номер провадження справи 18/114/22
про закриття провадження у справі
13.10.2022 справа № 908/1299/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/1299/22
за позовом приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “УНІКА” (вул. Теліги Олени, буд. 5, літера В, м. Київ, 04112)
до відповідача товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” (вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя, 69068)
про стягнення 14595,07 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УНІКА” 04.08.2022 звернулось до Господарського суду Запорізької області шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом про стягнення товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” 14595,07 грн. страхового відшкодування. Позов заявлено на підставі статей 993, 1188 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України “Про страхування”. До розрахунку судових втрат позивачем включено 6000,00 грн. витрат на правову допомогу, які він просить стягнути з відповідача. Також в попередньому (орієнтованому) розрахунку позивач зазначив, що очікує понести 11250,00 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 справу № 908/1299/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.08.2022, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, відкрите провадження у справі № 908/1299/22, присвоєно справі номер провадження 18/114/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1299/22, також запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, про що свідчать довідки про доставку документу в електронному вигляді сторонам в їх електронні кабінети 22.08.2022.
Від відповідача 31.08.2022 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшло клопотання, в якому відповідач повідомив про повне виконання зобов'язання щодо страхового відшкодування та просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України. До клопотання надано копію адресованого ПрАТ «СК «УНІКА» повідомлення №1447 від 19.08.2022 про прийняте рішення та платіжне доручення № 583281 від 19.08.2022 на суму 14595,07 грн.
Від позивача шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” 07.09.2022 надійшло клопотання/заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача. Позивач, посилаючись на те, що він не підтримує своїх позовних вимог внаслідок задоволення їх після пред'явлення позову, просить на підставі ч. 3 ст. 130 НПК України стягнути 2481,00 грн. судового збору з відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача. Також позивач, зважаючи на наявність доказів понесення 6000,00 грн. витрат на правову допомогу, просить стягнути їх з відповідача.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 21.10.2022.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, ухвалу прийнято 13.10.2022 без її проголошення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Матеріали справи свідчать, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» №016345/4640/0000066 від 07.06.2021 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням.
Згідно заяви № 00479985 про подію з ознаками страхового випадку 03.12.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та Volkswagen Jetta, д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого за шкоду майну перед третіми особами застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Мотор-Гарант” за полісом №202612457.
Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 27.01.2022 у справі №521/264/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту «Автоцивілка навпаки» №016345/4640/0000066 від 07.06.2021 звернувся до ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” (Страховика) з заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно рахунку СПД Зарічна М.Н. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 склала 20863,00 грн.
За страховим випадком позивачем складений страховий акт №00479985 від 18.01.2022 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 17195,07 грн., виплата страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 003277 від 19.01.2022.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування” (тут і надалі в редакції станом на дату страхового випадку) Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За визначенням абзаців 1-6 ст. 9 Закону України “Про страхування”, Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону України “Про страхування”).
За замістом ст.ст. 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено порядок виплати страхового відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника тощо.
У разі визнання вимог заявника обґрунтованими страховик зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Так, статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Вказана стаття, яка дублює положення ст. 27 Закону “Про страхування”, надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Такий перехід права вимоги до страховика в науці та практиці цивільного права отримав назву суброгація.
Суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування. Якщо страхові виплати спрямовані на покриття збитків, що виникли у зв'язку із завданням шкоди здоров'ю страхувальника, право вимоги до винної особи до страховика не переходить.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.
Вина водія автомобіля Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 встановлена постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 27.01.2022 у справі №521/264/22.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як водія транспортного засобу Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 , застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Мотор-Гарант” згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом серії ЕР №202612457, який є діючим станом на 03.12.2021.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який є спеціальним законом та регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Пунктом 22.1 ст. 22 зазначеного Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 29 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про страхування” франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Статтею 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом серії ЕР № 2202612457 встановлено, що розмір франшизи становить 2600,00 грн.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахування зносу на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для фототехніки.
Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 вбачається, що рік випуску автомобіля - 2011, а отже на момент ДТП строк його експлуатації перевищував строк, встановлений пунктом 7.38 Методики, згідно з яким значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.
Згідно висновку про виплату страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу марки Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 склав 0,61.
Відповідно до вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс Х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Згідно рахунка-фактури СТО вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault FLUENCE д/н НОМЕР_1 склала 20863,00 грн.: 1350,00 грн. розбірно-складальні роботи, 8640,00 грн. фарбувальні роботи, 1350,00 грн. ремонт пластика переднього бамперу, 3240,00 зварювальні роботи, 6013,00 грн. загальна сума деталей, 270,00 мийка, прибирання.
Коефіцієнт фізичного зносу нараховується тільки на вартість запасних частин, які замінюються на нові, тобто: 6013,00 * (1-0,61) = 2345,07 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин, які були замінені на нові, становить 17195,07 грн.: 1350,00 грн. ремонтно-складальні роботи, 8640,00 грн. фарбувальні роботи, 1350,00 грн. ремонт пластика переднього бамперу, 3240,00 грн. зварювальні роботи, 2345,07 грн. загальна сума запасних частин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, 270,00 мийка, прибирання. За страховим випадком позивачем складений страховий акт №00479985 від 18.01.2022 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 17195,07 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА”, яким сплачене страхове відшкодування за договором страхування транспортного засобу, перейшло право вимоги, в порядку суброгації, з відповідача сплаченого страхового відшкодування, оскільки відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 застрахована в ТзДВ “Страхова компанія “Мотор-Гарант” (відповідач).
Позивачем виплачене страхове відшкодування в сумі 17195,07 грн., до стягнення з відповідача належить сума страхового відшкодування в розмірі 14595,07 грн.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач відповіді на заяву позивача про виплату страхового відшкодування не надав, страхове відшкодування не сплатив.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем вимоги про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю ТзДВ “Страхова компанія “Мотор-Гарант” 14595,07 грн. страхового відшкодування заявлено цілком правомірно.
Матеріали справи свідчать, що після звернення позивача 04.08.2022 до суду відповідач в повному обсязі виконав вимоги позивача щодо виплати страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 5832818 від 19.08.2022 на суму 14595,07 грн.
Отже, відповідач зобов'язання по оплаті страхового відшкодування виконав після звернення із позовом до суду.
Таким чином, з огляду здійснення відповідачем сплати страхового відшкодування, предмет спору відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі за позовом ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” про стягнення ТзДВ “Страхова компанія “Мотор-Гарант” 14595,07 грн. страхового відшкодування слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи наведені приписи ГПК України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, 2481,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову платіжним дорученням № 3358 від 30.06.2022 підлягає поверненню позивачу - за наявності відповідної заяви.
Клопотання позивача про стягнення 2481,00 грн. судового збору з відповідача з посиланням на ч. 3 ст. 130 ГПК України суд відхилив, оскільки дана норма регулює розподіл судових витрат в разі відмови позивача від позову.
Оскільки провадження у справі закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору, то, відповідно, судовий збір із підлягає поверненню з державного бюджету України відповідно підпункту 5) ч. 1 ст. 7 ЗУ “Про судовий збір” - за клопотанням особи, яка його сплатила.
Отже, стягнення з відповідача суми 2481,00 грн. суперечитиме нормам ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Згідно з пунктом 9 частини 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи № 908/1299/22, позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача та заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 6000,00 грн.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Матеріали справи № 908/1299/22 містять копії: Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, додаткової угоди № 1 від 13.12.2021 до договору про надання правової допомоги, додатку № 1 від 24.06.2022 до договору про надання правової допомоги, розрахунку витрат на правову допомогу від 24.06.2022, рахунку № 77 від 24.06.2022, Акта надання послуг № 77 від 04.08.2022, платіжного доручення № 3349 від 28.06.2022 на суму 6000,00 грн., ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1217686 від 01.01.2022, довіреності №1 від 03.01.2022 на адвоката Білоконь Інну Вікторівну.
Договір № 1/20ю про надання правової допомоги від 31.12.2020 укладений ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” (Клієнт) та АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» (Бюро), за умовами якого Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Додатком № 1 від 24.06.2022 до договору про надання правової допомоги передбачено надання послуг щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством, в т.ч. за справою клієнта по страховому випадку 03.12.2021, страхувальник ОСОБА_1 , сума 17195,07 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” складена за підписом адвоката Білоконь І.В., яка діяла на підставі довіреності №1 від 03.01.2022, виданої АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт».
Пунктом 1 додатку №1 від 24.06.2022 року до договору про надання правової допомоги№1/20ю від 31.12.2020 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за договором у розмірі 6000,00 грн., а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
Згідно Договору № 1/20ю про надання правової допомоги та Додатку № 1 від 24.06.2022 позивач поніс сплатив на користь АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» 6000,00 грн. згідно рахунку № 77 від 24.06.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 33549 від 28.06.2022.
В акті надання послуг № 77 від 04.08.2022 до договору про надання правової допомоги узгоджено вартість виконаних робіт (наданих послуг) в фіксованій сумі гонорару в розмірі 6000,00 грн.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт», а відтак правова природа зазначених витрат ПрАТ “Страхова компанія “УНІКА” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач не скористався правом, передбаченим ч. 5 ст. 126 ГПК України, та будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу суду не надав.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
На підставі викладеного, визнання обґрунтованими позовних вимог на час звернення до позивача з позовом, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи № 908/1299/22.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” та приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі № 908/1299/22 за позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” про стягнення 14595,07 грн. - закрити.
3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Мотор-Гарант” (вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя, 69068; ідентифікаційний код 31154435) на користь приватного акціонерного товариство “Страхова компанія “УНІКА” (вул.Теліги Олени, буд. 5, літера В, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 20033533) 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.10.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 174, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут