вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.10.2022 Справа № 904/1429/22
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс», м. Дніпро
До: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» , м. Дніпро
Про: стягнення 26 400, 00 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
ТОВ «Металургтранс» (позивач) звернувся з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) про стягнення 26 400, 00 грн. збитків, завданих вантажним вагонам № 56724206 та № 56724222 внаслідок їх пошкодження в період перебування на відповідальності відповідача та сплатою позивачем орендної плати за час їх перебування в ремонті .
Ухвалою суду від 22.06.22р. було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) проти заявлених позовних вимог заперечував ,стверджуючи, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували потребу в користуванні орендарем спірних вагонів. Також вказував , що у матеріалах справи відсутній акт наданих послуг, зі змісту якого можливо було б встановити, що спірні вагони не перебували у фактичній роботі в дні, які не входять в період ремонтних робіт, тобто їх використання орендарем на залежало від вини відповідача. Надані розрахунки збитків відповідач вважає теоретичними та такими, що не належним чином обґрунтовані.
Згідно з приписами ст.114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій; строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд ,-
05.12.16р. між ТОВ «Укрметалургтранс» (лізингоодержувач) та ТОВ «Металургтранс» (піднаймач) було укладено договір піднайму №32а/16.
Пунктом 1.1 договору передбачено, що лізингоодержувач передає, а піднаймач приймає в тимчасове оплатне користування - піднайом залізничний рухомий склад (далі - вагони, вагон), з метою подальшого надання третім особам послуг з організації процесу перевезення вантажів з використанням вагонів. Перелік вагонів із зазначенням по кожному номера вагону, моделі, вантажопідйомності, тари, року випуску, балансової вартості наведено у додатках, які становлять невід'ємну частину договору.
В пункті 2.1 сторони погодили, що передача вагонів здійснюється з наступним оформленням актів приймання - передачі вагонів в піднайом. Технічний і комерційний стан вагонів повинен відповідати вимогам, що пред'являються до вагонів інвентарного парку залізниць України. Пунктом 2.4. сторони погодили, що в процесі експлуатації вагонів, що знаходяться в піднаймі у піднаймача, він за свій рахунок проводить: поточне обслуговування з відчеплення і без відчеплення; плановий ремонт; реконструкцію, невіддільні поліпшення. Пунктом 2.5. встановлено, що у разі розукомплектування або пошкодження вагонів у період знаходження вагонів в піднаймі у піднаймача, всі витрати, пов'язані з ремонтом, оплатою тарифу за перевезення в ремонт і повернення з ремонту несе піднаймач. Пунктом 1.1 додаткової угоди №12 до договору піднайму №32а/16 від 05.12.16 р. встановлена плата за піднайом вагонів в розмірі 660, 00 грн. за добу включно з ПДВ.
Згідно з актами прийому - передачі вагона у піднайом від 28.04.17 р. та 01.05.17 р. підтверджується передача позивачу від лізингоодержувача вагонів, в тому числі №56724206 та №56724222 (а. с. 14)
Актом виконаних робіт №57 від 31.07.19 р. згідно договору №32а/16 від 05.12.16 р. та наданим до нього розрахунком підтверджується надання ТОВ «Укрметалургтранс» послуг з піднайму вагонів ТОВ «Металургтранс» в період 21.07.19р.- 31.07.19 р. на загальну суму 5 248 980,00грн. , в тому числі і вагонів №56724206 та №56724222 та узгоджений сторонами розмір плати за їх користування в сумі 6 050,00 грн. без ПДВ за кожен з них (а. с. 15, 16-23).
Актом виконаних робіт №58 від 10.08.19 р. згідно договору №32а/16 від 05.12.16 р. та наданим до нього розрахунком підтверджується надання ТОВ «Укрметалургтранс» послуг з піднайму вагонів ТОВ «Металургтранс» в період 01.08.19р.- 10.08.19 р. на загальну суму 4 771 800,00 грн. , в тому числі і вагонів №56724206 та №56724222 та розмір плати за їх користування в сумі 5 500,00 грн. без ПДВ за кожен з них (а. с. 24, 25-32).
Актом виконаних робіт №59 від 20.08.19 р. згідно договору №32а/16 від 05.12.16 р. та наданим до нього розрахунком підтверджується надання ТОВ «Укрметалургтранс» послуг з піднайму вагонів ТОВ «Металургтранс» в період 11.08.19р. - 20.08.19 р. на загальну суму 4 771 800,00 грн. , в тому числі і вагонів №56724206 та №56724222 та розмір плати за їх користування в сумі 5 500,00 грн. без ПДВ за кожен з них (а. с. 33, 34-44).
Повідомленням форми ВУ-23М від 29.07. ( без зазначення року) підтверджується передання на ремонт вагону №5672420622 ; а проведення його ремонту структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ «Українська залізниця» підтверджується повідомленням №7950 форми ВУ-36М від 16.08.19 р. (а. с. 44, 45)
Повідомленням форми ВУ-23М № 3319 від 25.07. ( без зазначення року) , підтверджується передання на ремонт вагону №5672422222 ; а виконання ремонту цього вагону структурним підрозділом експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ «Українська залізниця» підтверджується повідомленням №7950 форми ВУ-36М від 16.08.19 р. (а. с. 46, 47)
На підтвердження оплати ТОВ «Металургтранс» на користь ТОВ «Укрметалургтранс» послуг з піднайму вагонів згідно договору №32а/16 від 05.12.16 р. позивачем надано копії платіжних доручень на загальну суму 20 260 000,00грн. ( а.с.87-91)
Станом на 31.10.19 р. між ТОВ «Укрметалургтранс» та ТОВ «Металургтранс» складено акт звірки взаєморозрахунків, за яким підтверджується внесення оплати за користування вагонами, які перебувають в експлуатації позивача в загальному розмірі 21 879 680,00 грн.та відсутність заборгованості (а. с. 109-110).
Враховуючи викладені обставини, позивачем розраховано та заявлено до стягнення збитки, спричинені ремонтом вагонів №56724206 та №56724222 в сумі 26 400 грн., виходячи з встановленого розміру плати за користування вагонами в сумі 660 грн. за добу з урахуванням ПДВ (18 днів * 660 грн. = 11880 грн., 22 дні * 660, 00 грн. = 14 520, 00 грн.)
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Правила експлуатації вагонів регламентуються в тому числі Статутом залізниць України , затвердженим постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.98 р.
Відповідно до ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України , адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).
Отже для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).
У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною другою статті 623 ЦК України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Тож при зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.
Натомість боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов'язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).
За змістом пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України, частини першої статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Водночас суд звертає увагу, що за змістом частини першої статті 42, частини першої статті 44 ГК України будь-яка підприємницька діяльність суб'єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Тому суб'єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб'єкта господарювання (висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).
Зазначаючи про пошкодження вагонів та передачу запчастин відповідачу позивач не надав суду доказів, з яких можна було б беззаперечно встановити характер пошкоджень вагонів №56724206 та №56724222. Повідомлення, складені відповідачем, не містять інформації про характер пошкоджень та необхідність проведення саме того виду ремонтних робіт, на які вказує позивач.
Крім того, позивачем на підтвердження експлуатації вагонів №56724206 та №56724222 надано акт взаєморозрахунків з ТОВ «Укрметалургтранс», в якому зазначені акти та платіжні документи за період з 04.01.19 р. по 31.10.19 р. З вказаного акту неможливо встановити, в якій період часу позивач зазнавав збитків, пов'язаних з пошкодженням та ремонтом саме вагонів №56724206 та №56724222.
Також з наданих позивачем копій платіжних доручень та акту звірки розрахунків неможливо встановити,чи сплачував позивач орендну плату за користування спірними вагонами в період знаходження їх в ремонті .
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи , надані позивачем докази та приписи чинного законодавства України , суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення позовних вимог .
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» про стягнення 26 400, 00 грн. відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 17.10.22р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Повне рішення складено 17.10.2022
Суддя Васильєв О.Ю.