27 вересня 2022 року Справа № 160/8766/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком, здійсненні розрахунку стажу та зарахування до страхового стажу та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 21.09.1984 р. по 25.09.1992 р. у магазині № 10;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 починаючи з 13.04.2022 р., врахувавши до загального страхового стажу 26 років 7 місяців 24 днів період роботи з 21.09.1984 р. по 25.09.1992 р. у магазині № 10, та виплатити.
В обґрунтування позивних вимог позивач посилається на те, що він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України, проте Пенсійним фондом відмовлено у призначені пенсії, посилаючись на неможливість зарахування періодів роботи у зв'язку з недоліками оформлення трудової книжки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2022 року відкрито провадження у справі №160/8766/22, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
25.07.2022 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач-1 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та зазначає, що спірні періоди роботи позивача не можуть бути зараховані зважаючи на порушення при заповненні трудової книжки вимог п. 4.1. Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 і Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.
Ухвалою суду від 26.07.2022 за клопотанням відповідача-1 в якості відповідача-2 залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області. Розгляд справи розпочато спочатку.
09.08.2022 позивачем подані заперечення на відзив.
Позивач посилається на ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Позивачем повідомлено, що вона має свідків, які працювали разом з нею на одному підприємстві в один час, що підтверджується копіями трудових книжок ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок, зокрема, ліквідації підприємства, установи, організації, трудовий стаж можливо установлювати на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації і мали документи про свою роботу за час, стосовного якого вони підтверджують роботу заявника.
Через електронну пошту до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Відповідач-2 зазначає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії за заявою позивача виходив з того, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні печатка, посада і підпис відповідальної особи, що унеможливлює врахувати періоди роботи з 21.09.1984 по 25.02.1992.
Позивачем не надано уточнюючої довідки, передбаченої п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
На виконання ухвали суду від 27.06.2022 відповідачем через систему «Електронний суд» 05.09.2022 надійшло клопотання про долучення до справи копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
Вказані документи долучені до матеріалів справи.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 13.04.2022 із заявою і пакетом документів про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 19.04.2022 №045550014790 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, вказавши, що необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 26 р. 7 м. 24 дн.
До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1980 з 21.09.1984 по 25.02.1992, так як відсутня печатка, посада та підпис відповідальної особи.
При вирішення спору суд виходить з наступного:
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом(Закон №1058-IV).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Частиною 4 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV , страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону України №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
За приписами ч. 1 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На дату вчинення запису спірного періоду позивача з 21.09.1984 по 25.09.1992 порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 р. № 162 (У редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 р. № 252 із змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР із праці та соціальним питанням від 19 жовтня 1990 р. № 412).
Пунктом 1.1. Інструкції №162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції №162 у трудову книжку вносяться, зокрема:
-відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
-відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
2.3. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядженню).
Записи виробляються арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984".
Записи виконуються акуратно, пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (п. 2.3. Інструкції №162).
В п. 2.13. Інструкції №162 встановлено, що у графі 3 розділу " Відомості про роботу " як заголовка пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу.
У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій робітників; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу.
Зміни та доповнення, внесені в установленому порядку до зазначеного довідника, а також до Єдиної номенклатури посад службовців або штатного розкладу, доводяться до відома робітників та службовців, після чого до їх трудових книжок на підставі наказу (розпорядження) адміністрації вносяться відповідні зміни та доповнення.
Якщо робітнику в період роботи присвоюється новий розряд, то про це в установленому порядку провадиться відповідний запис.
Встановлення робітнику другої та наступної професії зазначається у трудовій книжці із зазначенням розрядів цих професій. Наприклад, слюсарю-ремонтнику було встановлено другу професію - електрогазозварювальник із присвоєнням 3 розряду. У трудовій книжці пишеться: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата встановлення другої професії, у графі 3 пишеться: "Встановлено другу професію - електрогазозварювальник з присвоєнням 3 розряду", у графі 4 вказується відповідне посвідчення, його номер та дата.
За записами трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 21.09.1984 позивач була прийнята продавцем магазину №10 Об"єднаної дирекції магазинів комісійної торгівлі відповідно до наказу №87-к від 20.11.1984 (запис №5).
25.02.1992 Об"єднана дирекція магазинів комісійної торгівлі була перетворена у Дніпропетровське міське підприємство комісійної і комерційної торгівлі відповідно до наказу №9 від 25.1992 (запис №7).
Вказані записи в трудовій книжці не містять неточностей або описок, містять посилання на відповідний наказ.
Відповідач заперечує правильність внесення записів щодо вказаного періоду, оскільки записи трудової книжки не містять печатки, посади і підпису відповідальної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання таких документів необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вказані записи трудової книжки не містять виправлень, підчищень або описок.
Зважаючи на це, суд вважає, що вказані періоди роботи належним чином підтверджені відомостями трудової книжки, що відповідач не спростував.
Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
У постанові від 30.09.2019 справі №638/18467/15-а Верховний Суду зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність уточнюючої довідки в підтвердження спірного періоду роботи позивача, проте надання такої довідки, виходячи зі змісту п. 3 Порядку №637 вимагається у випадку відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.
Таким чином, діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед іншими відомостями.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд наголошує, що в даному випадку обставини роботи позивача у спірний період підтверджуються записами які відображені в розділі «Відомості про роботу», а отже трудову книжку можливо вважати належним і достатнім доказом в підтвердження періоду роботи позивача.
Отже, не зарахування відповідачем спірного періоду роботи з 21.09.1984 по 25.02.1992 (позивачем помилково вказано 25.09.1992) до страхового стажу позивача при призначенні їй пенсії є протиправним.
Разом з цим, позивач не заявляв позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2022 №045550014790.
За приписами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Виходячи з наведеного, вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: - лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; - повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач, при цьому, повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; - вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява. У той же час, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначений п. 4 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому розгляді, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Таким чином, з метою належного ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2022 №045550014790 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 21.09.1984 р. по 25.02.1992 р. у магазині № 10.
Щодо зобов'язальних вимог здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії за віком
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнято Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження- це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визнавати повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
За приписами ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
Суд зазначає, що не може зобов'язати призначити та виплачувати пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов'язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.
Призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
На час розгляду справи пенсія ще не призначена. Призначення пенсії за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України. Суд не має права перебирати на себе функції органів пенсійного фонду щодо призначення пенсії, тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, отже, підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Враховуючи положення статті 245 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача та дотримання її соціальних гарантій і реалізації права на належне соціальне утримання, суд дійшов висновку, що позивач має право на належний розгляд її заяви про призначення пенсії, яка подана нею 13.04.2022 року, документів для призначення пенсії та отримання належної відповіді за наслідками такого розгляду, з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи наведене, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
З урахуванням наведених норм суд дійшов висновку про помилковість доводів відповідача про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції і діючого законодавства України.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір у сумі 992,40 грн. за платіжною квитанцією №А9СТ-М39А-4ТМ9-87ВТ від 20.06.2022.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у сумі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.04.2022 №045550014790 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 21.09.1984 р. по 25.02.1992 р. у магазині № 10.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 13.04.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 248,10 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 248,10 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона