номер провадження справи 5/88/22
03.10.2022 Справа № 908/1225/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт Запоріжжя” (вул. Привокзальна, буд. 15-А, м. Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 44251409)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” (вул. Заводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42716162)
про стягнення 127 342,72 грн.
Без виклику представників сторін
28.07.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт Запоріжжя” № б/н від 27.07.2022 (вх. № 1353/08-07/22 від 28.07.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” про стягнення 127 342,72 грн.
28.07.2022 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1225/22 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 29.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1225/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/88/22 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 23.08.2022.
Ухвалою від 26.08.2022 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” від 22.08.2022 про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін відмовлено.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.07.2022 розпочато розгляд справи по суті з 23.08.2022 та 03.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 96 595,00 грн. за поставлений товар на підставі договору №10/08/21 від 10.08.2021, та у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати позивачем нараховано пеню в сумі 13 082,31 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 12 497,13 грн. та з урахуванням положень п. 6.7. договору 12% річних в сумі 5 168,28 грн. та На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 627, 629, Цивільного кодексу України ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 29.07.2022 про відкриття провадження у справі №908/1225/22 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900120657650 від 02.08.2022, згідно якого уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” 09.08.2022 отримав копію ухвали суду від 29.07.2022 про відкриття провадження у справі №908/1225/22.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №908/1225/22 в суді.
22.08.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” надійшло письмове клопотання від 22.08.2022 про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 26.08.2022 в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Станом на 03.10.2022 відповідач запропонований ухвалою суду від 29.07.2022 про відкриття провадження у справі №908/1225/22 письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2021 між ТОВ «Градоліт Запоріжжя» (далі - Постачальник) та ТОВ «Техностандартпром» (далі - Покупець) укладено договір №10/08/21, згідно п.1.1. якого Постачальник зобов'язується у термін, встановлений даним договором, передати у власність Покупця товарний бетон (ДСТУ БВ 2.7-43-96) (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.2. договору, ціна за одиницю Товару, загальна кількість, марка Товару визначається у Специфікації (ях), та / або рахунку (ах) на оплату, що є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем в строк до 20 календарних днів від дати поставки Товару та відповідно до вартості фактично поставленого Товару і суміжних послуг (автобетононасос, автопослуги, простой в хвилинах).
Пунктом 3.5. договору визначено, що загальна сума договору складається із вартості всіх партій Товару, у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим договором у період його дії.
Згідно п. 6.5. договору, у випадку порушення строку оплати за поставлений Товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
У п. 6.7 договору зазначено, що у випадку просрочки виконання грошових зобов'язань за даним договором, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час просрочки, а також 12% річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 9.1. договору у випадку настання певних обставин, що перешкоджають будь-якій із Сторін виконати взяте на себе зобов'язання за даним Договором, Сторона для якої склалась неможливість належного виконання зобов'язання звільняється від відповідальності, крім відповідальності за зобов'язання по повному розрахунку між сторонами, за невиконання при умові якщо:
9.1.1. обставини, що виникли, не могли бути прийняті нею в розрахунок при укладенні договору;
9.1.2. дану перешкоду вона не могла уникнути або перебороти при виконанні зобов'язань;
9.1.3. вищевказана перешкода або її наслідки є наслідком причин, що знаходяться поза контролем даної Сторони.
Пунктом 9.2. договору передбачено, обставинами, які відповідають вимогам, вказаним в п. 9.1. даного Договору, є пожежі, повені,війни, введення воєнного чи надзвичайного стану, страйки, блокади, землетруси, ембарго, дії державних органів і т.ін.
Згідно з п.9.3. договору сторона, для якої виявиться неможливим виконання своїх зобов'язань за даним Договором внаслідок обставин, вказаних у п.п. 9.1., 9.2. даного Договору, повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі про виникнення та припинення дії вищевказаних обставин не пізніше 10 (десяти) днів з моменту їх початку або припинення. Повідомлення повинно містити відомості про дату виникнення (припинення), характер обставин та їх можливих наслідках. У випадку невиконання вимог даного пункту, а також п.9.4. даного Договору, сторони не вправі посилатись на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання свої обов'язків за даним Договором.
У пункті 9.4. договору передбачено, що достатнім підтвердженням виникнення і дії вищевказаних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншим відповідним компетентним органом.
При виникненні вищевказаних обставин строк виконання договірних зобов'язань відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти ці обставини та їх наслідки, але не більше 60 календарних днів.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків згідно даного договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
За приписами статті 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
На виконання умов вказаного договору 18.02.2022 ТОВ “Градоліт Запоріжжя” здійснив поставку товару ТОВ “Простір Констракшн” на суму 68 850,00 грн., що підтверджується наступними документами: Видатковою накладною №254 від 18.02.2022р. на суму 18 360,00 грн., Товарно-транспортною накладною №Р254 від 18.02.2022; Видатковою накладною №256 від 18.02.2022 на суму 18 360,00 грн., Товарно-транспортною накладною №Р256 від 18.02.20222; Видатковою накладною №257 від 18.02.2022 на суму 16 065,00 грн., Товарно-транспортною накладною №Р257 від 18.02.20222; Видатковою накладною №325 від 18.02.2022 на суму 16 065,00 грн., Товарно-транспортною накладною №Р325 від 18.02.20222.
Також ТОВ “Градоліт Запоріжжя” надав ТОВ “Простір Констракшн” послуги бетононасосу, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №255 від 18.02.2022 на суму 8 000,00 грн.
Отже, загальна сума поставленого товару та наданих позивачем послуг 18.02.2022 згідно Рахунку 122 від 17.02.2022 становить суму в розмірі 76 850,00 грн. та з урахуванням положень п. 3.4. договору строк оплати по яким встановлено - до 10 березня 2022 включно.
21.02.2022 на виконання умов вказаного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 27 540,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №264 від 21.02.2022 на суму 27 540,00 грн. та Товарно-транспортною накладною №Р264 від 18.02.2022.
Також на підставі п.6.2 договору, позивач надав відповідачу послуги з простою у хвилинах на загальну суму 1 550,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт №334 від 21.02.2022 на суму 1 190,00 грн. та Актом здачі-прийняття робіт №335 від 21.02.2022 на суму 360,00 грн.
Отже, загальна сума поставленого товару та наданих послуг 21.02.2022 становить суму в розмірі 29 090,00 грн. та з урахуванням положень п. 3.4. договору строк оплати по яким встановлено - до 14 березня 2022 включно.
23.02.2022 на виконання умов вказаного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 20 655,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №276 від 23.02.2022 на суму 20 655,00 грн. та Товарно-транспортною накладною №Р276 від 23.02.2022, строк оплати за яким - до 15 березня 2022р. включно.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивачем поставлено товар та надано відповідні послуги відповідачу на загальну суму 126 595,00 грн.
ТОВ “Простір Констракшн” здійснило часткову оплату за отриманий товар та надані послуги на загальну суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №684 від 30.05.2022 та №907 від 29.06.2022.
Отже станом на подання цього позову до суду, загальна сума заборгованості ТОВ “Простір Констракшн” перед ТОВ “Градоліт Запоріжжя” за поставлені товари та надані послуги, становить суму 96 595,00 грн., що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, який складений між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2022 по 11.07.2022 та підписаний без жодних зауважень з обох сторін.
Суд зазначає, що у клопотанні від 22.08.2022 про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін, яке надійшло до суду 22.08.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн”, відповідач зазначив, що ним 15.08.2022 здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем на суму 30 000,00 грн. та відповідач суму основного боргу за поставлений товар визнає. Також зазначив, що між сторонами тривають перемовини щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом.
На підтвердження часткової сплати заборгованості в сумі 30 000,00 грн. на користь ТОВ “Градоліт Запоріжжя” відповідачем надано належним чином засвідчену копію платіжного доручення №1496 від 15.08.2022 на суму 30 000,00 грн.
Отже, ТОВ “Простір Констракшн” під час розгляду цієї справи здійснено часткове погашення суми основного боргу за отриманий товар та надані послуги на суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1496 від 15.08.2022.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне провадження у справі №908/1225/22 щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в частині 30 000,00 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Сторонами не надано до матеріалів справи відповідної мирової угоди.
Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 03.10.2022 за договором №10/08/21 від 10.08.2021 складає 66 595,00 грн., яка підлягає стягненню з ТОВ “Простір Констракшн”.
У зв'язку з невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар та надані послуги, позивачем нараховано пеню в сумі 13 082,31 грн. за загальний період з 11.03.2022 по 25.07.2022.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки встановлюється договором.
Згідно п. 6.5. договору, у випадку порушення строку оплати за поставлений Товар, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12% річних в сумі 5 168,28 грн. за загальний період з 11.03.2022 по 25.07.2022 та інфляційні втрати в сумі 12 497,13 грн. за загальний період з березня 2022 по травень 2022.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п. 6.7 договору зазначено, що у випадку просрочки виконання грошових зобов'язань за даним договором, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час просрочки, а також 12% річних від простроченої суми.
Хоча відповідач й не надав письмового відзиву на позовну заяву, суд прийняв до розгляду заперечення відповідача проти стягнення з нього сум пені, 12% річних та інфляційних втрат, які викладені у клопотанні від 22.08.2022.
В обґрунтування вказаних заперечень відповідач посилається на п.п. 9.1-9.4 договору щодо настання форм-мажорних обставин, у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України та прийняття Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", строк дії якого відповідними Указами Президента України продовжено до 21.11.2022. Також посилається на висновок Торгово-промислової палати України, яким вказані обставини офіційно визнано надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності по договору.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Суд проаналізувавши підстави доводів відповідача щодо заперечення нарахування 12% річних та інфляційних втрат, зазначає, що посилання відповідача на висновок ТПП України від 28.02.2022 за вих. №2024/02.0-7.1, в якому Торгово - промислова палата України, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), як на підставу звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат як відповідальності за порушення строків оплати за отримані послуги, є безпідставними з огляду на наступне.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 12 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 12 % річних входять до складу грошового зобов'язання.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Суд зазначає, що форс-мажорні обставини можуть звільнити товариство тільки від відповідальності за порушення зобов'язань, тобто від нарахування штрафів/пені, проте не звільняють від необхідності виконання відповідних зобов'язань, що обумовлені договором або законом.
Щодо звільнення від сплати суми пені за порушення строків оплати за поставлений товар у зв'язку з настанням форм-мажорних обставин, то суд зазначає, що відповідачем не надано належним та допустимих доказів повідомлення позивача про настання для підприємства форс-мажорних обстави в порядку, передбаченому у.п.п. 9.1.-9.4. договору.
Відповідачем не надано контррозрахунку пені, 12% річних та інфляційних втрат.
Суд перевіривши розрахунки пені, 12% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, зазначає, що у п. 6.7 договору сторонами погоджено розмір відсотку у 12%, розрахунок здійснений з урахуванням строків поставки та відповідних дат поставки товару по кожній видатковій накладній окремо, вони є вірними, відповідають вимогам законодавства, а отже 12% річних в сумі 5 168,28 грн. за загальний період з 11.03.2022 по 25.07.2022, інфляційні втрати в сумі 12 497,13 грн. за загальний період з березня 2022 по травень 2022 та пеня в сумі 13 082,31 грн. за загальний період з 11.03.2022 по 25.07.2022, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини і часткове погашення заборгованості відбулося вже під час розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” (вул.Заводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42716162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Градоліт Запоріжжя” (вул. Привокзальна, буд. 15-А, м.Запоріжжя, 69118; код ЄДРПОУ 44251409) суму основного боргу 66 595 (шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп., 12% річних в сумі 5 168 (п'ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. 28 коп., інфляційні втрати в сумі 12 497 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 13 коп., пеню в сумі 13 082 (тринадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Простір Констракшн” (вул. Заводська, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42716162) суми основного боргу 30 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
У зв'язку з погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними ракетними обстрілами обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, повний текст рішення складено та підписано 19.10.2022.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.