ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.09.2022Справа № 910/7388/21
За позовом Громадської спілки "Український музичний альянс";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна";
про виплату відрахувань.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: Неволіна А.Ю., адвокат, довіреність № б/н від 01.06.2021;
Від відповідача: не з'явилися.
До Господарського суду міста Києва від Громадської спілки "Український музичний альянс" надійшла позовна заява б/н від 29.04.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" про стягнення відрахувань (відсотків) в розмірі 1 191 422, 40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7388/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання суду на 07.07.2021.
Через відділ діловодства суду 01.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував проти позовних вимог.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 року № 05-23/1543/21 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ" та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2021 року, справа № 910/7388/21 передана для розгляду судді Мандриченку О. В. у зв'язку зі звільненням судді Данилової М. В.
Ухвалою господарського суду від 16.09.2021 постановлено прийняти справу № 910/7388/21 до свого провадження, призначити підготовче засідання на 19.10.2021.
Через відділ діловодства господарського суду 25.08.2021 від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в якій Громадська спілка "Український музичний альянс" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" 1 894 160,38 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву про збільшення розміру позовних вимог у підготовчому засіданні 11.02.2022 та приймаючи до уваги, що вищевказана заява позивача не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.
Через відділ діловодства господарського суду 03.12.2021 від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
Згідно з ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Розглянувши заяву про зміну підстав позову у підготовчому засіданні 11.02.2022 та приймаючи до уваги, що вищевказана заява позивача не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду.
Ухвалою господарського суду від 11.01.2022 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" надати господарському суду документи, що підтверджують контрактну вартість запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках у розрізі вартості окремих моделей цих товарів за кожною митною операцією згідно з переліком, що наводиться у даній ухвалі, вчиненою ТОВ "Елко Україна" у період з 14.05.2020 року по 05.02.2021 року, а саме зовнішньоекономічні договори про придбання цих товарів, додатки, додаткові угоди, специфікації, інвойси, рахунки, інші наявні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 підготовче засідання призначено на 21.06.2022.
Через відділ діловодства господарського суду 20.06.2021 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій Громадська спілка "Український музичний альянс" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" 1 319 175,12 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заяву про зменшення розміру позовних вимог у підготовчому засіданні 21.06.2022 та приймаючи до уваги, що вищевказана заява позивача не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв'язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.
У підготовчих засіданнях 21.06.2022 та 05.07.2022 оголошувалися перерви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7388/21 до судового розгляду по суті на 30.08.2022.
У судовому засіданні 30.08.2022 оголошено перерву до 20.09.2022.
Під час розгляду спору по суті 20.09.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача судове засідання 20.09.2022 не з'явився, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс", правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом України «Про авторське право і суміжні права», а саме:
-радіотелефони системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 644 655 812,06 грн;
- планшетні комп'ютери з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 вартістю 65 786 230,87 грн;
- жорсткі диски з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00 вартістю 69 788,09 грн;
- ноутбуки з оптичним приводом для CD/DVD-RW-дисків з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 вартістю 4 895 355,31 грн;
- телевізори з функцією запису телевізійних програм товарної категорії з кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартістю 38 453 651,80 грн;
- флеш-картки та карти пам'яті з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 вартістю 6 676 534,29 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом № 09-05/02/21 від 05.02.2021, в якому просив відповідача протягом 10 (днів) днів з дня отримання цього листа сплатити Громадській спілці "Український музичний альянс" відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ Укрпошта від 05.02.2021.
Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином не виконав зобов'язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 1 319 175,12 грн (з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 17.06.2022, яка надійшла до суду 20.06.2022).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21-25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови:
а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.
Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.
Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також репрографічне відтворення літературних, фотографічних, образотворчих та інших подібних творів без згоди суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, але з виплатою їм винагороди у порядку, встановленому законом. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначені Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси
виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (ч. 3 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Частиною 2 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об'єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об'єктів.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) збір винагороди за приватне копіювання (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також аудіовізуальних творів) здійснюється з виробників і (або) імпортерів цифрового, аналогового та іншого обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, на умовах, передбачених Законом України "Про авторське право і суміжні права".
Виплата винагороди за приватне копіювання здійснюється у формі відрахувань частки (у вигляді відсотків) вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, крім:
1) професійного обладнання і (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
2) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
3) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Як передбачено абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері протягом 30 календарних днів з дня митного оформлення обладнання і (або) матеріальних носіїв.
16.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19», яким внесені зміни до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», відповідно до якого стаття 20 викладена в новій редакції, умова про застосування тимчасових тарифів виключена та доповнено прикінцеві та перехідні положення пунктом 31 відповідно до якого тимчасово, до узгодження остаточних розмірів тарифів у процесі переговорів або визначення їх судом, але не пізніше ніж до 31 грудня 2021 року, користувачі, що відповідно до вимог цього Закону зобов'язані сплачувати винагороду за відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників, сплачують відповідній акредитованій організації винагороду згідно із ставками відрахувань, що діяли протягом останніх трьох років до набрання чинності цим Законом.
Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 затверджено Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова № 992):
- для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті);
- для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.
Відповідно до п. 7 Порядку, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З метою отримання інформації щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко Україна", судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та ухвалою суду від 07.07.2021 зобов'язано Державну фіскальну службу України надати господарському суду відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" (код ЄДРПОУ 39160089) товарів, визначених додатком до Постанови № 992, а саме: 1) запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00; 2) радіотелефонів системи стільникового зв'язку із кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; 3) карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00; 4) планшетних комп'ютерів та ноутбуків із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00; 5) телевізорів з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису або функцією запису на флеш-картку товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД 8528, ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 14.05.2020 по 05.02.2021, із зазначенням: номеру, типу і дати митної декларації; дати ввезення товару на митну територію України; коду товару згідно з УКТЗЕД; - назви (опису) товару; вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" (фактурної вартості).
На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 12.08.2021 року Державна митна служба України листом № 19-19/19-02-04/8.19/1146 від 10.08.2021 надала суду в електронному вигляді інформацію про факти імпорту відповідачем у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 товарів, перелік яких визначений додатком до Постанови № 992.
Таким чином, інформацією, наданою Державною фіскальною службою України, у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару заявленої відповідачем, підтверджується факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме:
-радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 319 382 126,74 грн;
- планшет з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 вартістю 98 333 159,06 грн;
- карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 вартістю 3 959 094,35 грн;
- телевізори з відеомагнітофоном або жорстким диском або програвачем для DVD-дисків з функцією запису або функцією запису на флеш-картку з кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартістю 28 233 239,85 грн;
-запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00 вартістю 158 653 031,45 грн.
Також ухвалою суду від 11.01.2022 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" надати господарському суду документи, що підтверджують контрактну вартість запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках у розрізі вартості окремих моделей цих товарів за кожною митною операцією згідно з переліком, що наводиться у даній ухвалі, вчиненою ТОВ "Елко Україна" у період з 14.05.2020 по 05.02.2021, а саме зовнішньоекономічні договори про придбання цих товарів, додатки, додаткові угоди, специфікації, інвойси, рахунки, інші наявні документи.
До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" надійшла заява на виконання ухвали суду про витребування доказів, якою відповідач надав суду документи, що підтверджують контрактну вартість запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках у розрізі вартості окремих моделей цих товарів за кожною митною операцією, вчиненою Товариством з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" у період з 14.05.2020 по 05.02.2021.
Позивачем було долучено до матеріалів справи висновок № 9947 комп'ютерно-технічної експертизи технічних характеристик терміналів рухомого зв'язку, обчислювальних засобів, аксесуарів та комплектуючих виробів до них від 23.06.2022, складений Незалежним інститутом судових експертиз на замовлення Громадської спілки "Український музичний альянс.
У вказаному вище висновку експертом було встановлено наступне:
- із застосуванням мобільних пристроїв торговельної марки Huawei моделей P40 lite, P40 Pro, P 30 Pro, Nova 5T, P smart 2021, P smart S, P smart Z, Y6 2019, Mate Xs, P 40 lite E, MediaPad T3 10, MediaPad T3 LTE 8, MediaPad T5, MediaPad M5, MatePad Pro та з використанням у дослідницькій частині носіїв даних можливо виготовляти примірники інформаційних об'єктів, зокрема відеограм, фонограм та відеофонограм на сумісних з ними носіях;
- із застосуванням мобільних пристроїв торговельної марки Huawei моделей P40 lite, P40 Pro, P 30 Pro, Nova 5T, P smart 2021, P smart S, P smart Z, Y6 2019, Mate Xs, P 40 lite E, MediaPad T3 10, MediaPad T3 LTE 8, MediaPad T5, MediaPad M5, MatePad Pro та з використанням у дослідницькій частині носіїв даних можливо здійснити запис певного твору, відеограми, фонограми для їх тимчасового чи постійного зберігання на сумісні з ними носії, які може зчитувати комп'ютер;
- усі мобільні пристроїв торговельної марки Huawei моделей P40 lite, P40 Pro, P 30 Pro, Nova 5T, P smart 2021, P smart S, P smart Z, Y6 2019, Mate Xs, P 40 lite E, MediaPad T3 10, MediaPad T3 LTE 8, MediaPad T5, MediaPad M5, MatePad Pro та усі зазначені носіїв даних придатні для використання в домашніх умовах і в особистих цілях;
- з точки зору можливостей аудіо- та відеофіксації усі досліджувані пристрої не належать до категорій професійного обладнання.
Судом на підставі оцінки зібраних доказів встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Згідно п. 25-28, 32, 33 додатку до Постанови № 992, розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить: радіотелефон системи стільникового зв'язку (мобільний телефон) - 0,15% їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках - 0,75% їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); ноутбук з оптичним приводом для CD/DVD-RW-дисків - 0,2% їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); телевізор з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку - 0,17% їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); карти пам'яті ("smart-картки") та флеш-карти - 0,75% їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 1 319 175, 12 грн. відрахувань за імпортовані товари за період з 14.05.2020 по 05.02.2021 під час розмитнення останніх. При цьому розрахунок проведений судом наступним чином:
- радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 319 382 126,74 грн, сума відрахувань становить 479 073, 19 грн. (319 382 126,74 грн * 0, 15%);
- планшет з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 вартістю 98 333 159,06 грн, сума відрахувань становить 147 499,74 грн. (98 333 159,06 грн * 0, 15%);
- карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 вартістю 3 959 094,35 грн, сума відрахувань становить 29 693,21 грн. (3 959 094,35 грн * 0, 75%);
- телевізори з відеомагнітофоном або жорстким диском або програвачем для DVD-дисків з функцією запису або функцією запису на флеш-картку з кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартістю 28 233 239,85 грн, сума відрахувань становить 47 996,41 грн. (28 233 239,85 грн * 0, 17%);
- запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00 вартістю 158 653 031,45 грн, сума відрахувань становить 614 912,47 грн (158 653 031,45 грн * 0,75%).
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суд зазначає, що зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.
Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:
- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Елко Україна";
- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такою уповноваженою організацією колективного управління є позивач.
Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:
- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;
- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання, суб'єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, станом на час вирішення спору відповідач визначену суму відрахувань не сплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 319 175, 12 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В той же, час суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивач не є акредитованою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, з огляду на наступне.
У даному випадку в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління "Український музичний альянс" у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління".
Зокрема, судом у справі № 640/7679/20 встановлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України після затвердження Положення № 375, зобов'язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, визначеного ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав". Натомість Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було оголошено про зміну дати і часу проведення засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління та продовжено розгляд заяв, що були подані в рамках раніше оголошеного відкритого конкурсу, вже за новими правилами, визначеними Положенням № 375.
Враховуючи, що рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки "Український музичний альянс" у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", суд у справі № 640/7679/20 дійшов висновку про те, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яким затверджено вказане рішення, також є протиправним і підлягає скасуванню.
Тож, наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 про акредитацію позивача був скасований постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, внаслідок чого рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління Громадської спілки "Український музичний альянс" у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Разом з тим, як зазначено судом вище Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс".
Суд зазначає, що 18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Громадську спілку "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Громадська спілка "Український музичний альянс" є правонаступником Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).
Суд зазначає, що питання правонаступництва та утворення Громадської спілки "Український музичний альянс" шляхом перетворення Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" встановлено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.
При цьому, відповідно до п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов'язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти відрахування (відсотки) продовжують уповноважені організації, а після проведення конкурсу - акредитовані організації.
Разом з тим, оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зобов'язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, проте Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України цього виконано не було, тож свідоцтво позивача від 20.12.2007 № 2/У у даному випадку не втратило чинність, у зв'язку з порушенням порядку проведення конкурсу.
Отже, Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, на підставі свідоцтва від 20.12.2007 № 2/У.
Крім того, за змістом ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначається, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У даному випадку, виходячи з принципу змагальності сторін, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме відповідний висновок експерта, складений на замовлення відповідача щодо відповідності спірного обладнання та матеріалів носіїв критеріям визначений ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", як і не надано власний контррозрахунок.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд звертає увагу, що обов'язок надання доказів, на підтвердження своїх вимог та заперечень покладений на сторін, збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ч. 5 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 319 175 (один мільйон триста дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 12 коп. відрахувань.
Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у 1 розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як встановлено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року становив 2 270,00 грн.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову та заяви про збільшення позовних вимог був сплачений судовий збір у сукупному розмірі 28 412,41 грн.
Як передбачено пунктом першим частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене вище, господарський суд приходить до висновку про повернення з державного бюджету надміру сплаченого судового збору у розмірі 8 624,78 грн на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елко Україна" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, літера «Ж», ідентифікаційний код 39160089) на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 10, офіс 28, ідентифікаційний код 31815383) 1 319 175 (один мільйон триста дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 12 коп. заборгованості з відрахувань та 19 787 (дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 63 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 10, офіс 28, ідентифікаційний код 31815383) 8 624 (вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 78 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1783 від 25.08.2021 (міститься в матеріалах справи).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.10.2022.
Суддя О.В. Мандриченко