61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
18.10.2022р. Справа №905/31/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця м.Київ (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815; електронна пошта: uz@uz.gov.ua ) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман, Донецька область (місцезнаходження: 84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; ідентифікаційний код 40150216; електронна пошта: a.komissarova@lotus.don.uz.gov.ua);
до відповідача:Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар, Донецька область (місцезнаходження: 85670, Донецька обл., м. Вугледар, вул. Магістральна, 4; ідентифікаційний код 34032208)
предмет позову: стягнення 134 520,00 грн
підстави позову: невірно зазначена маса вантажу за накладною № 49386154, вагони №№61016671, 61077665, 62008974.
без виклику представників сторін
Обставини справи:
Позивач, Акціонерне товариство Українська залізниця м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Лиман, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар, Донецька область про стягнення штрафу в сумі 134 520грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем у накладній №49386154 маси вантажу відправленого у вагонах №№ 61016671, 61077665, 62008974 про що було складено комерційний акт №496100/123 від 19.07.2021.
Ухвалою суду від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
03.02.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та просить суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати.
При цьому у тексті відзиву відповідач не погоджується із вимогами позивача зазначаючи про те, що:
- комерційний акт №496100/123 від 19.07.2021 позивачем на адресу відповідача не надсилався;
- позивачем не наданий документ, який підтверджує результати зважування в порядку п.3.4. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028, у зв'язку із чим, на думку відповідача, результати зважування є недоведеними;
- зважування та завантаження вугілля у вагони на підприємстві відповідача здійснювалось на 200 тонних вагонних вагах справних і минулих державну повірку, в той час як переважування вантажу на станції Пологи Придніпровської залізниці здійснювалось на 150 т вагах без урахування похибок та вивантаження вугілля з вагонів, а різниця в масі вантажу виведена в результаті простих арифметичних дій;
- позивач не зважував тару (вагони) без вантажу, у той час як їх вага не завжди відповідає маркуванню на вагонах;
- позивачем, окрім комерційного акту, не надано жодних доказів, в розумінні статей 32-34 ГПК України, на підтвердження неправильного зазначення відправником маси вантажу.
Крім того, відповідачем надано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. Розглянувши зазначене клопотання, суд вважає його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Позивачем 16.02.2022 було надано відповідь на відзив, в якому останній навів свої заперечення на відзив відповідача та просив поновити строк на надання відповіді на відзив. Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне його задовольнити.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі.
Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об'єктивних обставин, пов'язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об'єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).
У зв”язку з вищенаведеними обставинами рішення суду ухвалено поза межами процесуального строку.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив,доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, господарський суд
10 липня 2021 року вантажовідправником, Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» за залізничною накладною №49386154 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Роти Донецької залізниці було відправлено вагони №№ 61016671, 61077665, 62008974 з вантажем вугілля кам'яне не поіменоване в алфавіті, вантажоодержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Миронівська теплоелектроцентраль».
У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п.2, 3 гл.14 Додатку 3 до СМГС, навалом.
При оформлені залізничної накладної №49386154 відповідачем вказано масу вантажу у вагоні: № 61016671 нетто 67200кг, № 61077665 нетто 66600 кг, № 62008974 нетто 66400 кг.
Як свідчить розділ 26 залізничної накладної маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (200т) заводський номер №0049.
Правильність внесених відомостей до накладної підтверджена підписом представника відправника.
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.
Відповідно до матеріалів справи, при прибутті вагонів №№ 61016671, 61077665, 62008974 з вантажем на станції Роти Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу, за наслідками якої було виявлено, що маса у даних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №49386154, про що складено акт загальної форми №219 від 19.07.2021.
Актом загальної форми №219 від 19.07.2021 зафіксовано наступне:
у вагоні № 61016671 фактично встановлено: по документу тара 23400кг, нетто 67200кг, по вагам тара 23400 кг, брутто 89840кг, нетто 66440кг., що менше документа на 760кг;
у вагоні № 61077665 фактично встановлено: по документу тара 2З500кг, нетто 66600кг, по вагам тара 23500 кг, брутто 88б20кг, нетто 65l20кг., що менше документа на l480кг;
у вагоні № 62008974 фактично встановлено: по документу тара 23500кг, нетто 66400кг, по вагам тара 23500 кг, брутто 88З20кг, нетто 64820кг., що менше документа на l580кг.
Крім того, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній №49386154, засвідчено комерційним актом №496100/123, складеним 19.07.2021 на станції Роти Донецької залізниці.
Комерційним актом №496100/123 від 19.07.2021 засвідчено: при комісійному
обстеженні в присутності зам. нач. ТТЦ Миронівська ТЄЦ Двадцатова Ю.В., а/ком Чабанова В.І., вагони технічно справні, вантаж вугілля кам'яне, поверхня вантажу нижче рівня бортів вагону, вантаж промаркован подовжньою смугою жовтого кольору 200 мм по усій довжині вагону, слідів крадіжки не виявлено. Фактично при зважувані виявилося вагон № 61016671 по документу тара 23400кг, нетто 67200кг, по вагам тара 23400 кг, брутто 89840кг, нетто 66440кг., що менше документа на 760кг; вагон № 61077665 по документу тара 23500кг, нетто 66600кг, по вагам тара 23500 кг, брутто 88б20кг, нетто 65l20кг., що менше документа на l480кг; вагон № 62008974 по документу тара 23500кг, нетто 66400кг, по вагам тара 23500 кг, брутто 88З20кг, нетто 64820кг., що менше документа на l580кг. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня.
Комерційний акт №496100/123 від 19.07.2021 складено та підписано начальником станції Мороз А.Б., зам. начальника ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двацатовим Ю.В., старшим агентом комерційним Рачковою О.М., агентом комерційним Чабановою В.І. (працівник станції, який особисто здійснював перевірку).
Розпорядженням начальника станції Роти Донецької залізниці №10 від 19.01.2021 визначено коло осіб працівників залізниці, які уповноважені на підписання від імені залізниці комерційних актів, у тому числі, комерційного агента Чабанову В.І. та стар. а/ком Рачкову О.М.
На станції Роти по штатному розпису відсутня посада завідуючого вантажним двором, про що зазначено в розділі Д комерційного акту N №496100/123 від 19.07.2021 тa розпорядженні №10 від 19.01.2021.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у загальному розмірі 134 520,00 грн.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Відповідно до статті 909 ЦК України та частини першої статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною другою статті 908 ЦК України та частини п'ятої статті 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із статтею 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник
зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (стаття 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 «Найменування вантажу» вноситься відмітка «навалом», «насипом» або «наливом».
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа «маса вантажу, визначена відправником» заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі «спосіб визначення маси» зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі «ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)» зазначається: відправником або залізницею; у графі «правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Правильність внесених до пункту 55 залізничної накладної №49386154 відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, щодо маси вантажу у вагонах №№ 61016671, 61077665, 62008974, своїм електронним цифровим підписом підтвердив представник відправника Іванюк В.В.
Згідно із статтею 52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана, на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу, покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Частиною 1 статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними вище приписами кореспондуються положення статті 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Як встановлено судом, при прибутті на станцію Роти Донецької залізниці було здійснено перевірку маси вантажу у вагонах №№ 61016671, 61077665, 62008974 на справних 150-тонних тензометричних вагах №497 ВЄТ 150 ВСД Миронівської ТЕЦ, повірених 22.06.2021, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначених вагонах з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №49386154.
У зв'язку з цим позивачем складено комерційний акт №496100/123 від 19.07.2021, у якому зазначено, що на підставі акту загальної форми №219 від 19.07.2021 проведено контрольне зважування вагонів №№ 61016671, 61077665, 62008974.
Відповідно до пункту 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, пунктом 10 Правил складання актів на виконання статті 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018 у справі №910/11397/17, від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.
Відповідно до частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Комерційний акт №496100/123 від 19.07.2021 складено та підписано начальником станції Мороз А.Б., зам. начальника ТТЦ Миронівської ТЕЦ Двацатовим Ю.В., старшим агентом комерційним Рачковою О.М., агентом комерційний Чабановою В.І. (працівник станції, який особисто здійснював перевірку).
Суд зазначає, що начальник станції та його заступник мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в пункту 10 Правил складання актів.
Згідно з розпорядженням начальника станції Роти Донецької залізниці №10 від 19.01.2021 призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов'язків в комерційних актах, які складаються станціями філії, а саме: п.2.1. перший підпис начальника станції; п.2.2. другий підпис працівник станції, уповноважений на підписання комерційного акту замість начальника вантажного району комерційний агент Рачкова О.М.; 2.3. третій підпис працівник станції, який особисто здійснював перевірку. У разі відсутності обов'язкових підписантів комерційних актів вказаних в п.2.1., 2.2. обов'язки покладаються в п.2.1 на в.о. начальника станції, в п.2.2. на агента комерційного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційні акти підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку пункту 10 Правил складання актів та вважаються такими, що складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Зважування маси вантажу у всіх вагонах на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на справних 150-тонних тензометричних вагах №497 ВЄТ 150 ВСД Миронівської ТЕЦ, повірених 22.06.2021.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 №442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за №1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за №50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) станції Роти Донецької залізниці, заводський №497, власник Миронівська ТЕС, міжповірочний інтервал ЗВВТ два рази на рік; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 1 раз в 3 місяці, відміткою у паспорті підтверджено, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №496100/123 від 19.07.2021 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Згідно із статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній №49386154 зазначено, що провізна плата за вагон зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці до станції Роти Донецької залізниці у вагонах: № 61016671 складає 8968,00 грн., № 61077665 складає 8968,00 грн., № 62008974 складає 8968,00 грн.
За розрахунком позивача загальна сума штрафу (п'ятикратний розмір провізної плати за три вагони) становить 134 520,00 грн. (8968,00 х 5 х 3 = 134 520,00 грн.).
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає статтям 118, 122 Статуту залізниць України.
Отже вимоги позивача є обгрунтованими.
Щодо посилання відповідача на те, що складений залізницею комерційний акт не надсилався на його адресу суд зазначає наступне.
Відповідно до п.8 Правил складання актів, комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.
Одержувачу станція повинна видати складений комерційний акт у триденний термін. Видача актів одержувачам провадиться під розписку на третьому примірнику акта, який зберігається на станції. Вимоги про видачу актів від імені одержувача може пред'являти особа, яка має довіреність одержувача, оформлену згідно із законодавством. Вимоги про видачу актів можуть пред'являтися протягом шести місяців від дня видачі вантажу (п.14 Правил складання актів).
З наведених положень вбачається, що комерційний акт вручається одержувачу у триденний термін на його вимогу, яка може пред'являтись протягом шести місяців від дня видачі вантажу, при цьому законодавчо визначеного обов'язку видати чи направити комерційний акт саме відправнику ані зазначені правила ані норми чинного законодавства не містять, у зв'язку з чим посилання відповідача є безпідставними.
Також відповідач посилається на те, що матеріали позову не містять документ, що підтверджує результат зважування у відповідності до п.3.4 розділу ІІІ Інструкції Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.10.2012 за №1716/22028.
Згідно з п.3.4 розділу ІІІ Інструкції Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №442 від 31.07.2012 результати зважування на електронних ЗВВТ повинні видаватися у друкованому вигляді, для чого конструкція вагопроцесора має передбачати можливість підключення до нього друкувального пристрою.
Пунктом 3.5 вказаної Інструкції, у ЗВВТ для статичного зважування, прийнятих в експлуатацію до набрання чинності цією Інструкцією, допускається відсутність друкувального пристрою.
Інструкція Про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті затверджена наказом №442 від 31.07.2012, при цьому з технічного паспорту вагонних ваг, на яких здійснено переважування вбачається, що зазначений засіб вимірювальної техніки прийнято в експлуатацію 22.01.2007 року, тобто до набрання чинності Інструкцією, у зв'язку з чим використання означених ваг допускається без друкувального пристрою, тобто без фіксації результатів зважування на електронних ЗВВТ у друкованому вигляді.
Посилання відповідача на ті обставини, що зважування та завантаження вантажу у вагони здійснювалось на справних та повірених 200 тонних вагонних вагах, тоді як, переваження на станції Роти вчинено на 150 тонних вагах без урахування похибки та зважування тари (вагони) без вантажу, а різниця в масі виведена шляхом простих арифметичних дій, не приймаються до уваги, з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом - виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150 тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу, адже іншим способом визначення маси вантажу є розрахунковий.
У п.26 Спосіб визначення маси накладної №49386154 зазначені вагонні ваги (200т) заводський №0049. За змістом комерційного акту №496100/123 від 19.07.2021, переважування вантажу на станції Роти Донецької залізниці здійснювалось на 150 тонних електронних вагах, що повністю узгоджується з приписами наведених вище норм.
Стосовно доводів відповідача щодо необхідності здійснення зважування маси вагону без вантажу суд зазначає, що залізницею перевірка маси вантажу була здійснена тим же способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення вантажовідправником та виходячи з маси тари кожного з вагонів, яка була зазначена відправником в накладній, за правильність даних в якій відповідає відправник.
Враховуючи викладене, позивачем правомірно складено комерційний акт щодо невідповідності показників маси у накладній та показниками зважування вагону.
Крім того, відповідач надав клопотання про зменшення судом суми штрафу до однієї провізної плати, за огляду на те, що допущене порушення не спричинило збитків для залізниці та інших учасників, крім того вартість вантажу відправленого за накладною складає 204 252,05 грн., а розмір штрафу заявлений до стягнення складає 134 520 грн., що фактично позбавляє відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції.
Згідно з ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Статтею 551 ЦК України передбачено, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України, ані ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.
Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.
Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнутий один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Суд приймає до уваги, що згідно доданих до відзиву на позов документів на підтвердження вартості вантажу, розмір штрафу складає 65% від вартості вугілля, що фактично позбавляє відповідача на отримання будь-якої економічної вигоди від цієї господарської операції.
Також судом прийнято до уваги наданий відповідачем Акт про початок цілозмінних простоїв від 25.06.2021р.
Позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в заявленому розмірі за факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що маса вантажу у вагонах, не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів, що не могло стоворювати небезпеку під час перевезення.
За наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
Приймаючи до уваги наведене, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати за а кожний вагон, тобто у розмірі 26 904 грн.(8968 x 3).
Такий розмір штрафу, на думку суду, є справедливим та співмірним вчиненому порушенню відповідачем.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України оплата судових витрат покладається на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 165, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця, м.Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця, м.Лиман, Донецька область до відповідача Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1, м.Вугледар Донецька область про стягнення штрафу у розмірі 134 520грн., задовольнити частково в сумі 26 904 грн .
Стягнути з Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (84404, Донецька обл., місто Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) суму штрафу у розмірі 26 904 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 2270 грн.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Суддя Ю.С. Зельман