06 липня 2022 року Справа № 160/1020/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1020/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
18.01.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.08.2021 №27255-23305/Д-01/8-0400/21 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно прийняти та переглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.07.2021, з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 20.10.2011 по 13.04.2015.
Окрім того, у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 26.07.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами, які підтверджують наявний у позивача стаж для перерахунку пенсії. Проте, 11.08.2021 відповідачем було відмовлено позивачеві в перерахунку пенсії за Списком №1 із посиланням на те, що позивач не звертався із відповідною заявою. У своїй відмові відповідач зазначив, що згідно наданих документів загальний стаж роботи позивача становить 38 років 8 місяців 25 днів, а пільговий стаж за Списком №1, - лише 6 місяців 9 днів. Позивач вважає, що відмова відповідача від 11.08.2021 в перерахунку йому пенсії на пільгових умовах за Списком №1 не відповідає вимогам норм чинного законодавства, порушує його право на пенсію, гарантоване ст. 46 Конституцією України, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 у справі №160/1020/22 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.05.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням (вх. №2142/22) про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву, яке мотивоване тим, що відповідач не має можливості в строк, визначений ухвалою суду надати до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з відсутністю матеріалів судової справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 у справі №160/1020/22 клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про продовження строків для надання відзиву задоволено. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області строк на подачу до суду відзиву на позовну заяву до 10.06.2022.
13.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву (вх. №42945/22).
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за даними електронної пенсійної справи як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Розмір пенсії позивача обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.03.2013, що складає - 38 років 08 місяців 25 днів (в тому числі з урахуванням періодів роботи з 10.12.1973 по 22.06.1983, з 22.07.1983 по 06.09.1985 та з 06.09.1985 по 13.02.1995), з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 - 6 місяців 09 днів (період з 22.11.1999 по 06.06.2000). 30.07.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від позивача надійшла заява від 26.07.2021 з питання перерахунку пенсії. Дана заява була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь від 11.08.2021 №27255-23305/Д-01/8-0400/21. Відповідач вважає, що позивач вводить суд в оману з огляду на те, що ні трудовою книжкою, ні будь-якими довідками чи іншими документами, наданими позивачем до пенсійного органу та доданими до позовної заяви, період роботи з 20.10.2011 по 13.04.2015 як безперервний не підтверджується. У зв'язку з означеним, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах пенсійного фонду, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 03.03.2011, та свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування серії НОМЕР_3 , виданим 17.01.2004, копії яких містяться в матеріалах справи.
На підставі довідки №1242-2310 від 01.06.2016, виданої управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
26.07.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами, які підтверджують наявний у позивача стаж для перерахунку пенсії.
За результатами розгляду означеної заяви позивача, листом «Про розгляд звернення» від 11.08.2021 №27255-23305/Д-01/8-0400/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що законні підстави для проведення позивачеві перерахунку пенсії відсутні. Зокрема, в означеному листі вказано, що розмір пенсії позивача за віком обчислено виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.03.2013, що складає 38 років 8 місяців 25 днів (в тому числі з урахуванням періодів роботи з 10.12.1973 по 22.06.1983, з 22.07.1983 по 06.09.1985 та з 06.09.1985 по 13.02.1995), з яких пільговий стаж роботи за Списком №1 - 6 місяців 9 днів (період з 22.11.1999 по 06.06.2000). Також, відповідачем наголошено на тому, що заяви для перерахунку пенсії позивач у 2021 році не надавав. Крім того, за даними системи персоніфікованого обліку з квітня 2013 року внески на ім'я позивача не сплачувалися.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з означеною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною першою ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (далі - Закон №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог абз. 6 ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Згідно із статтею 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку №637.
Щодо незарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи позивача з 20.10.2011 по 13.04.2015 суд зазначає таке.
Згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 12.01.2000, копія якої міститься у матеріалах адміністративної справи, у період з 20.10.2011 по 13.04.2015 ОСОБА_1 :
- 12.02.2009 - прийнятий в механічний цех електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання 5 розряду у ВП «Групова збагачувальна фабрика «Вахрушевська» ДП «Ровенькиантрацит», на підставі наказу №58к від 12.02.2009 (запис №42);
- робоче місце атестовано за умовами праці за Списком №2 на підставі наказу №325 від 30.11.2007 (запис №43);
- у зв'язку зі змінами органу управління вважати відокремлений підрозділ «Групова збагачувальна фабрика «Вахрушевська» Державного підприємства «Ровенькиантрацит» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №39 від 01.04.2011) (запис №44);
- 29.12.2011 - звільнений за переведенням у ВП «ГЗФ «Вахрушевська» ТОВ «ДТЕК «Ровенькиантрацит», ст. 36 п. 5 КЗпП України, на підставі наказу №45/к від 29.12.2011 (запис №45);
- 30.12.2011 - прийнятий по переведенню з ВП «ГЗФ «Вахрушевська» ДП «Ровенькиантрацит» в механічний цех електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання 5 розряду на підставі наказу №1к від 30.12.2011 (запис №46);
- 17.07.2012 - звільнений за власним бажанням, ст. 28 КЗпП України на пенсію за віком на підставі наказу №257к від 17.07.2012 (запис №47);
- 12.11.2012 - прийнятий електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею в ТОВ «Траст-Комп» на підставі приказу №172к от 12.11.2012 (запис №48);
- згідно атестації робочих місць підтверджується право переходу на пенсію на пільгових умовах за списком №1, наказ №060П від 01.03.2012 (запис №49);
- 17.03.2013 - виданий розрахунок за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу №44к від 17.03.2013 (запис №50);
- 20.03.2013 - прийнятий на роботу продавцем продовольчих товарів за трудовим договором №12121300134 від 20.03.2013, зареєстрований у Свердловському міськрайцентрі зайнятості у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , свідоцтво про держреєстрацію № НОМЕР_5 від 15.05.1997 (запис №51);
- 11.07.2013 - звільнений за ст. 28 КЗпП України за власним бажанням, трудовий договір №12121300134 знятий з реєстрації 11.07.2013 (запис №52);
- 20.10.2014 - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею в Державному підприємстві «Шахта Крепінська» на підставі наказу від 20.10.2014 №60-к (запис №53);
- згідно атестації робочих місць підтверджується право переходу на пенсію на пільгових умовах за списком №1, наказ №650 від 10.11.2009 (запис №54);
- 13.04.2015 - звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу від 14.04.2015 №13к/к (запис №55).
В якості підстави для відмови у зарахуванні періоду роботи з 20.10.2011 по 13.04.2015 відповідачем у відзиві зазначено, що вказаний період не зарахований до пільгового стажу роботи за Списком №1, оскільки позивач просить весь період з 20.10.2011 по 13.04.2015 врахувати до Списку №1 і зробити перерахунок з його врахуванням. Однак, не весь цей період позивач був працевлаштований електрослюсарем, що унеможливлює зарахування означеного періоду повністю до пільгового стажу роботи позивача за Списком №1.
Суд погоджується з означеними доводами відповідача, з огляду на наступне.
Згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (чинної на момент працевлаштування позивача), якою затверджено списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах посада електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування (підземні роботи) належить до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах належить, а посада електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування (відкриті гірничі роботи) належить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Судом встановлено і записами у трудовій книжці позивача, копія якої міститься у матеріалах справи, підтверджується, що у спірний період позивач працював на посаді електрослюсаря, яка відноситься до Списку №1 з 12.11.2012 по 17.03.2013 (записи №№48-50) та з 20.10.2014 по 13.04.2015 (записи №№54-55), тобто 9 місяців 29 днів.
Однак, вбачається, що доводи відповідача про наявність у позивача пільгового стажу за Списком№1, 6 місяців 9 днів, наведені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими.
Також, проаналізувавши записи у трудовій книжці позивача, копія якої міститься в матеріалах адміністративної справи, суд дійшов висновку, що період, зазначений позивачем у заявлених позовних вимогах, який він просить суд зарахувати до пільгового стажу за Списком №1, а саме з 20.10.2011 по 13.04.2015 є необґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що даний період роботи (з 20.10.2011 по 13.04.2015) як безперервний у трудовій книжці не вказаний.
Так, у трудовій книжці в період з 20.10.2011 по 13.04.2015 зазначено лише наступні записи:
- з 12.02.2009 по 29.12.2011 - працевлаштований в механічний цех електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання 5 розряду у ВП «Групова збагачувальна фабрика «Вахрушевська» ДП «Ровенькиантрацит», на підставі наказу №58к від 12.02.2009 (записи №№42-45);
- з 30.12.2011 по 17.07.2012 - переведений з ВП «ГЗФ «Вахрушевська» ДП «Ровенькиантрацит» в механічний цех електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання 5 розряду на підставі наказу №1к від 30.12.2011 (записи №№46-47);
- з 12.11.2012 по 17.03.2013 - працевлаштований електрослюсарем 4 розряду підземним з повним робочим днем під землею в ТОВ «Траст-Комп» на підставі приказу №172к от 12.11.2012 (записи №№48-50);
- з 20.03.2013 по 11.07.2013 - працевлаштований продавцем продовольчих товарів за трудовим договором №12121300134 від 20.03.2013, зареєстрований у Свердловському міськрайцентрі зайнятості у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , свідоцтво про держреєстрацію № НОМЕР_5 від 15.05.1997 (записи №№51-52);
- з 20.10.2014 по 13.04.2015 - працевлаштований електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею в Державному підприємстві «Шахта Крепінська» на підставі наказу від 20.10.2014 №60-к (записи №№53-55);
З викладеного встановлено, що з 18.03.2012 по 19.10.2014, тобто 1 рік 7 місяців 1 день, позивач не працював на посаді електрослюсаря, натомість, працював на посаді продавця продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 . Означена посада не відноситься до Списку №1 та Списку №2, які надають право на пільгову пенсію.
Крім того, період роботи з 12.02.2009 по 29.12.2011 електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання атестований за умовами праці за Списком №2, як це зазначається у трудовій книжці позивача (запис №43)
Період роботи позивача електрослюсарем (слюсарем) черговим і по ремонту обладнання з 30.12.2011 по 17.07.2012 також за умовами праці належить до Списку №2 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003.
Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість зарахування до стажу позивача безперервно період роботи з 20.10.2011 по 13.04.2015.
На підтвердження пільгового стажу позивач надав до суду довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28.05.2021 №890 та від 28.05.2021 №б/н, видані Республіканською паливною компанією «Востокуголь» Луганської Народної Республіки.
Так, в довідці від 28.05.2021 №890 зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ГОФ «Вахрушевская» (вказано мовою оригіналу) за період з 30.12.2011 по 17.07.2012 (5 місяців 22 дні) виконував: гірничі роботи на поверхні, ділянка «Механічний цех», за професією, посадою: електрослюсар (слюсар) черговий і по ремонту обладнання, що передбачена Списком №2 розділ 2 підрозділ 2а, код КП 7241.2, підстава постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Підстава видачі: особові рахунки, особова картка ФТ-2, табель обліку робочого часу, технологічний процес, накази про прийом і звільнення.
Довідкою від 28.05.2021 №б/н підтверджено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день в ГОФ «Вахрушевская» (вказано мовою оригіналу), за період з 12.02.2009 по 29.12.2011 (2 роки 10 місяців 14 днів) виконував: гірничі роботи поверхні, ділянка «Механічний цех», за професією, посадою: електрослюсар (слюсар) черговий по ремонту обладнання, що передбачена Списком №2 розділ 2 підрозділ 2а, код КП 7241.2, підстава постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Підстава видачі: особові рахунки, особова картка ФТ-2, табель обліку робочого часу, технологічний процес, накази про прийом і звільнення.
Таким чином, означеними довідками підтверджено належність означеної посади до Списку №2, що спростовує доводи позивача про належність означеної посади до Списку №1.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в означених довідках немає відомостей про те, що позивач працював з 20.10.2011. В даних довідках зазначені періоди роботи: з 12.02.2009 по 29.12.2011 та з 30.12.2011 по 17.07.2012. Окрім того, довідками встановлено належність посади, на яку був працевлаштований позивач в той період, електрослюсар (слюсар) до Списку №2, а не Списку №1, як зазначає позивач у заявлених позовних вимогах.
Таким чином, позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача зарахувати період роботи з 20.10.2011 по 17.07.2012 до Списку №1 є необґрунтованою, оскільки в даний період позивач працював на посаді за Списком №2.
Також, на підтвердження пільгового стажу позивач надав довідку від 24.06.2021 №2910, видану Державним унітарним підприємством Луганської Народної Республіки «Углереструктуризация», в якій зазначено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на підземних роботах на шахті «Крепенська» ДП «Антрацит» за період з 20.10.2014 по 13.04.2015 (4 місяці 21 день) за спеціальністю електрослюсар підземний ділянки мех. цех, табельний №1532, що передбачено Списком №1, розділ 1, підрозділ 1, пункт 1.1.а, код КП 7241.2, підстава: постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Підстава для видачі: особова картка ф.Т-2, особові рахунки по заробітній платні, табель спуска-виїзду в шахту, накази про прийом і звільнення.
Таким чином, довідкою від 22.06.2021 №2910 визначено, що позивач у період з 20.10.2014 по 13.04.2015 працював за Списком №1.
Отже, пільговий стаж позивача за Списком №1 у період з 12.11.2012 по 17.03.2013 становить 4 місяці 5 днів, з 20.10.2014 по 13.04.2015 становить 5 місяців 24 дні, всього: 9 місяців 29 днів.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, суд наголошує, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі ч. 1 ст. 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом № 1207-VII.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
При цьому, суд також вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що довідки, видані Луганською Народною Республікою не можуть вважатися належними доказами підтвердження пільгового стажу позивача та не підлягають розгляду, судом до уваги не приймаються та, на думку суду, є безпідставними, оскільки, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих намібійських винятків Міжнародного суду ООН.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в контексті обставин цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, ОСОБА_1 наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 (справа №242/65/17), від 11.07.2019 (справа №423/1156/17).
Щодо посилань відповідача на той факт, що з квітня 2013 року відсутні відомості про сплату страхових внесків на ім'я ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
За приписами ст. 113 Закону №1058-IV держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат та їх пенсійних активів, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами 4-6, 9 статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Згідно із положеннями частини 10 статті 20 Закону №1058-IV, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Тобто, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено саме на роботодавця, який здійснює нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Суд звертає увагу, що Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17).
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Враховуючи викладене, а також необґрунтованість позивачем періоду з 20.10.2011 по 13.04.2015 для врахування його до пільгового стажу за Списком №1, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду в Дніпропетровській області було протиправно не зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 12.11.2012 по 17.03.2013 та з 20.10.2014 по 13.04.2015.
Таким чином, вимоги позивача щодо урахування пільгового стажу за Списком №1 з 20.10.2011 по 13.04.2015 задоволенню не підлягають.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Суд зазначає, що позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.08.2021 №27255-23305/Д-01/8-0400/21 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не виносилось рішення про відмову в перерахунку пенсії, а була надана відповідь «Про розгляд звернення» у рамках Закону України «Про звернення громадян». Тобто, позивачем застосовано неналежний спосіб захисту його прав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання перерахувати розмір пенсійного забезпечення з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 є ефективним способом захисту порушеного права.
Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.08.2021 №27255-23305/Д-01/8-0400/21 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 задоволенню не підлягають.
Крім того, суд наголошує, що вимога позивача про зобов'язання відповідача у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, є передчасною, оскільки зазначеним діям передує належний розгляд заяви про перерахунок пенсії, з урахуванням пільгового стажу за Списком №1.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню згідно позовних вимог, викладених у наступній редакції:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.07.2021, з урахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 12.11.2012 по 17.03.2013 та з 20.10.2014 по 13.04.2015.
В свою чергу, вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 20.10.2011 по 13.04.2015 не підтверджуються жодними доказами, а отже є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.07.2021, із урахуванням пільгового стажу за Списком №1 з 12.11.2012 по 17.03.2013 та з 20.10.2014 по 13.04.2015.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Повний текст рішення складений 06.07.2022.
Суддя О.В. Царікова