ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2022Справа № 910/730/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Канц"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 449 860,31 грн,
За участю представників:
від позивача: не з'явився від відповідача (заявника): не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Є-Канц" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в сумі 436 944,36 грн, інфляційних втрат в сумі 10213,59 грн та 3% річних в сумі 2702,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції №53-121-01-21-10441 від 06.07.2021 поставки продукції в частині своєчасності оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/730/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 24.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
21.02.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП «НАЕК «Енергоатом» заперечував проти задоволення позовних вимог, а також просив закрити провадження в справі в частині стягнення 20 000,00 грн.
27.05.2022 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу на 20 000,00 грн.
Рішенням від 10.08.2022 Господарського суду міста Києва провадження у справі № 910/730/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Канц" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 449 860,31 грн закрито в частині стягнення 20 000,00 грн суми основного боргу; позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Канц" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 429 860,31 грн задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Є-Канц" заборгованість у розмірі 416 944 (чотириста шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн 36 коп., 8 345 (вісім тисяч триста сорок п'ять) грн 63 коп. інфляційних втрат, 2 334 (дві тисячі триста тридцять чотири) грн 36 коп. три проценти річних та судовий збір у розмірі 6 414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн 37 коп.; відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 368,54 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 867,96 грн; судовий збір в сумі 33,54 грн залишено за позивачем.
09.08.2022 на виконання вказаного рішення було видано наказ.
06.10.2022 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення.
В обґрунтування означеної заяви відповідач посилався на те, що заборгованість в межах справи виникла за договором №53-121-01-21-10441 від 06.07.2021, який було укладено з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС". На теперішній час внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 04.03.2022 Енергодарська міська територіальна громада Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності та органи управління відокремленого підрозділу перебуває в окупації. Внаслідок вказаних обставин, виникненням складної ситуації на ринку електроенергії, у відповідача відсутня можливість виконати на теперішній час рішення у справі. Означені обставини, на думку заявника, є достатніми для відстрочення виконання судового рішення до закінчення воєнного стану.
Ухвалою від 12.10.2022 розгляд заяви було призначено на 19.10.2022.
Позивачем проти задоволення заяви було надано заперечення, оскільки відсутність грошових коштів не звільняє особу від обов'язку виконання зобов'язання. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що у передбаченому законом порядку заявником не надано доказів виникнення обставин форс-мажору, що унеможливлювали б саме виконання зобов'язань за договором №53-121-01-21-10441 від 06.07.2021.
Представники сторін у судове засідання 19.10.2022 не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення. При цьому, суд виходив з такого.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Слід зауважити, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 11.12.2018р. по справі №913/960/17.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, судове рішення у справі №910/730/22, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Надаючи оцінку всім доводам заявника, суд також дійшов висновку, що обставини, якими відповідачем обґрунтовано наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення, не є достатнім та належним чином доказово підтвердженим свідченням дійсних ускладнень чи неможливості виконання судового рішення по справі.
Зокрема, заявником не надано жодних доказів на підтвердження наявності фінансових ускладнень у діяльності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Суд звертає увагу на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, заявник зазначив, що виконання рішення суду істотно ускладнюється через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022 року.
Підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України, яким підтверджено, що з 24.02.2022 вказані обставини до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб до договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (настання непереборної сили).
Втім, як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язань відповідача у даній справі настав, у 2021 році, тобто ще до початку військової агресії Російської Федерації проти України.
Судом серед іншого також враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які підтверджують скрутне матеріальне становище відповідача на день звернення з заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду.
При цьому, твердження ж заявника про тяжкий матеріальний стан у будь-якому не є беззаперечною підставою для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, слід звернути увагу, що фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ відповідача є одним із можливих ризиків господарської діяльності діяльності.
З огляду на вищевикладене, враховуючи заперечення позивача, матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності коштів та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення.
Таким чином, за висновками суду, у даному випадку задоволення заяви Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення по справі №910/730/22 до закінчення війського стану порушить баланс інтересів обох сторін і ніяким чином та може призвести до нівелювання гарантій виконання правозахисної функції держави, а отже, відповідна заява підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання судового рішення по справі №910/730/22 - залишити без задоволення.
У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.10.2022.
Суддя В.В. Князьков