07 жовтня 2022 року Справа № 160/11642/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.08.2022 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови в призначені ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі її заяви від 25.04.2022;
- зобов'язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі її заяви з березня 2022 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою з 10.12.2015. 25.04.2022 позивач подав до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради письмову заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Проте, відповідач відмовив в призначенні соціальної допомоги згідно з п. 3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332, а саме: переміщення з території проведення бойових дій відбулось раніше 24.02.2022. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні допомоги на проживання, позивач просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 відкрито провадження у справі №160/11642/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26.08.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що до 24.02.2022 позивача було обліковано як внутрішньо переміщену особу у Дніпропетровській області. Для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку №332 позивачем мало бути дотримано дві умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; або бути облікованим на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п.2 Порядку №332 або переміщеним з такої території. Позивач не підпадає під вказані умови, оскільки не отримував допомогу з липня 2016 року, та не був переміщеною з території у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р в первісній редакції до змін розпорядженням від 11.03.2022 №213-р, та не був облікований на такій території до 24.02.2022.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Біловодським РВУМВС України в Луганській області 12.10.2007.
Відповідно до довідки від 10.12.2015 №1239004512 позивач є внутрішньо переміщеною особою із зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 до фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
25.04.2022 позивачем подано до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
03.05.2022 Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради листом №Д-8/0-1/09-22 повідомлено позивачку про відсутність підстав для призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з 10.12.2015 за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 і останню виплату допомоги відповідно до Урядової постанови №505 отримала ще у червні 2016 року (далі до управління за допомогою не зверталась) та переміщення після 24.02.2022 у неї не відбулось, тож відповідно до приписів п. 3 Положення про порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332, законні підстави для призначення ОСОБА_1 допомоги відсутні.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Позивач, відповідно до вимог Постанови КМУ від 01.10.2014 №505 зареєстрований відповідним органом праці і соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа.
Станом на 24.02.2022 позивач не отримував державну допомогу у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послу, про що зазначає і сам позивач.
20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332).
Пунктом 2 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Облік внутрішньо переміщених осіб ведеться відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312).
Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 р. включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.
Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30 квітня 2022 р. включно, надається починаючи з березня 2022 року.
Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 1 березня 2022 р. отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (Офіційний вісник України, 2014 р., № 80, ст. 2271). Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.
Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (абзац 7 пункту 3)
Отже, як вбачається зі змісту Порядку №332, пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога, а пункт 3 містить деякі виключення, коли така допомога не надається.
Так, з пункту 2 Порядку №332 вбачається, що допомога надається, зокрема, особам, які перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що особа має право на допомогу, визначену Порядком №332, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Суд встановив, що Старобільський район Луганської області, з якого 10.12.2015 перемістилася ОСОБА_1 , є територією, що належить до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75.
Також суд встановив, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (як у первинній редакції, так і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Луганська область, з якої 10.12.2015 перемістилась ОСОБА_1 , визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Таким чином, позивач перемістився з території, яка відповідає двом умовам, визначеним пунктом 2 Порядку №332: на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, а тому позивач належить до кола осіб, що мають право на допомогу відповідно до Порядку №332.
Суд звертає увагу, що Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись, або факту повторності такого переміщення, для того, щоб вона мала право на допомогу.
При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Так, за змістом абзацу 7 пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р. у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204.
Проте, Дніпропетровська область, у якій 10.12.2015 ОСОБА_1 стала на облік як внутрішньо переміщена особа, визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Тому, позивач не є особою, яка була облікована як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., у регіонах, що не включені до переліку, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 р. № 204, а отже позивач не підпадає під виключення, передбачене абзацом 7 пункту 3 Порядку №332, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Проте, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні допомоги, у своєму рішенні послався на пункт 3 Порядку №332 та зазначив, що особа перемістилась з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022.
Проте, пункт 3 Порядку №332, як і інші його пункти, не містять такої підстави для не надання особі допомоги, як переміщення з території проведення бойових дій раніше, ніж 24.02.2022.
Натомість, як зазначалось вище, Порядок № 332 (у редакції, чинній на час звернення позивача за допомогою та на час отримання ним відмови) не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись для того, щоб вона мала право на допомогу.
Суд зауважує, що лише після змін, внесених до абзацу сьомого пункту 3 Порядку № 332 відповідно до Постанови КМ № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.
Проте, позивач звернувся із заявою про отримання допомоги у квітні, коли вказана вище редакція Порядку №332 не діяла, а тому відповідна редакція не регулює спірні правовідносини.
У відзиві на позов відповідач заявляє додаткові аргументи, які не були вказані в оскаржуваному рішенні, проте вони також не свідчать на користь позиції відповідача.
Так, у відзиві вказано, що згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в пунктах 2, 3 Порядку №332, Дніпропетровська область станом на 24.02.2022 не входила до відповідного переліку, а включена лише після внесення змін до вказаного Розпорядження 11.03.2022. Таким чином, відповідач зазначає, що позивач станом на 24.02.2022 обліковувався на території, що не включена до переліку територій, на яких ведуться бойові дії.
З цього приводу суд зазначає, що станом на 24.02.2022 жодна територія не входила та не могла входити до відповідного переліку згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р, оскільки цього переліку не існувало, як це видно із його дати.
Таким чином, Порядок № 332 не містить та не може містити казуїстичної норми, що умовою отримання допомоги є включення саме до 24.02.2022 певної території до переліку, визначеного Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р.
Крім того, той факт, що Дніпропетровська область включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р не у первісній редакції від 06.03.2022, а після змін 11.03.2022, також не свідчить на користь доводів позивача, оскільки Порядок № 332, який регламентує надання допомоги та містить посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р, затверджений 20 березня 2022 р., тобто, як і станом на день затвердження Порядку № 332, так і станом на час виникнення спірних правовідносин, Дніпропетровська область входить до відповідного переліку адміністративно-територіальних одиниць згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р.
Також суд звертає увагу, що, як вбачається зі змісту відзиву на позов, відповідач помилково вважає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 р. №204-р регламентовано перелік територій, на яких ведуться бойові дії, а не перелік територій, на яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», як це дійсно має місце. Відтак, подальші висновки відповідача, що ґрунтуються на помилковому твердженні, є також хибними.
Що ж стосується переліку територій, де ведуться бойові дії, такий перелік, як вже судом зазначалось, визначений іншим актом, і територія, з якої перемістився позивач належить до відповідного переліку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та нарахування з березня 2022 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі у Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 20.03.2022 №332.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 382 КАС України у разі необхідності, спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №235/7638/16-а .
Разом з тим слід вказати, що позивач зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б свідчили, що рішення суду ухвалене у даній справі не буде виконано відповідачем.
З огляду на не наведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів, як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Зі змісту позовної заяви не вбачається, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть у подальшому очікуваного результату, або, що відповідач буде створювати перешкоди для виконання такого рішення.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.08.2018 у справі №235/7638/16-а.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо відмови в призначені ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі її заяви від 25.04.2022.
Зобов'язати Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на проживання відповідно до п. 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі її заяви з березня 2022 року.
Стягнути з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко