10.1996 року по 30.09.2020 року (підприємницька діяльність позивача у різних формах). Надана позивачем довідка ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.05.2021 року №23381604-36-24-12-19 не містить інформації щодо підтвердження сплати позивачем страхових внесків та здійснення інших платежів до бюджету, що підлягають сплаті особою, що займається підприємницькою діяльністю.
3) з 16.02.1987 року по 30.04.1988 року, з 01.05.1988 року по 10.07.1993 року (робота в глиноземному цеху «шихтовиком-машинистом эл. крана 3 разряда» (мовою оригіналу).
З цього приводу заперечень відповідачем не висловлено.
Також відповідач зазначав про наявність у нього дискреційних повноважень стосовно призначення пенсій.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Стосовно періодів трудової діяльності позивача, які мають значення для вирішення цього спору, судом встановлено наступне, згідно відомостей зазначених в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 :
1) з 03.06.1985 року по 22.08.1985 року - виконання позивачем сезонних робіт робітником другого розряду на електророзвідувальних роботах в Нахічеванській геофізичній партії. Призначено наказом №275 від 01.07.1875 р., звільнено наказом від 30.08.1985 р., згідно запису №1;
2) з 16.02.1987 року по 30.04.1988 року - робота в глиноземному цеху шихтовщиком-машиністом електричного крану 3 розряду. Підтверджується записами 11, 13 в трудовій книжці позивача, довідкою від 31.10.2017 р. №182.
3) з 01.05.1988 року по 10.07.1993 року - робота в глиноземному машиністом крану (крановщиком) 4 разряду. Підтверджується записами 14-15 в трудовій книжці позивача, довідкою від 31.10.2017 №183.
З 30.10.1996 року по 04.09.2020 року - здійснення позивачем підприємницької діяльності у різних формах (на загальній системі оподаткування, за умовами фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку, на спрощеній системі оподаткування 2 групи платника єдиного податку за ставкою 20% до розміру мінімальної заробітної плати в різні проміжки часу). Підтверджується листом Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 12.05.2021 №23381/6/04-36-24-12-19.
27.06.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) із заявою про призначення/перерахунок пенсії, надав відповідні документи.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2022 року №047250014413 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з наступною мотивацією: «Необхідний страховий стаж визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 29 років. Страховий стаж особи 15 років 7 місяців 20 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців. … Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди роботи. Пільгові довідки №182 та №183 від 31.10.2017 потребують доопрацювання, оскільки має місці невідповідність професії з посиланням на розділ та підрозділ відповідних Постанов, відсутній підсумок пільгового стажу та відмітки про відпустки без збереження заробітної плати. Після дооформлення пільгових довідок буде можливо повернутися до розгляду питання про визначення права на пенсію за віком за списку №2 відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи вищевказане рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Відповідно до ст. 61 Закону №1788-XII робота протягом повного сезону на підприємствах і в організаціях сезонних галузей промисловості, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і організацій, - за списком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, зараховується до стажу роботи за рік роботи. Інші сезонні роботи зараховуються до стажу роботи за їх фактичною тривалістю.
Частиною 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Абзацом другим пункту 16 розділу XV «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України №1788-XII встановлено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004 р.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Пунктами 1, 2 ст. 11 №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
Згідно зі ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Згідно з п. 31 Розділу XV «Прикінцеві положення» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок підтвердження стажу). Відповідно до п.1 Порядку підтвердження стажу основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку підтвердження стажу За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацем другим п. 4 Порядку підтвердження стажу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 №1058) передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження
документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Відповідно до редакції зазначеної норми в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 №1788 періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Пунктом 20 Порядку підтвердження стажу встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
На момент розгляду заяви позивача про призначення пенсії п. 20 Порядку підтвердження стажу діяв в редакції станом на 29.01.2022 та передбачав, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Постановою Народного комісаріату праці СРСР від 11.10.1932 №185 затверджено «Перелік сезонних робіт». Пунктом 22 вказаного переліку до сезонних робіт віднесено тріангуляційні, топографічні, землевпорядні, геологічні, геологорозвідувальні, лісові та лісовпорядні роботи, а також польові роботи, пов'язані з усіма дослідницькими та розвідувальними роботами: а) маркшейдерські роботи та бурові роботи у гірничій промисловості, що виробляються ручним способом у північних районах (Урал, Башкирія, Північний край, Західний Сибір, Східний Сибір, Північний Казахстан, Далекий Схід, Ленінградська область), бурові розвідувальні роботи в інших галузях виробництва; б) заготівля вішок, колів та межових стовпів; в) перевезення інструментів та приладів; г) роботи зі встановлення межових знаків і кордонів, встановлення вішок та прорубування просік; д) роботи, безпосередньо пов'язані з виконанням розвідувальних та дослідницьких робіт; приготування гідравлічного розчину бетону та виробництво бетонної та кам'яної кладки; е) зондування та шурфування; ж) інші підсобні роботи.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 Список №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах. В підрозділі 11 «Глиноземне виробництво» розділу ІХ передбачено посаду «Дозировщики-дозаторщики (шихтовщики)»
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено «Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок застосування Списків №1 і №2). Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
В рамках цього спору належить перевірити правову оцінку періодів трудової діяльності позивача, надану відповідачем.
Період виконання позивачем сезонних робіт робітником другого розряду на електророзвідувальних роботах в Нахічеванській геофізичній партії (з 03.06.1985 року по 22.08.1985 року - всього 2 місяці 20 днів).
Вказаний період відповідачем зараховано в розмірі фактично відпрацьованого часу, в той час як позивач наполягає на тому, що відповідно до ст. 61 Закону №1788-XII цей період мав бути зарахований як за рік роботи.
Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно видання наказу про прийняття на роботу після дату початку трудової діяльності та видання наказу про звільнення після припинення трудової діяльності, оскільки саме по собі неспівпадіння дати видання індивідуального правового акту з питання трудової діяльності з фактичною її тривалістю не свідчить про фіктивність трудової діяльності і не може бути підставою для незарахування відповідних періодів. Більш того, сам відповідач, попри власні заперечення, ці періоди діяльності зарахував, однак в розмірі фактично відпрацьованого часу, а не за 1 рік.
Водночас, суд не вбачає підстав для застосування ст. 61 Закону №1788-XII до обставин цієї справи. Так, позивачем не доведено правову підставу застосування цієї норми, а саме: «робота протягом повного сезону». Зокрема, із записів в трудовій книжці позивача не можливо встановити, що ним дійсно було відпрацьовано повний сезон на відповідній роботі. В т.ч. через припинення трудових відносин за власним бажанням, а не за закінченням строку дії трудового договору, укладеного на певний строк чи на час виконання певної роботи, що відповідає характеру сезонної праці.
Відповідно, з урахуванням змісту процедури призначення пенсії, засади змагальності адміністративного судочинства, а також встановленого ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, саме позивач повинен був надати органу Пенсійного фонду України, а в подальшому - суду докази на підтвердження того, що ним відпрацьовано повний сезон. Такі докази ані відповідачу, ані суду позивач не надав.
Таким чином, підстави для зарахування цього періоду трудової діяльності не в розмірі фактично відпрацьованого часу, а як за 1 рік відсутні.
Період здійснення позивачем підприємницької діяльності (з 30.10.1996 року по 04.09.2020 року).
За вказаний період підприємницької діяльності позивача відповідачем зараховано лише окремі складові: з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, з 01.10.2015 року по 29.02.2020 року, з 01.06.2020 року по 30.09.2020 року - всього 5 років 8 місяців 28 днів). В свою чергу позивач наполягає на тому, що до його стажу має бути зарахований весь період його підприємницької діяльності.
В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на п.4 Порядку підтвердження стажу. На момент вирішення судом справи по суті ця норма зазнала змін і в редакції від 28.09.2022 не відповідає змісту, що діяв на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії. Суд застосовує до правовідносин в цій справі редакцію п. 4 Порядку підтвердження стажу, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії (27.06.2022 року).
Відповідна норма за своїм змістом встановлює два правила:
1) Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності;
2) Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.05.2021 №23381/6/04-36-24-12-19 від 12.05.2021 року підтверджується здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1998 року по 30.04.2006 року на загальній системі оподаткування. Відповідно до вказаного вище правила №1, що встановлено п. 4 Порядку підтвердження стажу, для зарахування на підставі цієї норми права періоду підприємницької діяльності до трудового стажу необхідним є «провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку», в той час як позивач у відповідний проміжок часу здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно, підстави для зарахування цього періоду до трудового стажу позивача відсутні. Інших підстав для зарахування цього періоду позивач не вказав, доказів не надав.
Також цією довідкою підтверджується здійснення позивачем підприємницької діяльності в період з 01.01.2004 року до 04.09.2020 року, в т.ч. в окремі періоди за умовами сплати фіксованої плати фіксованого розміру прибуткового податку. Проте, відповідно до вказаного вище правила №2, що встановлено п. 4 Порядку підтвердження стажу, для зарахування на підставі цієї норми права періоду підприємницької діяльності до трудового стажу необхідним є «провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, … за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів». З цього приводу слушними є заперечення відповідача, який вказував, що з довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.05.2021 №23381/6/04-36-24-12-19 від 12.05.2021 не вбачається жодної інформації про сплату позивачем обов'язкових платежів, в т.ч. страхових внесків за відповідні періоди діяльності. Позивач таких доказів також не надав, доводів з цього приводу не висловив. Відповідно, підстави для зарахування цього періоду до трудового стажу позивача також відсутні.
Робота позивача в глиноземному цеху шихтовщиком-машиністом електричного крану 3 розряду (з 16.02.1987 року по 06.04.1988 року), а також робота позивача в глиноземному машиністом крану (крановщиком) 4 разряду (з 01.05.1988 року по 10.07.1993 року).
Ці періоди трудової діяльності позивача доцільно розглянути одночасно, оскільки підстави для їх зарахування позивач наводить тотожні, передусім - посилається на довідки від 31.19.2017 року №182 та 183. Позиція відповідача полягає в їх неповноті, а тому неможливості їх врахувати без необхідного доопрацювання (невідповідність професії з посиланням на розділ та підрозділ відповідних Постанов, відсутній підсумок пільгового стажу та відмітки про відпустки без збереження заробітної плати).
Відповідно до довідки від 31.10.2017 року №182 у період з 16.02.1987 р. по 30.04.1988 р. позивач працював на посаді «шихтувальник-машиніст електрокрану, шихтувальник-машиніст крану (як дозувальник (шихтувальник). Глиноземне виробництво», що передбачено Списком 2 розділ ІХ, підрозділ 11а.
У трудовій книжці позивача з цього приводу в наявності запис №11 (16.02.1987 року прийнятий в глиноземний цех шихтовщиком-машиністом ел. крану по 3 розряду, наказ від 12.12.1987 р. №98/к), запис №14 (з 01.05.1988 року в зв'язку з введенням нових тарифних умов праці рахувати машиністом крану (крановщик) 4 разряду глиноземного цеху, наказ від 29.04.1988 №169а).
Відповідно до довідки від 31.10.2017 року №183 у період з 01.05.1988 р. по 10.07.1993 р. позивач працював на посаді «машиніст крану (кранівник)», що передбачено Списком 2 розділ ІХ підрозділ 11а.
У трудовій книжці позивача з цього приводу в наявності вже наведений запис №14 та запис №15 (звільнено за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, наказ від 10.07.1993 №668к).
У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 належить дослідити Список №2 на момент роботи позивача у вказані періоди. Список №2 на момент обох періодів трудової діяльності позивача було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 (в редакції станом на 15.11.1994 р.).
Список №2 у відповідній редакції містив розділ 20900000 VIII. Металургійне виробництво (кольорові метали), в якому містився підрозділ №20911000 9. Глиноземне виробництво, що включав у себе пункти:
2091100а-13790 Машиністи кранів (кранівники)
2091100а-19614 Шихтувальники
Відповідно, обидві довідки дійсно містять помилку стосовно підрозділу (11а замість 9) розділу IX (замість VIII). Водночас, такі невідповідності у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній самі по собі не призводять до неможливості зарахування відповідних періодів трудової діяльності. В цій справі записи про прийняття на обидві посади (шихтувальник, машиніст крану) наявні безпосередньо у трудовій книжці, що дає підстави вирішувати питання про віднесення їх до Списку №2 безпосередньо при вирішенні питання про призначення пенсії, незалежно від змісту відповідних довідок.
Стосовно відсутності підсумку пільгового стажу та відмітки про відпустки без збереження заробітної плати суд зазначає, що зазначення такої інформації в уточнюючій довідці п. 20 Порядку підтвердження стажу не передбачено, більш того, їх відсутність не є достатньою підставою для відмови у врахуванні довідки як такої.
Окрім цього, відсутність зазначеної інформації не впливає на обов'язок відповідача враховувати відповідні періоди трудової діяльності безпосередньо на підставі їх відображення у трудовій книжці позивача.
Відповідно до форми РС-право стосовно позивача, наданої відповідачем разом із відзивом, страховий стаж позивача з 16.02.1987 року по 10.07.1993 року відповідачем враховується. Водночас, відомостей про зарахування цього періоду діяльності саме як пільгового стажу за Списком №2 з наданих матеріалів пенсійної справи позивача не вбачається, в оскаржуваному рішенні така інформація також відсутня, у відзиві з цього приводу відповідачем пояснень не надано.
Із заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що він звертався за призначенням пенсії за віком саме по Списку №2.
Отже, з врахуванням викладеного вище, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2022 року №047250014413 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення цієї частини позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у спосіб: призначити та виплатити пільгову пенсію позивачу, з огляду на наступне.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В той же час, згідно з п.п.7 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №41/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Відповідно, для справедливого вирішення цього спору та ефективного захисту прав позивача та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 27.06.2022 року з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявлених судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на суму 992,40 грн., що підтверджується квитанцією ID 9196-9627-0056-8194 від 07.05.2022.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 1/3, тобто - 330,80 грн. (триста тридцять гривень вісімдесят копійок).
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄРДПОУ: 21910427) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.07.2022 року №047250014413 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2022 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄРДПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 330,80 гривень (триста тридцять гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко