ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2022Справа № 910/1821/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 219556,77 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
08.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 447295,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем всупереч встановленим Правилам обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, прострочено термін доставки вантажу зі станцій відправлення, що і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1821/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно з указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Крім того, 02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно з пунктом 5 яких судам рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.
За наведених обставин судове засідання, призначене на 09.03.2022, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2022 підготовче засідання у справі №910/1821/22 призначено на 18.05.2022.
У підготовчому засіданні 18.05.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 14.06.2022.
У підготовчому засіданні 14.06.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 29.06.2022.
У підготовчому засіданні 29.06.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2022.
30.06.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що обґрунтованим розміром штрафу є 201603,13 грн. Крім того, відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафу до 5%.
У підготовчому засіданні 27.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 17.08.2022.
17.08.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу.
17.08.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти поданого відповідачем клопотання про зменшення штрафу. Крім того, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 219556,77 грн.
Судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим спір розглядається з новою ціною позову - 219556,77 грн.
У підготовчому засіданні 17.08.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.09.2022.
У підготовчому засіданні 21.09.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.10.2022.
Представник позивача у судове засідання 12.10.2022 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана позивачем 03.10.2022 (за ідентифікатором пошуку 0105492863935).
Представник відповідача у судове засідання 12.10.2022 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду була отримана відповідачем 28.09.2022 (за ідентифікатором пошуку 0105492863927).
У судовому засіданні 12.10.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Протягом липня 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснило на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» доставку вантажів (сировини для металургійного виробництва) за наступними залізничним накладним: №№47017934, дос.47053848, 47027438, 47027800, 47027834, 47028212, 47029921, 47029939, 47038047, дос.49518871, 47038393, 47038682, 47039227, дос.47084371, 47039268, 47049200, 47071774, 47090592, дос.47142070, 47090667, дос.49564651, 47090683, дос.49564644, 49624760, 47090683, дос.49564644, 47097662, дос.47198106, 47097662, дос.47198106, 47097662, дос.47198106, 47203104, 47097662, дос. 47198106, 47261581, 47107867, дос.46973103, 47127576, 47127592, 47127600, 47127618, 47130596, дос.49611536, 47171459, 47171467, 47171475, 47171491, 47171517, 47171525, 47171533, 47171541, 47171616, 47171624, 47171632, 47171640, 47174669, 47174701, 47174719, 47215884, 47216080, 47216270, 47216361, 47216445, 47216502, 47216528, 47216551, 47216585, 47239405, 47248638, дос.47240338, 47248646, дос.47240346, 47248695, 47292990, 47293006, 47328604, дос.47392188, 47328620, дос.47392196, 47328646, дос.49674211, 49121544, дос.46437083, 49121577, 49135601, 49135726, 49165624, 49167141, 49203599, 49203599, дос.46678926, 49203623, 49207665, 49207699, 49210685, 49212632, 49232200,49232218, 49232655, 49232846, 49232846, дос.46705844, 49235245, 49236664, 49236672, 49237977, 49237977, дос.49285513, 49238009, 49238009, дос.49285521, 49238058, 49238132, 49239254, 49244510, 49245418, 49245905, 49246606, 49246614, 49247067, 49251564, 49262504, 49275506, дос.49300296, 49275506, дос.9305998, 49280514, 49289861, 49291420, 49291420, дос.49307143, 49291420, дос.49307135, 49293707, 49293780, 49293806, 49293988, 49293996, 49295470, 49295488, 49301369, дос.46795639, 49311442, 49311467, 49325293, 49325517, 49327752, 49328313, 49329899, 49329907, 49331416, 49331432, 49331457, 49331499, 49331515, 49333354, 49333396,49337439, 49338379, 49346554, 49346604, 49346646, 49348089, 49349509, 49353261, 49353279, 49353287, 49361561, 49361603, 49378169, 49390842, 49390859, 49393267, дос.46873105, 49400567, 49400583, 49400591, 49402050, 49402126, 49402159, 49402944, 49422678,49422678, дос.49486384, 49422694, 49424120, 49424138, 49451487, 49460421, 49463169, 49478951, 49483639, дос.47047063, 49483647, дос.47047071, 49494024, 49495898, 49497175, 49497258, 49503642, 49505027, 49509987, 49520380, 49520398, 49528557, 49528656, 49539232, 49543085, 49543085, 49543093, 49543234, 49572944, 49572951.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві вказав на те, що відповідачем було прострочено терміни доставки вантажу, які встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 447295,29 грн, нарахований у зв'язку з простроченням доставки вантажу.
17.08.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 219556,77 грн.
Вказана заява була подана судом до розгляду, у зв'язку з чим дана справа розглядається з новою ціною позову.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що обґрунтованим розміром штрафу є 201603,13 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами статті 307 Господарського кодексу України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно приписів статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).
Пунктом 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Перевіривши розрахунок штрафу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості в частині нарахування штрафу за видатковими накладними №47039268, №47039227, №47017934, №47090683, №47097662, №47130596.
Як вбачається з видаткової накладної №47039268, відстань перевезення становить 614 км., у зв'язку з чим термін перевезення становить 4 доби + 1 доба.
Оскільки вантаж за вказаною накладною було відправлено 16.07.2021, а датою прибуття вантажу є 22.07.2021, то прострочення доставки вантажу не відбулось.
Так само, з видатковою накладною №47039227 вбачається, що відстань перевезення становить 614 км, вантаж було відправлено 16.07.2021, дата прибуття вантажу - 22.07.2021 (відповідно до досильної накладної №47084371).
Отже, прострочення доставки вантажу не відбулось.
Як вбачається з видаткової накладної №47017934, відстань перевезення становить 540 км., у зв'язку з чим термін перевезення становить 3 доби + 1 доба.
Оскільки вантаж за вказаною накладною було відправлено 16.07.2021, а датою прибуття вантажу є 23.07.2021, то прострочення доставки вантажу становить 2 доби, а не 3 доби, як вказує позивач у розрахунку штрафу, долученому до заяви про зменшення позовних вимог.
Як вбачається з видаткової накладної №47090683, відстань перевезення становить 540 км., у зв'язку з чим термін перевезення становить 3 доби + 1 доба.
Оскільки вантаж за вказаною накладною було відправлено 18.07.2021, а датою прибуття вантажу є 24.07.2021 та 25.07.2021, то прострочення доставки вантажу становить 1 доба та 2 доби (відповідно).
Як вбачається з видаткової накладної №47097662, відстань перевезення становить 541 км., у зв'язку з чим термін перевезення становить 3 доби + 1 доба.
Оскільки вантаж за вказаною накладною було відправлено 18.07.2021, а датою прибуття вантажу є 25.07.2021, то прострочення доставки вантажу становить 2 доби, а не 3 доби, як вказує позивач у розрахунку штрафу, долученому до заяви про зменшення позовних вимог.
Як вбачається з видаткової накладної №47130596, відстань перевезення становить 541 км., у зв'язку з чим термін перевезення становить 3 доби + 1 доба.
Оскільки вантаж за вказаною накладною було відправлено 19.07.2021, а датою прибуття вантажу є 25.07.2021, то прострочення доставки вантажу становить 1 доба.
При цьому, судом враховано, що відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.9 Правил у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у пункті 2.9 Правил, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Згідно з пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти складаються на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Отже вищевказані норми покладають обов'язок на відповідача у разі настання обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, скласти комерційні акти чи акти загальної форми, в залежності від обставин, та внести про даний факт відповідні відомості до накладної, незалежно від стану перевізного процесу.
Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано актів, які можуть бути підставами для продовження залізниці термінів доставки вантажу, а відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 07.12.2019 у справі №910/3745/19 та від 12.03.2020 у справі №905/912/19, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Розрахунок штрафу, виконаний позивачем за іншими видатковими накладними (відповідно до розрахунку, долученого до відповіді на відзив та заяви про зменшення розміру позовних вимог), визнається судом обґрунтованим.
Тобто, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за прострочення доставки вантажу на суму 193576,17 грн.
Що стосується поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
Так, відповідач вказує на те, що практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення, адже єдиними залізничним сполученням з міста Маріуполя є ділянка залізниці між станціями Волноваха та Камиш Зоря, яка обслуговує не тільки позивача, а й ПрАТ «МК Азовсталь», ДП «Маріупольський морський торговельний порт», ДП «Шахтоуправління «Южнодонбаське №1», ДП «Шахта ім. Сургая», ПАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», ТОВ «Азовбудматеріали» та інші підприємства.
Крім того, як зазначив відповідач, проведення антитерористичної операції суттєво вплинуло на фінансове становище Акціонерного товариства «Українська залізниця».
У клопотанні про зменшення розміру штрафу, поданому до суду 17.08.2022, відповідач зазначив, що в наслідок військової агресії РФ значна частина об'єктів інфраструктури залізниці є знищеною. Зокрема, за період з 24.02.2022 по 15.07.2022 кількість зруйнованого та пошкодженого майна становить 4243 одиниці залишковою вартістю 5070529 тис грн. Відповідач зауважив, що з перших днів повномасштабного вторгнення працівники залізниці здійснюють перевезення гуманітарних вантажів, військової техніки та озброєння, забезпечуючи вагомий внесок у спільну перемогу над ворогом. Оскільки на даний час відсутнє повітряне сполучення, автомобільні перевезення є обмеженими, залізниця стала головним, а в деяких регіонах чи не єдиними перевізником. Крім того, поїздами залізниці за 142 дні вторгнення було евакуйовано близько 4 млн. людей.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).
Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що суд наділений правом, а не обов'язком щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
У відповіді на відзив позивач заперечив щодо зменшення розміру штрафу, зазначивши, що економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів.
Наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ № 33/6/а від 07.10.2014 р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення АТО з 07.04.2014 р. Крім того, м. Маріуполь віднесене до території проведення антитерористичної операції згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 01.12.2015 р. «Про затвердження переліку населених пунктів/ на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». 30.04.2018 року Указом Президента України "Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей», введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 року операцію об'єднаних сил.
Як зазначив позивач, з урахуванням проблем в регіоні, пов'язаних з проведенням військових дій, дуже ускладнилася логістика поставок. Зокрема, позивачем був здійснений частковий перехід на поставку сировини більш дорогим морським транспортом замість залізничного та збільшилась відстань щодо поставки сировини залізничним транспортом, внаслідок чого, тільки за перевезення залізничним транспортом позивач вимушено ніс додаткові витраті, пов'язані зі сплатою додаткових сум залізничного тарифу у розмірі 20000000,00 грн. помісячно.
Також, негативним чином на діяльність підприємства, на час виникнення спірних правовідносин, мала пандемія короновірусної інфекції, яка, в тому числі, викликала зміни у кон'юнктурі ринку стальної продукції, зменшення обсягів замовлень внутрішніх та зовнішніх покупців сталевої продукції, внаслідок введення карантинних обмежень.
Позивач зауважив, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України місто Маріуполь, в якому знаходиться підприємство позивача, було окуповано. Під час військових дій на території м. Маріуполя, внаслідок обстрілів фактично знищені виробничі потужності підприємства.
Незважаючи на наведене підприємство продовжує підтримувати та виплачувати 2/3 заробітної плати працівникам, яким вдалося виїхати з окупованої території.
На сьогоднішній день Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» не здійснює господарську діяльність, у зв'язку з чим кожна гривня, отримана у суді, буде використана підприємством за призначенням.
З огляду на викладене вище, виходячи з аналізу конкретних обставин, що склалися у даних правовідносинах, з врахуванням наведених відповідачем аргументів щодо зменшення розміру штрафу та контраргументів позивача, зважаючи на майновий стан обох сторін та беручи до уваги баланс їх інтересів, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, що є підставами для зменшення штрафу за прострочення доставки вантажу.
Крім того, суд вказує, що відповідачем не спростовано контраргументів позивача, доказів протилежного суду не надано. А відтак, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з огляду на часткове задоволення позову.
У ч. 1 ст. 7 закону України «Про судовий збір» зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом, суд дійшов висновку повернути з державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судовий збір у розмірі 3416,08 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9; ідентифікаційний код: 00191129) штраф у розмірі 193576 (сто дев'яносто три тисячі п'ятсот сімдесят шість) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 2903 (дві тисячі дев'ятсот три) грн 64 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9; ідентифікаційний код: 00191129) судовий збір у розмірі 3416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн 08 коп., сплачений за платіжним дорученням №4500124689 від 24.11.2021.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 19.10.2022.
Суддя О.М. Спичак