19 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 917/162/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Комунального підприємства “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради” (вх. №700П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022
у справі №917/162/22 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 02.05.2022)
за позовом Акціонерного товариства “Полтаваобленерго” в особі Полтавської об'єднаної філії, м.Полтава
до Комунального підприємства “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради”, м.Полтава
про стягнення 111.117,13 грн
АТ «Полтаваобленерго» в особі Полтавської об'єднаної філії AT «Полтаваобленерго» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до КП « 3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» про стягнення 111.117,13 грн заборгованості по Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №22300323 від 01.01.2019.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП « 3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» на користь АТ «Полтаваобленерго» 101.842,96 грн. заборгованості за надану послугу з розподілу електричної енергії, 2.883,05 грн інфляційних нарахувань, 991, 35 грн - 3% річних, 1.585,76 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись частково з рішенням суду, КП “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради”, звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022 в частині стягнення 101.842,96 грн заборгованості за надану послугу з розподілу електричної енергії, 2.883,05 грн інфляційних нарахувань, 991,35 грн 3% річних, 1.585,76 грн витрат по сплаті судового збору як таке, що прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, та з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- крім спірного договору №22300323 від 01.01.2019 мали місце договори про закупівлю електричної енергїії №42 від 23.01.2019, №1 від 09.01.2020 з ТОВ “Полтаваенергозбут”, та договір №22300323 від 02.02.2021 з ТОВ “Полтаваобленерго”, в яких чітко була зазначена сума та обсяг розподіленої (спожитої) елетричної енергії, по яких КП “3-тя МКП ПМР” повністю виконало свої зобов'язання;
- договір №22300323 від 01.01.2019 не містить строку та суму, що унеможливлює введення розрахунків за споживання розподілу активної електричної енергії;
- договір № 42 від 24.02.2021 з ТОВ “ЄТЕ”, за яким КП “3-тя МКП ПМР” сплачувало як за споживання купленної електричної енергії так і за її розподіл, при цьому ТОВ “ЄТЕ” запевняв, що за розподіл електричної енергії розраховувється з ТОВ “Полтаваобленерго”.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 апеляційну скаргу КП “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради” залишено без руху через відсутність доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
На адресу Східного апеляційного господарського суду від КП “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради” надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з квитанцією про сплату судового збору №000212 від 18.07.2022.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою “3-тя МКП ПМР” та призначено її до розгляду. Відповідачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на момент розгляду справи позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
31.12.2008 між ВАТ «Полтаваобленерго» (з урахуванням змін від 17.04.2019 АТ "Полтаваобленерго") в особі Полтавської філії та 3-ою Міською клінічною поліклінікою м. Полтави укладено договір «Про постачання електричної енергії №313».
01.01.2019 КП « 3-тя МКП ПМР» на сайті оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» (Оператор системи) в мережі Інтернет за адресою https://www.poe.pl.ua*приєдналося до умов типового Договору про надання послуг із розподілу електричної енергії за особовим рахунком №22300323 шляхом споживання електричної енергії та здійсненням оплат, які надавав споживач з січня 2019 року по листопад 2021 року з підписом і печаткою організації.
За умовами даного договору позивач, як Оператор системи, взяв на себе обов'язок з 01.01.2019 надавати послуги з розподілу електричної енергії на електроустановки відповідача, а споживач, в свою чергу, обов'язок оплати за розподіл електричної енергії, згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи, згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків".
Іншими умовами типового договору визначено наступне:
- Споживач зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору системи звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць; у разі ненадання Споживачем звіту про дані комерційних засобів обліку протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового січня та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційної передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду засобу комерційного обліку протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового споживання попереднього розрахункового місяця (п. 3.4);
- оплата послуг з розподілу електричної енергії здійснюється на поточний рахунок Оператора системи. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в Додатку 4 "Порядок розрахунків" (п. 5.2, п. 5.3);
- обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 (один) календарний місяць. Покази розрахункових засобів обліку знімаються на 00.00 год першого числа кожного місяця (п.п. 1, 2 Додатку №4 "Порядок розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору, );
- розрахунки за послуги з розподілу електричної енергії проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора системи (п. 7 Додатку № 4 до Договору);
- остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється Споживачем на підставі виставленого Оператором системи рахунка відповідно до даних про покази засобів обліку, які фіксуються у терміни та способи, передбачені Договором. За підсумками розрахункового місяця Оператор системи оформляє та направляє (надає) Споживачу акт про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електричної енергії (п. 8 Додатку №4 до Договору).
- у процесі виконання Договору Сторони можуть обмінюватися документами у паперовому та електронному вигляді. Оператор системи може надсилати рахунки за послуги з розподілу електричної енергії, Акти про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електричної енергії, попередження про відключення електричної енергії чи інші документи, передбачені Договором, на офіційну електронну адресу Споживача, що споживач зазначив в заяві-приєднання до умов цього Договору або на електронну адресу, що зазначена на офіційному сайті споживача, або з використанням інших IT-засобів в тому числі програмного забезпечення «M.E.Doc». Датою отримання такої кореспонденції є дата наступна за датою відправлення Оператором системи.
- остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії, оформлений рахунком Оператора системи здійснюється протягом 5-ти робочих днів з дня отримання рахунка (п. 10 Додатку №4 до Договору);
- датою здійснення оплати є дата, на яку сплачена сума коштів зараховується на поточний рахунок Оператора системи (п. 14 Додатку №4 до Договору);
- Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник (п.5.4. Договору);
- Оператор системи має право на отримання від Споживача своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії у разі, якщо умовами глави 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу Споживач здійснює безпосередньо Оператору системи та на отримання своєчасної оплати за надання послуги з розподілу електричної енергії від Постачальника у разі, якщо умовами глави 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу Оператору системи здійснює Постачальник (п.7.1. Договору);
- за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього Договору, у разу якщо главою 5 цього Договору передбачено, що оплату за послугу з розподілу здійснює Споживач безпосередньо Оператору системи, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 8.5. Договору ).
За твердженням позивача звіти, отримані ним від споживача за січень 2019р., лютий 2019р., березень 2019р., квітень 2019р., травень 2019р., червень 2019р., липень 2019р., серпень 2019р., вересень 2019р., жовтень 2019р., листопад 2019р., грудень 2019р., січень 2020р., лютий 2020р., березень 2020р., червень 2020р., липень 2020р., серпень 2020р., вересень 2020р., лютий 2021р., березень 2021р., квітень 2021р., травень 2021р., червень 2021р., липень 2021р., серпень 2021р. свідчать про отримання останнім послуг з розподілу електричної енергії.
Позивач виписав відповідачу відповідні рахунки за послуги з розподілу електричної енергії виставлені Споживачу за період березень-жовтень 2021р., однак, за твердженням позивача, за період з березня 2021р. по жовтень 2021р. відповідач оплату за послуги з розподілу не здійснював, у зв'язку з чим утворилася заборгованість яка станом на дату подачі позову становить 101.842, 96 грн.
Також, за неналежне виконання умов Договору позивач нарахував відповідачу 5.399,77 грн пені за несвоєчасне проведення платежів за послугу з розподілу електричної енергії за період з 01.02.2021 по 30.11.2021; 2.883,05 грн інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату за послугу з розподілу електричної енергії за період з 01.02.2021. По 30.11.2021; 991,35 грн 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за послугу з розподілу електричної енергії за період з 01.02.2021 по 30.11.2021.
Відсутність будь-яких дій з боку відповідача стали підставою для звернення ТОВ “Полтаваобленерго” до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 111.117,13 грн заборгованості по Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №22300323 від 01.01.2019.
В свою чергу відповідач проти позову заперечував, та, між іншим, наголошував на тому, що Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 та додаток №4 до цього договору, підписаний тільки самим AT «Полтаваобленерго», в той час як КП « 3-я МКП ПМР» в цьому договорі не зазначено. Також, в цьому договорі не прописані обсяги споживання з розподілу електричної енергії, а також сума договору.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що сума боргу відповідача підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, доказів протилежного відповідачем не надано. Заперечення відповідача щодо правильності здійснених позивачем нарахувань не знайшли підтвердження при перевірці правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 були затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Пунктом 2 Постанови визначено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог ПРРЕЕ здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 6 вищевказаної Постанови зазначено, що до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (в частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства в сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
Пунктом 7 вказаної Постанови передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви- приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно п. 1.2.7 ПРРЕЕ - Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до п.1.2.8. ПРЕЕ - Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (п. 2.1.7.).
Згідно п.3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1442 - AT "Полтаваобленерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.
Пунктом 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 передбачено, що до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу, тобто AT "Полтаваобленерго".
AT "Полтаваобленерго" здійснює функції розподілу електричної енергії, в тому числі прийом показів лічильників, облік електричної енергії, формування рахунку за реактивну електричну енергію та розподіл тощо.
Як вже зазначалось судом у описовій частині даного рішення, 01.01.2019 КП « 3-тя МКП ПМР» ознайомившись з умовами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на сайті оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» (в мережі Інтернет за адресою https://www.poe.pl.ua* приєдналося до умов Договору за особовим рахунком № НОМЕР_1 .
В підтвердження факту приєднання до умов типового договору споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії, які надавав споживач з січня 2019 року по листопад 2021 року, свідчить:
- здійснення відповідачем оплат з підписом і печаткою організації (що підтверджується відомостями про фактичні показники розрахункових приладів обліку електричної енергії та платіжними дорученнями);
- подання відповідачем звітів за період з січня 2019 року по жовтень 2021 року, які підтверджують що відповідач отримував послуги з розподілу електричної енергії, зокрема, за період з березня 2021 року по жовтень 2021 року.
Тобто, з моменту акцептування вказаного договору в установленому ПРРЕЕ порядку, позивач та відповідач набули всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.
Отже, вищенаведені обставини підтверджують, що відповідач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договорів, що спростовує твердження відповідача про те, що його підприємство не приєдналося до умов Договору з №22300323 і він підписаний в односторонньому порядку.
Позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, зокрема, за період з березня 2021 року по жовтень 2021 року, що підтверджується відповідними матеріалами справи:
- рахунки за надані послуги з розподілу електричної енергії відповідачу надсилалися на офіційну електронну пошту Відповідача щомісячно (роздруківка додана до позовної заяви), та поштою рекомендованим листом, у відповідності з п. 9 Додатку №4 до договору;
- відповідач отримував послуги з розподілу електричної енергії, однак за період з березня 2021 року по жовтень 2021 року оплату за послуги з розподілу не здійснював, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з березня 2021 р. по жовтень 2021 р, яка становить 101.842,96 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Доказів підтвердження сплати боргу відповідачем ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надано. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за спірним Договором та приписів Цивільного кодексу України не здійснив оплату обумовлених Договором платежів, в зв'язку з чим задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 101.842,96 грн є цілком правомірним.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на договори про закупівлю електричної енергії №42 та №1 з ТОВ «Полтаваенергозбут», на які відповідач вказує регулюють зобов'язання у 2019р. та 2020 р., в той час як в межах даної справи заявлена до стягнення заборгованість за період з березня 2021року по жовтень 2021 року.
Отже, заперечення відповідача не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стосовно стягнення пені колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не оскаржує спірне рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.
Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 2.883,05 грн інфляційні нарахування на суму заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.02.2021 по 30.11.2021; 991,35 грн. 3% річних за несвоєчасне проведення платежів з розподілу електричної енергії за період з 01.02.2021 по 30.11.2021.
Здійснивши перерахунок річних та інфляційних суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю. При цьому, заперечення відповідача щодо правильності здійснених позивачем нарахувань не знайшли підтвердження при перевірці правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Згідно із ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В той же час, наявні в матеріалах справи документи не містять доказів, які переконливо свідчать про наявність вини відправника у зазначенні в накладній невірних відомостей щодо маси вантажу, оскільки, враховуючи встановлені актами загальної форми обставини про комерційну несправність вагонів ставлять під сумнів твердження про порушення з боку відповідача.
За таких обставин доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022 у справі №917/162/22 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” постановлено часткову зміну статті Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24.02.2022 “2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, та від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб; Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 15.08.2022 №2500-ІХ, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “3-тя міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради” на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022 у справі №917/162/22 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 02.05.2022 у справі №917/162/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.10.2022
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка