вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.10.2022м. ДніпроСправа № 904/1778/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", с. Широке, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Головаха К.К.
Представники:
від позивача: Жигалюк Ю.С.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", в якій просить суд стягнути заборгованість за договором поставки № 76 від 13.06.2018 у розмірі 4 748 085, 45 грн, яка складається з основного боргу - 2 470 992, 62 грн, пені - 807 151, 37 грн, інфляційних збитків - 323 119, 78 грн, відсотки за користування чужими коштами - 1 146 821, 68 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" (вул. Молодіжна, 1-А, Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53070) надати в призначену дату судового засідання оригінальний примірник підписаної додаткової угоди № 5 до договору поставки № 76 від 13.06.2018.
01.08.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
04.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК" подало до господарського суду Дніпропетровської області заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 09.08.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" про участь в засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" на 16.08.2022 задоволено.
Ухвалою суду від 16.08.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 13.09.2022.
22.08.2022 позивачем надано відповідь на відзив.
02.09.2022 позивачем надано клопотання про долучення доказів, в якому він зазначає про здійснений ним перерахунок пені за період з 04.01.2021 по 01.09.2022 відповідно до договору № 76 від 13.06.2018, яка станом на день підписання цього клопотання склала 807 151, 37 грн.
Ухвалою суду від 13.09.2022 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 18.10.2022. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТАК" в клопотанні про долучення доказів до матеріалів справи № 904/1778/22.
В судове засідання 18.10.2022 представник відповідача не з'явився.
Подав клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізню дату, у зв'язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життя, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії.
Розглянувши подане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вказує на те, що провадження у даній справі триває вже тривалий час і всі учасники справи скористались своїм правом на подання заяв по суті справи з посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень статті 197 ГПК України учасники мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Відповідач не скористався відповідним правом.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.
В ході судового засідання 18.10.2022 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 18.10.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 76 від 13.06.2018, в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
ТОВ «АСС» стверджує, що в зобов'язаннях між ТОВ «АСС» та ТОВ «ІТАК» відбулася новація первісне зобов'язання ТОВ «АСС» зі сплати основного боргу на умовах визначених в договорі припинилося. Проте, виходячи зі змісту листа від 14.02.2022, воно було замінене новим зобов'язанням ТОВ «АСС» сплачувати основну суму заборгованості, що виникла за договором, у сумі мінімум 100 000 грн на тиждень.
На думку відповідача, оскільки ТОВ «ІТАК» не заперечило викладені обставини у вищезазначеному листі, то відповідно всі додаткові зобов'язання пов'язані зі сплатою основної суми заборгованості за договором наразі є припиненими.
Крім того, відповідач зазначає, що до моменту завершення форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та введення воєнного стану) ТОВ «АСС» не матиме змоги погасити основну заборгованість за договором.
Також, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач не погоджується з позицією відповідача.
ТОВ «ІТАК» звертає увагу, що починаючи з 14.02.2022 вже минуло 28 тижнів (на момент подачі відповіді на відзив), і за цей час ТОВ «АСС» так і не погасило свій основний борг в сумі 2 470 992, 62 грн за договором поставки, що виник ще 24.09.2021.
Щодо твердження відповідача, що всі додаткові зобов'язання пов'язані зі сплатою основної суми заборгованості за договором є припиненими, позивач зазначає, що у пункті 10.2 договору поставки № 76 від 13.06.2018 передбачено, що будь-які зміни чи доповнення до даного договору мають юридичну силу тільки тоді, коли вони оформлені у письмовій формі та підписані сторонами.
Отже, твердження відповідача про новацію в зобов'язаннях між ТОВ «АСС» та ТОВ «ІТАК» є безпідставними.
Щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань через форс - мажорні обставини позивач зауважує, що в період існування форс-мажорних обставин, нарахування пені не здійснювалось.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
13.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТАК» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСС» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 76 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник на замовлення покупця зобов'язується виготовити флексографічним способом (з використанням фото полімерного кліше) та передати у власність покупця друковану продукцію (надалі - Продукція), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору.
Поставка продукції за даним договором здійснюється на умовах товарного кредиту. Асортимент, ціни та найменування продукції зазначаються у рахунках - фактурах та/або Специфікаціях на кожну окрему партію продукції, що оформляються додатками та є невід'ємною частиною договору (пункти 1.2 - 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору, вартість фотополімерного кліше, за згодою сторін, може включатися в ціну продукції, а може бути виділено окремо та оплачено в строки згідно п. 2.2 даного договору на підставі виставленого постачальником рахунки-фактури.
Пунктом 2.1 договору, ціна на продукцію зазначається в національній валюті України.
Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином:
- 100 % вартість продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання продукції покупцем, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
У разі несвоєчасної оплати покупцем продукції, постачальник має право нарахувати на підставі ст. 694 ЦКУ відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 2 % за користування товарним кредитом в місяць від вартості поставленої та неоплаченої продукції покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами від дня, коли продукція мала бути оплачена та до дня її фактичної оплати в повному обсязі. Сплата відсотків здійснюється впродовж трьох банківських днів після їх нарахування та проводиться в гривнях поточний рахунок постачальника (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.09.2019).
Покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами від дня, коли продукція мала бути оплачена та до дня фактичної оплати в повному обсязі (пункт 2.3 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору, передача продукції покупцю відбувається на умовах EXW (склад постачальника, м. Київ, Україна) згідно ІНКОТЕРМС 2010, за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 44.
Вважається, що постачальник передав продукцію у власність покупця, а покупець прийняв продукцію з моменту завантаження продукції на транспорт покупця та підписання відповідної видаткової накладної (пункт 5.2 договору).
Відповідно до пункту 6.2 договору, за порушення покупцем п. 2.2 або п. 4.2 договору останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, проте у будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором (пункт 11.1 договору).
Додатковими угодами № 1 від 27.12.2019, № 4 від 02.12.2020 та № 5 від 28.12.2021 було пролонговано дію договору.
На виконання умов договору позивач виготовило та передало у власність відповідачу товар, відповідно до видаткових накладних:
- № ИТ-1600 від 03.06.2019 на суму 401 476, 34 грн;
- № ИТ-1926 від 02.07.2019 на суму 581 733, 37 грн;
- № ИТ-2315 від 05.08.2019 на суму 207 064, 14 грн;
- № ИТ-2740 від 09.09.2019 на суму 65 466, 25 грн;
- № ИТ-2741 від 09.09.2019 на суму 102 307, 32 грн;
- № ИТ-2811 від 13.09.2019 на суму 395 560, 30 грн;
- № ИТ-3809 від 27.11.2019 на суму 701 696, 38 грн;
- № ИТ-3810 від 27.11.2019 на суму 195 779, 74 грн;
- № ИТ-4061 від 16.12.2019 на суму 129 999, 26 грн;
- № ИТ-4161 від 23.12.2019 на суму350 496, 80 грн;
- № ИТ-0115 від 15.01.2020 на суму 106 699, 43 грн;
- № ИТ-0272 від 31.01.2020 на суму 487 844, 52 грн;
- № ИТ-0321 від 05.02.2020 на суму 160 408, 08 грн;
- № ИТ-0646 від 05.03.2020 на суму 480 530, 50 грн;
- № ИТ-1050 від 07.04.2020 на суму 168 632, 36 грн;
- № ИТ-1184 від 16.04.2020 на суму 479 555, 56 грн;
- № ИТ-1299 від 29.04.2020 на суму 552 367, 03 грн;
- № ИТ-1617 від 29.05.2020 на суму 692 905, 44 грн;
- № ИТ-1618 від 29.05.2020 на суму 136 301, 65 грн;
- № ИТ-2254 від 24.07.2020 на суму 151 215, 79 грн;
- № ИТ-2255 від 24.07.2020 на суму 767 392, 22 грн;
- № ИТ-2474 від 14.08.2020 на суму 239 830, 45 грн;
- № ИТ-2475 від 14.08.2020 на суму 240 964, 86 грн;
- № ИТ-2752 від 10.09.2020 на суму 25 686, 77 грн;
- № ИТ-2753 від 10.09.2020 на суму 777 566, 24 грн;
- № ИТ-3606 від 17.11.2020 на суму 451 739, 32 грн;
- № ИТ-3849 від 04.12.2020 на суму 801 355, 18 грн;
- № 274 від 29.01.2021 на суму 798 372, 88 грн;
- № 275 від 29.01.2021 на суму 448 354, 27 грн;
- № 1015 від 25.03.2021 на суму 1 047 980, 56 грн;
- № 1770 від 14.05.2021 на суму 203 597, 66 грн;
- № 2108 від 07.06.2021 на суму 413 270, 51 грн;
- № 2304 від 30.06.2021 на суму 476 138, 35 грн;
- № 2548 від 12.07.2021 на суму 137 567, 36 грн;
- № 2587 від 14.07.2021 на суму 371 452, 79 грн;
- № 3175 від 25.08.2021 на суму 555 238, 26 грн;
- № 3176 від 25.08.2021 на суму 515 093, 28 грн;
- № 4078 від 26.10.2021 на суму 550 457, 99 грн;
- № 5071 від 24.12.2021 на суму 134 474, 28 грн;
- № 23 від 04.01.2022 на суму 1 017 367, 09 грн;
Всього товару за період червень 2019 року по січень 2022 року поставлено відповідачу на суму 16 521 940, 58 грн.
Відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 14 050 948 грн.
01.10.2019 відповідач повернув позивачу товар (плівка ПЕТ 12 мкм 25% ТП «Розумний вибір») вартістю 19 098, 40 грн з ПДВ, про що сторони підписали накладну і повернення постачальнику товару № 7 на суму 19 098, 40 грн. Також 25.11.2020 року відповідач повернув позивачу товар (плівка ТП 25% «Розумний вибір») вартістю 732, 10 грн з ПДВ, про сторони підписали, накладну про повернення постачальнику товару № 22 на загальну суму 732, 10 грн. 25.11.2020 відповідач повернув позивачу товар (плівка кетчуп Класичний «Розум вибір» 300 гр ПЕТ) вартістю 140, 43 грн з ПДВ, про що сторони підписали накладну повернення постачальнику товару № 24 на загальну суму 140, 43 грн.
Таким чином, враховуючи усі вищевказані перерахування грошових коштів відповідачем позивачу за поставлену продукцію та повернення товару за договором поставки, заборгованість відповідача перед позивачем 2 470 992, 62 грн.
Доказів сплати якої до матеріалів справи не надано.
Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому позивач, окрім суми основного боргу в розмірі 2 470 992, 62 грн, просить суд стягнути з відповідача також пеню в розмірі 807 151, 37 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1 146 8212, 68 грн та інфляційних втрат у розмірі 323 119, 78 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми основного боргу
За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт прийняття покупцем товару на загальну суму 16 521 940, 58 грн підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 2.2 договору, оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином:
- 100 % вартість продукції протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання продукції покупцем, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.
Виходячи зі змісту умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати є таким, що настав.
За твердженням позивача, відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого йому товару виконав частково, у зв'язку у нього перед позивачем утворилась заборгованість за договором у розмірі 2 470 992, 62 грн.
Однак, відповідач наполягає на тому, що виходячи зі змісту листа від 14.02.2022 первісне зобов'язання ТОВ «АСС» зі сплати основного боргу на умовах визначених в договорі припинилося і було замінене новим зобов'язанням ТОВ «АСС» сплачувати основну суму заборгованості, що виникла за договором у сумі мінімум 100 000 грн на тиждень.
Пунктом 10.2 договору поставки № 76 від 13.06.2018 передбачено, що будь-які зміни чи доповнення до даного договору мають юридичну силу тільки тоді, коли вони оформлені у письмовій формі та підписані сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Проте, суд зазначає, що жодних змін про виключення, або не застосування пункту 2.2 договору поставки до оплати окремих поставок товару сторони не погоджували, зміни в договір не вносились з цього приводу, тому вказаний пункт є обов'язковими до виконання.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На момент розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення перед позивачем боргу за поставлений товар у розмірі 2 470 992, 62 грн, позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача, які ґрунтуються на існуванні форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), що не залежала від сторін та унеможливила виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, то суд відзначає наступне.
Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24 лютого 2022 року воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов'язання для всіх без виключення суб'єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов'язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов'язань, як помилково вказує відповідач.
Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв'язок між зобов'язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов'язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності Товариство у відзиві на позов не вказує, які саме на його думку зобов'язання за Договором були ним порушені або невиконані. Разом з тим, посилаючись на дію карантинних заходів та введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили виникнення затримок з оплати товару.
Крім того, одне лише передбачене законом віднесення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання договору поставки.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором.
Окремо суд звертає увагу, що поставка товару відбулася в період з червня 2019 року по січень 2022 року (несплаченими лишилися поставки в період з серпня 2021 року по січень 2022 року), тому граничний строк оплати товару наступив до введення воєнного стану в країні (24.02.2022). Отже відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений товар на суму 2 470 992, 62 грн до настання обставин, на які він посилається як на форс-мажор.
Відтак, твердження відповідача про те, що затримка оплати послуг відповідачем сталася з причин настання форс-мажорних обставин, а саме з початком військової агресії Російської федерації проти України та введенням військового стану, є необґрунтованим.
Також, досліджуючи баланс інтересів сторін, суд звертає увагу на ту обставину, що поставка товару та настання строку його оплати відбулися до введення воєнного стану; відповідач прийняв товар, однак не оплачує його впродовж 4 місяців до введення відповідного положення.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання,тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до пункту 6.2 договору, за порушення покупцем п. 2.2 або п. 4.2 договору останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення.
Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в розмірі 807 151, 37 грн.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати виконаних робіт, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Однак, перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є невірним.
Судом встановлено помилковість визначеного позивачем періоду нарахування пені та невідповідність здійсненого розрахунку пені положенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та частині 5 статті 254 Цивільного кодексу України.
Позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано наведених вище положень щодо порядку перебігу строків, у зв'язку з чим помилково визначено кінцеві дати виконання відповідачем грошових зобов'язань та початкові дати періодів нарахування.
Виходячи з положень частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та пункту 6.2 договору за видатковими накладними:
- № ИТ-1600 від 03.06.2019 нарахування пені розпочинається з 04.07.2019, оскільки останнім днем оплати є 03.07.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 24 353 грн;
- № ИТ-1926 від 02.07.2019 нарахування пені розпочинається з 02.08.2019, оскільки останнім днем оплати є 01.08.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 28424, 97 грн;
- № ИТ-2315 від 05.08.2019 нарахування пені розпочинається з 04.09.2019, оскільки останнім днем оплати є 03.09.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 14 757, 87 грн;
- № ИТ-2740 від 09.09.2019 нарахування пені розпочинається з 10.10.2019, оскільки останнім днем оплати є 09.10.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 2 833, 88 грн;
- № ИТ-2741 від 09.09.2019 нарахування пені розпочинається з 10.10.2019, оскільки останнім днем оплати є 09.10.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 4 428, 65 грн;
- № ИТ-2811 від 13.09.2019 нарахування пені розпочинається з 16.10.2019, останнім днем платежу є 15.10.2019, оскільки - 13.10.2019 вихідний, а 14.10.2019 є святковим днем. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 19 738, 92 грн;
- № ИТ-3809 від 27.11.2019 нарахування пені розпочинається з 28.12.2019, оскільки останнім днем оплати є 27.12.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 22 023, 70 грн;
- № ИТ-3810 від 27.11.2019 нарахування пені розпочинається з 28.12.2019, оскільки останнім днем оплати є 27.12.2019. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 10 783, 02 грн;
- № ИТ-4061 від 16.12.2019 нарахування пені розпочинається з 16.01.2020, оскільки останнім днем оплати є 15.01.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 5 755, 65 грн;
- № ИТ-4161 від 23.12.2019 нарахування пені розпочинається з 23.01.2020, оскільки останнім днем оплати є 22.01.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 14 634, 97 грн;
- № ИТ-0115 від 15.01.2020 нарахування пені розпочинається з 15.02.2020, оскільки останнім днем оплати є 14.02.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 3 804, 32 грн;
- № ИТ-0272 від 31.01.2020 нарахування пені розпочинається з 03.03.2020, останнім днем платежу є 02.03.2020, оскільки - 01.03.2020 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 16 400, 68 грн;
- № ИТ-0321 від 05.02.2020 нарахування пені розпочинається з 07.03.2020, оскільки останнім днем оплати є 06.03.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 5 852, 84 грн;
- № ИТ-0646 від 05.03.2020 нарахування пені розпочинається з 07.04.2020, останнім днем платежу є 06.04.2020, оскільки - 04.04.2020 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 12 726, 46 грн;
- № ИТ-1050 від 07.04.2020 нарахування пені розпочинається з 08.05.2020, оскільки останнім днем оплати є 07.05.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 2 921, 17 грн;
- № ИТ-1184 від 16.04.2020 нарахування пені розпочинається з 19.05.2020, останнім днем платежу є 18.05.2020, оскільки - 16.05.2020 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 9 415, 69 грн;
- № ИТ-1299 від 29.04.2020 нарахування пені розпочинається з 30.05.2020, оскільки останнім днем оплати є 29.05.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 13 986, 56 грн;
- № ИТ-1617 від 29.05.2020 нарахування пені розпочинається з 01.07.2020, останнім днем платежу є 30.06.2020, оскільки - 27-28.06.2020 вихідний, а 29.06.2020 є святковим днем. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 22 054, 86 грн;
- № ИТ-1618 від 29.05.2020 нарахування пені розпочинається з 01.07.2020, останнім днем платежу є 30.06.2020, оскільки - 27-28.06.2020 вихідний, а 29.06.2020 є святковим днем. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 5 340, 44 грн;
- № ИТ-2254 від 24.07.2020 нарахування пені розпочинається з 26.08.2020, останнім днем платежу є 25.08.2020, оскільки - 23.08.2020 вихідний, а 24.08.2020 є святковим днем. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 3 582, 43 грн;
- № ИТ-2255 від 24.07.2020 нарахування пені розпочинається з 26.08.2020, останнім днем платежу є 25.08.2020, оскільки - 23.08.2020 вихідний, а 24.08.2020 є святковим днем. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 31 228, 69 грн;
- № ИТ-2474 від 14.08.2020 нарахування пені розпочинається з 15.09.2020, останнім днем платежу є 14.09.2020, оскільки - 13.09.2020 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 10 206, 86 грн;
- № ИТ-2475 від 14.08.2020 нарахування пені розпочинається з 15.09.2020, останнім днем платежу є 14.09.2020, оскільки - 13.09.2020 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 11 002, 67 грн;
- № ИТ-2752 від 10.09.2020 нарахування пені розпочинається з 13.10.2020, останнім днем платежу є 12.10.2020, оскільки - 10-11.10.2020 вихідні. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 1 009, 36 грн;
- № ИТ-2753 від 10.09.2020 нарахування пені розпочинається з 13.10.2020, останнім днем платежу є 12.10.2020, оскільки - 10-11.10.2020 вихідні. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 34 456, 28 грн;
- № ИТ-3606 від 17.11.2020 нарахування пені розпочинається з 18.12.2020, оскільки останнім днем оплати є 17.12.2020. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 16 448, 25 грн;
- № ИТ-3849 від 04.12.2020 нарахування пені розпочинається з 05.01.2021, останнім днем платежу є 04.01.2021, оскільки - 03.01.2021 вихідний. Кінцевий строк нарахування пені - 04.07.2021 (положення ч. 6 ст. 232 ГКУ). Отже, враховуючи зміну початкової та кінцевої дати нарахування та часткові оплати пеня становить 39 986, 90 грн;
- № 274 від 29.01.2021 нарахування пені розпочинається з 02.03.2021, останнім днем платежу є 01.03.2021, оскільки - 28.02.2021 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 45 661, 19 грн;
- № 275 від 29.01.2021 нарахування пені розпочинається з 02.03.2021, останнім днем платежу є 01.03.2021, оскільки - 28.02.2021 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 30 945, 25 грн;
- № 1015 від 25.03.2021 нарахування пені розпочинається з 27.04.2021, останнім днем платежу є 26.04.2021, оскільки - 24-25.04.2021 вихідні. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 63 264, 95 грн;
- № 1770 від 14.05.2021 нарахування пені розпочинається з 15.06.2021, останнім днем платежу є 14.06.2021, оскільки - 13.06.2021 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 11 811, 20 грн;
- № 2108 від 07.06.2021 нарахування пені розпочинається з 08.07.2021, останнім днем платежу є 07.07.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 27 311, 57 грн;
- № 2304 від 30.06.2021 нарахування пені розпочинається з 31.07.2021, останнім днем платежу є 30.07.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 31 960, 14 грн;
- № 2548 від 12.07.2021 нарахування пені розпочинається з 12.08.2021, останнім днем платежу є 11.08.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 9 622, 43 грн;
- № 2587 від 14.07.2021 нарахування пені розпочинається з 14.08.2021, останнім днем платежу є 13.08.2021. Кінцевий строк нарахування пені - 10.02.2022 (положення ч. 6 ст. 232 ГКУ). Отже, враховуючи зміну початкової та кінцевої дати нарахування та часткові оплати пеня становить 31 686, 15 грн;
- № 3175 від 25.08.2021 нарахування пені розпочинається з 25.09.2021, останнім днем платежу є 24.09.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 41 217, 02 грн;
- № 3176 від 25.08.2021 нарахування пені розпочинається з 25.09.2021, останнім днем платежу є 24.09.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування пеня становить 38 497, 91 грн;
- № 4078 від 26.10.2021 нарахування пені розпочинається з 26.11.2021, останнім днем платежу є 25.11.2021. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування пеня становить 25 245, 66 грн;
- № 5071 від 24.12.2021 нарахування пені розпочинається з 25.01.2022, останнім днем платежу є 24.01.2022, оскільки - 23.01.2022 вихідний. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування та часткові оплати пеня становить 2 210, 54 грн;
- № 23 від 04.01.2022 нарахування пені розпочинається з 04.02.2022, останнім днем платежу є 03.02.2022. Отже, враховуючи зміну початкової дати нарахування пеня становить 11 149, 23 грн;
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 758 738, 33 грн. В задоволенні пені у розмірі 48 413, 104 грн слід відмовити.
Щодо суми нарахованих відсотків за користування грошовими коштами та інфляційних втрат
Позивач просив суд стягнути з відповідача проценти за неправомірне користування грошовими коштами у розмірі 1 146 821, 68 грн на підставі п. 2.3 договору, а також інфляційні втрати на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У відповідності з пункту 2.3 договору у випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього договору.
Пунктом 9.4 договору поставки встановлено, що покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму заборгованості за поставлену продукцію, а також сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами від дня, коли продукція мала бути оплачена та до дня фактичної оплати в повному обсязі
Проценти за користування чужими грошовими коштами були визначені позивачем в сумі 2 496 847, 36 грн за загальний період з 13.09.2019 по 13.06.2022, нараховані на заборгованість відповідача, про що було виставлені наступні рахунки:
- № 1493 від 13.06.2022 на суму 218 998, 95 грн (рахунок дійсний до сплати до 17.06.2022);
- № 1080 від 05.05.2022 на суму 178 227, 57 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.05.2022);
- № 812 від 08.04.2022 на суму 102 862, 30 грн (рахунок дійсний до сплати до 12.04.2022);
- № 813 від 08.04.2022 на суму 141 162, 68 грн (рахунок дійсний до сплати до 13.04.2022);
- № 412 від 04.02.2022 на суму 121 028, 27 грн (рахунок дійсний до сплати до 08.02.2022);
- № 19 від 05.01.2022 на суму 97 287, 34 грн;
- № 4298 від 03.12.2021 на суму 117 557, 76 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.12.2021);
- № 3892 від 09.11.2021 на суму 95 056, 49 грн;
- № 3464 від 07.10.2021 на суму 71 931, 43 грн (рахунок дійсний до сплати до 11.10.2021);
- № 2986 від 02.09.2021 на суму 94 708, 44 грн;
- № 2619 від 05.08.2021 на суму 104 624, 31 грн (рахунок дійсний до сплати до 09.08.2021);
- № 2227 від 05.07.2021 на суму 115 411, 28 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.07.2021);
- № 1892 від 04.06.2021 на суму 95 114, 38 грн (рахунок дійсний до сплати до 09.06.2021);
- № 1514 від 05.05.2021 на суму 75 074, 65 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.05.2021);
- № 1106 від 05.04.2021 на суму 68 682, 02 грн;
- № 695 від 05.03.2021 на суму 49 632, 11 грн (рахунок дійсний до сплати до 09.03.2021);
- № 338 від 04.02.2021 на суму 73 439, 80 грн (рахунок дійсний до сплати до 08.02.2021);
- № 11 від 05.01.2021 на суму 84 088, 95 грн;
- № ИТ-3965 від 04.12.2020 на суму 69 900 грн (рахунок дійсний до сплати до 08.12.2020);
- № ИТ-3549 від 04.11.2020 на суму 65 753, 88 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.11.2020);
- № ИТ-3405 від 26.10.2020 на суму 71 245, 65 грн;
- № ИТ-3104 від 02.10.2020 на суму 54 486, 70 грн (рахунок дійсний до сплати до 04.10.2020);
- № ИТ-3022 від 28.09.2020 на суму 56 023, 64 грн (рахунок дійсний до сплати до 30.09.2020);
- № ИТ-2645 від 25.08.2020 на суму 37 722, 09 грн (рахунок дійсний до сплати до 28.08.2020);
- № ИТ-2366 від 29.07.2020 на суму 36 207, 63 грн (рахунок дійсний до сплати до 31.07.2020);
- № ИТ-2312 від 24.07.2020 на суму 31 729, 64 грн (рахунок дійсний до сплати до 28.07.2020);
- № ИТ-1974 від 25.06.2020 на суму № 20 622, 24 грн;
- № ИТ-1600 від 25.05.2020 на суму 16 811, 57 грн;
- № ИТ-1293 від 24.04.2020 на суму 26 703, 23 грн;
- № ИТ-0924 від 25.03.2020 на суму 28 640, 38 грн;
- № ИТ-0332 від 05.02.2020 на суму 18 904, 74 грн;
- № ИТ-0011 від 08.02.2020 на суму 8 634, 47 грн;
- № ИТ-4323 від 04.12.2019 на суму 7 668, 85 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.12.2019);
- № ИТ-4322 від 04.11.2019 на суму 18 537, 69 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.11.2019);
- № ИТ-3237 від 04.10.2019 на суму 5 827, 84 грн (рахунок дійсний до сплати до 07.10.2019);
- № ИТ-2922 від 13.09.2019 на суму 16 538, 36 грн (рахунок дійсний до сплати до 13.09.2019);
Відповідачем частково сплачено проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1 350 025, 68 грн, несплаченою залишається сума у розмірі 1 146 821, 68 грн.
Проценти за користування чужими грошовими коштами були визначені позивачем в сумі 1 146 821, 68 грн, нараховані на заборгованість відповідача за загальний період з 13.09.2019 по 13.06.2022, їх розмір є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим проценти за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 323 119, 78 грн, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є невірною.
Суд зазначає, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справах № 910/13071/19 та № 905/21/19, а саме нарахування за періоди:
- січень 2020 року на суму 326 409 грн не здійснюється, оскільки із даних позивача дана заборгованість існувала в період з 29.11.2020 по 03.12.2020, подалі сума зменшувала, у зв'язку з частковими оплатами, отже позивачем обрано невірний період нарахування інфляційних.
- січень 2020 року на суму 76 409 грн не здійснюється, позивачем не враховано повну оплату заборгованості 08.01.2020. Оскільки погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.
- січень 2020 року на суму 701 696 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 08.01.2020 у розмірі 23 590, 79 грн та 15.01.2020 у розмірі 100 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за січень 2020 року буде нараховуватися на суму 578 105, 19 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 1 156, 21 грн.
- березень 2020 року на суму 228 105 грн не здійснюється, позивачем не враховано повну оплату заборгованості 13.03.2020. Оскільки погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.
- травень 2020 року на суму 221 732 грн не здійснюється, позивачем не враховано повну оплату заборгованості 14.05.2020. Оскільки погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.
- червень 2020 року на суму 279 531 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 03.06.2020 у розмірі 100 000 грн, 11.06.2020 у розмірі 100 000 та 12.06.2020 у розмірі 50 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за червень 2020 року буде нараховуватися на суму 29 531, 44 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 59, 06 грн.
- вересень 2020 року на суму 14 188 грн не здійснюється, позивачем не враховано повну оплату заборгованості 07.09.2020. Оскільки погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.
- жовтень 2020 року на суму 470 094 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 02.10.2020 у розмірі 50 000 грн, 05.10.2020 у розмірі 50 000 та 13.10.2020 у розмірі 100 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за жовтень 2020 року буде нараховуватися на суму 265 094, 38 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 2 650, 94 грн.
- листопад 2020 року на суму 102 611 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 03.11.2020 у розмірі 50 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за листопад 2020 року буде нараховуватися на суму 52 611, 82 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 683, 95 грн.
- січень 2021 року на суму 319 863 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 15.01.2021 у розмірі 200 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за січень 2021 року буде нараховуватися на суму 119 863, 62 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 1 558, 23 грн.
- лютий 2021 року на суму 80 658 грн не здійснюється, позивачем не враховано повну оплату заборгованості 09.02.2021. Оскільки погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця.
- березень 2021 року на суму 333 911 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 02.03.2021 у розмірі 100 000 грн, 04.03.2021 у розмірі 100 000 грн та 12.03.2021 у розмірі 100 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за березень 2021 року буде нараховуватися на суму 33 911, 94 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 576, 50 грн.
- за травень 2021 року на суму 531 274 грн не здійснюється, оскільки час прострочення у відповідному місяці менше половині місяця, тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Позивачем не врахована часткова оплата 12.05.2021 на суму 100 000 грн, де заборгованість мала становити 431 274 грн, проте, суд зазначає, що позивачем в розрахунку надані нарахування і на заборгованість у розмірі 531 274 грн і на 431 274 грн за той самий період. Отже, суд дійшов висновку у неправомірності нарахування за травень 2021 року на суму 531 274 грн.
- вересень 2021 року на суму 996 335 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 03.09.2021 у розмірі 200 000 грн, 10.09.2021 у розмірі 100 000 грн, 13.09.2021 у розмірі 100 000 грн та 15.09.2021 у розмірі 100 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за вересень 2021 року буде нараховуватися на суму 496 335, 05 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 5 956, 02 грн.
- січень 2022 року на суму 76 908 грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 12.01.2022 у розмірі 50 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за січень 2022 року буде нараховуватися на суму 26 908, 93 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 349, 82 грн.
- лютий 2022 року на суму 348 361грн розраховано невірно. Позивачем не враховано позицію, що якщо часткова плата боржником внесена за період з 1 до 15 числа включно остання має відніматися від заборгованості у поточному місяці. Відповідачем було частково погашено заборгованість 09.02.2022 у розмірі 200 000 грн та 11.02.2022 у розмірі 100 000 грн. Отже, з урахуванням часткових оплат інфляційна складова за лютий 2022 року буде нараховуватися на суму 48 361, 72 грн, а сума інфляційних втрат буде становити 773, 79 грн.
За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог інфляційні втрати підлягають зменшенню та стягненню у розмірі 290 435, 97 грн. У розмірі 32 683, 81 грн інфляційних втрат слід відмовити.
Щодо зменшення інфляційних втрат
Суд зазначає, що інфляційні втрати не є штрафною санкцією, отже обставини, які зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку компенсувати позивачу розмір інфляційних втрат.
Вирішуючи спір про наявність підстав для звільнення від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в період дії форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України), слід враховувати таке.
За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Водночас згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
За змістом наведеної норми закону нараховані інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
З правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України випливає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 3-1195гс16 (№ 9/5014/969/2012(5/65/2011) (див. постанову ВСУ від 12.04.2017 у справі № 913/869/14).
Слід також враховувати, що сторонни, укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки оплати товару. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Необхідно врахувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС", як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений позивачем товар на загальну суму 16 521 940, 58 грн, усвідомлювало необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 70 004, 83 грн.
Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (53070, Дніпропетровська область, с. Широке, вул. Молодіжна, буд. 1а; ідентифікаційний код 30260000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 44; ідентифікаційний код 16476839) суму боргу в розмірі 2 470 992, 62 грн, пеню в розмірі 758 738, 33 грн, відсотки за користування чужими коштами в розмірі 1 146 821, 68 грн, інфляційні втрати в розмірі 290 435, 97 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 70 004, 83 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено та підписано 19.10.2022.
Суддя В.І. Ярошенко